Еволюція нашого житла: спальня

Найстарішому ліжку в світі - 77 тисяч років. Але, як вважає мистецтвознавець BBC Culture, типовий вигляд наших спалень відтоді не надто змінився.

Шість років тому в Південній Африці команда археологів під керівництвом професора Університету Вітватерcранда в Йоханнесбурзі Лін Водлі виявила стародавнє ліжко, вік якого оцінили в 77 тисяч років.

Це ліжко площею два квадратні метри і 30 см заввишки було виготовлене з плетеного очерету та вкрите шаром листя, яке мало відлякувати комах. Воно могло вмістити цілу родину і, вочевидь, було досить зручним.

Відтоді облаштування наших спалень змінювалося досить повільно.

Зазвичай, ліжка рятують нас від незручностей спання на холодній, вологій підлозі з комахами, щурами та іншими непрошеними нічними гостями.

Однак багато людей і сьогодні не знаходять у своїй спальні затишку, який, можливо, відчували власники того стародавнього ліжка тисячі років тому.

В історії спальні відбулася лише одна революція, коли в XVII столітті почали з'являтися окремі кімнати для сну.

Разом з інтер'єром європейських будинків змінювався й вигляд спальні - приватність цінувалася дедалі вище та й можливостей для неї стало більше.

Ці зміни відбулися насамперед тоді, коли спальні почали влаштовувати на другому поверсі будинку, замість анфілади прохідних кімнат, де було неможливо усамітнитися.

Навіть королівським особам доводилося ховатися за балдахінами.

Навіть у тих суспільствах, де знать не обмежувала себе в багатстві та розкоші (як-от у стародавньому Римі), спальні були схожі на крихітні комірки.

Хоча й були окремими кімнатами, до яких вів хід з атріуму.

Життя проходило переважно на очах у всіх. Буддистські та християнські ченці століттями спали в спільних дормиторіях, дітей відправляли до шкіл-інтернатів, де також не було ніякої приватності, а пацієнти лікарень потрапляли в спільні палати.

У багатьох сучасних комунах та племенах - від Амазонки до Папуа Нової Гвінеї - ця практика не змінилася дотепер.

У Європі в добу великих будинків з анфіладами сумісних кімнат у спальнях стояли величезні ліжка з балдахіном та чотирма стовпчиками. Такі й сьогодні можна побачити в заможних сільських будинках та заміських готелях.

Велике вейрське ліжко, яке з 1931 року є найпопулярнішим експонатом лондонського музею Вікторії і Альберта, таке величезне, що в ньому можуть виспатися вісім людей.

Це екстравагантне ліжко виготовив 1580 року столяр із Гартфордшира Джонас Фосбрук.

Ліжко встановили на заїжджому дворі White Hart Inn у Вейрі, щоби привабити втомлених мандрівників, які подорожували в північному напрямку з Лондона.

Доки в будинках не з'явився водопровід, а з ним і сучасна ванна кімната, люди милися та приводили себе до ладу в спальнях.

У традиційних японських будинках використовували пересувні ширми та футони - матраци, які можна було згорнути.

Таким чином, спальню можна було вмить перетворити на будь-яку потрібну кімнату: вітальню, їдальню або кабінет.

Чи не нагадує це крихітні квартири-трансформери, що набувають популярності в сучасних густонаселених мегаполісах?

Французький архітектор-модерніст швейцарського походження Ле Корбюз'є у своїй облаштованій по-спартанськи паризькій квартирі-студії спав на неймовірно високому ліжку.

І справа була не в ексцентричних звичках дизайнера, а в тому, що прямо з подушки його ліжка відкривався чудовий краєвид на Булонський ліс.

Розкішшю для нього були не коштовні штори, драпування та килим, а світло, усамітнення та краєвид з вікна.

Основою модерністського інтер'єру, створеного Ле Корбюз'є, був світлий простір, стриманість ліній та функціональність.

Сучасний дизайн поглибив простоту та функціональність наших спалень, облаштувавши їх різноманітними пристроями - від кавового автомату до водяного ліжка.

Водяне ліжко розробив 1968 року Шарль Пріор Голл, аспірант Університету штату Сан-Франциско.

Після того, як 1971 року він запатентував свій винахід, такі ліжка міцно влаштувалися в спальнях американців, а разом з ними і килими з довгим ворсом коричневого та помаранчевого кольору.

На піку своєї популярності в 1987 році водяні ліжка захопили 22% американського ринку.

У 1974 році в епізоді британського комедійному телесеріалу "А тепер у ліжко" таке водяне ліжко проривається в найбільш пікантний момент, і герої опиняються в басейні з теплою водичкою.

На Заході приватна спальня перетворилася в ключову кімнату для кожного члена родини: ігрова для дітей, місце усамітнення для підлітків, робочий кабінет для фрилансера.

У XXI сторіччі спальня заможних містян нагадує готельний люкс з окремою ванною кімнатою, розкішними пуховими ковдрами, телевізорами з пласким екраном, м'яким освітленням та різноманітними ґаджетами.

Вже в недалекому майбутньому наші спальні кімнати будуть облаштовані самоочисними матрацами, біометричними датчиками та голографічними розважальними системами.

Проте чи не стануть надсучасні технології перешкодою для повноцінного здорового сну?

Хоча багато технологічних досягнень (як-от матеріали, з яких виготовляють спальні речі) зробили наш сон комфортнішим, смартфони та інші ґаджети, з якими ми не розлучаємося в ліжку, принесли сучасну епідемію безсоння.

Синє світло, яке випромінюють наші численні ґаджети, порушує циркадні ритми нашого організму.

Вторгнення смартфонів, планшетів та пристроїв для читання в наші спальні змушує багатьох замислитися про гігієну сну - не дивно, що це стає популярним трендом.

Зрештою, все, про що мріє більшість людей, - це заснути в тихій та затишній спальні та бачити сни теплої ночі під зірками, як наші прадавні предки 77 000 років тому.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.