А синє – то журба

Англієць Мартін Аткінсон дає фінальний свисток. Цьогорічний розіграш Ліги Європи завершено.

Захисник "Дніпра" Дуглас опускається на коліна і здіймає руки у молитві. Євген Селезньов плаче – він вийшов на поле якісь п’ятнадцять хвилин тому і мав підсилити атаку українського клубу, однак не встиг запам’ятатися чимось суттєвим. Частина "дніпрян" знесилено падають на землю просто там, де їх застав кінець матчу.

Камери не показують цього, вони сконцентровані на радощах футболістів у червоному та тріумфі на фанатських трибунах "Севільї". Українські вболівальники у цей час здіймаються на ноги і довго скандують своїм улюбленцям "Молодці!"

Букмекери нарешті вгадали переможця матчу за участю дніпропетровського "Дніпра", а "Севілья" виправдала статус фаворита фіналу, вчетверте в історії і вдруге поспіль ставши переможцем Ліги Європи.

ВВС Україна спостерігала за тим, як у Варшаві закінчилася найуспішніша в історії "Дніпра" єврокубкова кампанія.

Україна у Варшаві

Якщо напередодні матчу в центрі польської столиці можна було побачити радше поодиноких вболівальників "Дніпра", то в середу вже з самого ранку варшавське Старе місто розфарбувалося у синьо-жовті барви українського прапора, та синьо-біло-блакитні клубні кольори "дніпрян".

Для багатьох фанатів це був перший виїзд за кордон у їхньому житті.

"Трохи напозичався, але доїхав. Не міг пропустити найважливіший матч", - схвильовано розповідає русявий хлопчина у футболці "Дніпра" біля пункту обміну валют.

"Дякувати посольству, зробили візу швидко. Єдине, що частині наших видали річні, а мені, наприклад, п’ятиденну. Ну, але головне – що в Грузію-то віз не потрібно!" - сміється він.

Саме в Тбілісі має відбутися матч за Суперкубок УЄФА між переможцями Ліги Європи і Ліги чемпіонів. Грузія, яка вперше прийматиме настільки важливий поєдинок, теж була представлена на вулицях Варшави.

"Я вболіватиму за "Дніпро" - і персонально за Джабу Канкаву (грузинського легіонера "Дніпра". – Ред.)", - з гордістю та з соковитим акцентом у голосі доповідає бородатий молодик з величезним грузинським прапором.

Детальніше поспілкуватися з ним не виходить – він знизує плечима: не знаю, мовляв, ані російської, ані англійської, ані польської.

Загалом же у центрі Варшави були представлені, мабуть, усі закутки України.

Ось львів’яни голосно обговорюють, в яку церкву варто зайти й поставити свічку перед матчем. Ось статечно заходять до бару вусаті й пузаті чоловіки у жовтих шаликах чернівецької "Буковини". Ось просто по проїжджій частині суне два десятки хлопців з біло-синьою символікою київського "Динамо", а біля пам’ятника Копернику призначили місце зустрічі полтавці.

Хорові співи

Багато в центрі і червоного кольору іспанської "Севільї".

Напередодні у варшавському аеропорту приземлилися понад три десятки чартерних рейсів зі столиці Андалузії, і іспанський десант, незважаючи на дощову погоду, почав досліджувати варшавські кнайпи ще з вівторка.

Іспанців багато, в середньому вони старші ніж фанати "Дніпра", проте надзвичайно галасливі і дуже рідко розуміють англійську.

"Мені шкода, але ми виграємо. Можливо, навіть 5:0. Але ви не впадайте в розпач. Ви виграєте наступного року, коли ми переможемо у Лізі чемпіонів", - сміється севільський вболівальник.

Попри те, що організатори матчу планували перед грою розвести натовпи фанатів по різних районах міста, в центрі не бракує вболівальників обох команд.

Час від часу невеликі групи фанатів у блакитному та червоному голосно братаються, роблять спільні фотографії на пам’ять і навіть намагаються співати хором якихось пісень.

Виявляється, що у "Севільї" є власна фанатська пісня на мелодію тієї, під яку українці співають кричалку про Путіна.

Отож на центральній вулиці Варшави кілька десятків вболівальників з України та Іспанії починають співати хором – кожен своєї. Поліціянти, котрі проходять поруч, лише посміхаються.

"Народ, а не натовп"

За дві з половиною години до матчу сотні вболівальників "Дніпра" формують колону на Замковій площі і поволі рушають до стадіону.

Співають "Червону руту", гімн України, скандують фанатські кричалки – в основному непристойні.

Проходячи повз якусь багатоповерхівку, вболівальники помічають, що з її балкону "дніпрянам" махає ручкою дівчинка років двох, яка сидить на спині у тата.

"Польська – дружба!" - починають скандувати сотні фанатів. Дівчинка радіє, фанати теж.

"От видно по українцях, що це народ приїхав, а не натовп", - вражено промовив поляк до своїх товаришів, повз котрого проходила хода.

Не вдалося

Польська спортивна преса характеризує фінальний матч найсильнішими епітетами. Напруга у ньому тривала від першої до останньої хвилини, а сотні вболівальників "Дніпра" не присіли на свої крісла жодного разу за всю гру.

На швидкий гол Ніколи Калініча іспанці відповіли м’ячами Гжегожа Криховяка – що надзвичайно потішило польських вболівальників на стадіоні – та найкращого бомбардира команди Карлоса Бакки.

На останніх хвилинах першої половини гри Руслан Ротань поклав у сітку "Севільї" ювелірний м’яч зі штрафного.

У другому таймі "Севілья" грала на воротах біля фанатських трибун "Дніпра".

"Тепер наші будуть забивати, а нам все буде добре видно", - тішився огрядний чолов’яга у вишиванці.

На жаль, голів у ці ворота українські вболівальники не дочекалися. Зате іспанцям вдалося ще раз розписатися у воротах Дениса Бойка – злим генієм для "Дніпра" виявився все той же Карлос Бакка. На післяматчевій прес-конференції саме на цьому голі особливо зупинився Мирон Маркевич: він назвав його "необов’язковим".

Закінчували матч "дніпряни" удесятьох. На останніх хвилинах матчу втратив свідомість півзахисник Матеус, котрий незадовго до того вдарився головами з севільцем Бенуа Треміулінасом. Вже після матчу стало відомо, що португалець зламав ніс, провів кілька годин у лікарні й приєднався до команди уже в готелі.

Утім, незважаючи на невтішний результат фінального матчу, трибуни довго дякували "дніпрянам" за гру, за волю до перемоги, зрештою, за сезон, котрий дніпропетровський клуб ще довго згадуватиме як один з найкращих у своїй історії.

Зрештою, "Дніпро" ще зберігає теоретичні шанси на те, щоб зробити цей сезон ще більш вдалим. Якщо цієї суботи дніпропетровці переможуть ужгородську "Говерлу", а львівські "Карпати" у Києві спроможуться обіграти донецький "Шахтар" в останньому матчі чемпіонату України, то "дніпряни" фінішують у першості на другому місці, здобуваючи таким чином путівку до Ліги чемпіонів.

Перемога як буденність

Після фіналу Ліги Європи в околицях стадіону та в центрі Варшави було несподівано тихо та спокійно.

Іспанські вболівальники, здавалося, залишили всі емоції на трибунах Народового і розходилися звідти якось тихо і непомітно.

З іншого боку, перемога, яка стала б святом для мільйонів українських вболівальників, для севільців може виглядати буденністю – це вже четвертий тріумф іспанського клубу у Лізі Європи протягом останніх десяти років, тож чергову перемогу там можуть сприймати як належне.

Здавалося, більше раділи успіху іспанського клубу поляки. Гжегож Криховяк став десятим гравцем в історії польського футболу, котрий виграв зі своїм клубом єврокубок. Більше того, саме він став автором першого гола у ворота "Дніпра", отож більш ніж вагомо доклався до цієї перемоги.

До іспанців, котрі чекали трамваю від стадіону до центру, підійшли троє поляків – вони були веселими та розхристаними.

"Гжегож Криховяк!" - закричали поляки, явно розраховуючи, що іспанці долучаться у цьому скандуванні до них.

Однак ті, здавалося просто не розуміли, про що йдеться.

"А-а-а! Грегоріо?" - нарешті допетрав хтось з севільців. - "Грасіас, грасіас!"

Кінець казки

Чимало українців розходилися зі стадіону похмурими і розчарованими.

"Ми прощаємося з Лігою Європи зі сльозами на очах", - охарактеризує стан команди після матчу її капітан і автор одного з забитих у середу голів Руслан Ротань.

"Ну, ти подумай. Всі комбінації "Севільї" читали, створити їм нічого путнього не дали. А пропустили необов’язкові голи. Там відскочило, там не пощастило – от і результат", - бідкався чоловік, обгорнутий українським прапором своєму колезі.

"Ну, у всьому треба шукати позитив. Зате на квитках до Тбілісі зекономили", - намагався розрадити той його.

А за кількасот метрів від стадіону, у кнайпі під відкритим небом на березі Вісли бармен-поляк наливав пиво українським вболівальникам і ніяк не міг зрозуміти їхніх емоцій.

"Ну, хлопці, чого у вас такі обличчя кислі? Перестаньте! Ви дійшли до фіналу, ви грали в ньому гідно! Там вам вся Польща зараз заздрить!" - звертався він до похмурих фанатів.

Ті кивали йому головами, але і далі не могли повірити, що саме так виглядає кінець фантастичної історії про те, як "Дніпро" мало не виграв Лігу Європи.