Чи варто обмежувати батьківські вихваляння в соцмережах?

Від Шанхаю до Чикаго горді батьки викладають у соцмережі фото своїх нащадків.

Можливо, ми навіть не звертаємо на це уваги – та жодне попереднє покоління дітей не знало, як це, коли усе твоє дитинство докладно і публічно документується у соцмережах.

Згідно з опитуванням, проведеним компанією-постачальником доменних імен Nominet, британські батьки, які мають сторінки у соцмережах, за перші п'ять років життя дитини викладають в інтернет у середньому 1498 її фотографій.

Батьки всього світу демонструють у такий спосіб гордість за дітей. Та як же діти, які ще занадто малі, щоб висловити свою думку про такі публікації?

Про це можна спитати сьогоднішніх молодих людей – найперше покоління, чиї фотографії з раннього дитинства уже прийнято було публікувати в інтернеті, нехай і не в таких обсягах, як зараз. І вони не завжди задоволені тим, що їхній ніжний вік назавжди законсервований у спільному цифровому просторі.

"Коли мені було 12 чи 13, я почала розуміти, що там [у Facebook] є такі фото, за які мені незручно", – каже 16-річна Люсі з Ньюкасла, чий тато викладав її знімки у соцмережах з її семи років.

"Я попросила його прибрати ці фото, і він охоче погодився, але не зовсім зрозумів, чому. Якби мене тоді спитали, чи хочу я показувати це всьому світові, напевно, я б сказала "ні".

Як "зняти теґи" з свого минулого

Навіть ті, хто в дитинстві був не проти прикрашати собою соцмережі, часом змінюють свою думку. 20-річна Дана Герлі зі східного Лондона пригадує, що з задоволенням погоджувалась на публікацію своїх фото у Facebook, коли їй було 11.

"Тоді мене це тішило… Мені подобалась увага. Тепер це видається дивним. Я пригадую ті моменти і думаю – ого, і всі це бачили?" – каже вона. Вона зняла теґи зі своїм ім’ям з більшості своїх дитячих фото, тобто, тепер вони не показуються при перегляді її профілю, хоча і зберігаються десь в батьківських альбомах.

Можливо, батьки цього не усвідомлюють, але, публікуючи в інтернеті фото і відео своїх дітей, вони створюють їм певний образ, який не обов’язково буде їм до вподоби, стверджує психолог д-р Артур Кессіді, фахівець з психології соцмереж.

"Одне з головних питань: чи мають батьки право контролювати образ своєї дитини? – пояснює він. – Вони вважають, якщо це їхня дитина, то і образ належить їм. Але діти не згодні: вони змінюються і бажають самі творити свій образ в інтернеті".

"Все залежить від точки зору"

Люсі – хороший приклад. Вона попросила тата зняти теґи "з того, що не відповідає моїй особистості".

"Не те щоб це було щось проблемне чи погане, – пояснює вона. – Просто це не те, що я хочу показувати людям. Наприклад, тато опублікував багато моїх фотографій з шостого та сьомого класів (11-12 років). Тоді я була тихою і сором'язливою, у мене було мало друзів".

"Але це не означає, що я і зараз така сама, і я не хочу повертатися в ті часи щоразу, як заходжу у Facebook… Це не ті найкращі спогади, які хочеться зберегти в соцмережі".

Втім, 21-річна Франческа Івальді з південного Лондона вважає, що "онлайн-дитинство" має свої переваги, такі як легкість підтримання зв'язку з родичами з усього світу і створення легкодоступного архіву щасливих спогадів. Сторінка Франчески у Facebook містить її зображення, починаючи з тринадцятирічного віку.

"У мене є родичі в різних країнах світу, – каже вона. – Соцмережі дозволяють документувати все без зусиль. Тут збережена вся історія мого життя – це ж дивовижно! Можна зберегти у хроніці всі найкращі моменти і переглядати, коли завгодно".

"Втім, усе залежить від точки зору… Дехто думає: який жах, мені дуже за це незручно".

Коли в одному контексті згадують "інтернет" і "порушення приватності", дуже часто йдеться про типову проблему дітей та підлітків: вони викладають в інтернет забагато особистої інформації. Та цього разу в центрі уваги батьки.

"Батьки постійно нагадують своїм дітям зважувати, що вони пишуть і публікують в інтернеті", – каже Джастін Робертс, засновниця і директорка вебсайту для батьків Mumsnet.

"Але батьки й самі оприлюднюють інформацію про інших людей – і це на сайті Mumsnet чомусь обговорюється рідше".

"Напевно, батьки вважають, що не публікують нічого крамольного або непристойного про своїх дітей. Але ж фотографії можна оцінювати по-різному".

Цифрові записи

У батьків немає "природженого чуття" щодо того, скільки фотографій – і які саме – доречно публікувати у соцмережах, каже пані Робертс.

"Ми не можемо уявити, що відчуває підліток, за плечима якого вже сотні опублікованих фотографій. Ми не прокидалися посеред ночі з думкою: навіщо моя мама виклала в мережу ті ганебні дитячі знімки?"

Деякі батьки вирішили, що простіше триматися від соцмереж подалі.

Кася Куровська з Ньюкасла очікує на появу своєї першої дитини в березні – і домовилась зі своїм партнером Лі зовсім не викладати дитячих знімків у інтернет, аж поки дитина не доросте до власних рішень щодо соцмереж.

"Думка про те, що можна оприлюднити все життя дитини, перш ніж вона зрозуміє, чи вона взагалі цього хоче, викликає у нас із Лі дискомфорт", – каже вона.

"Діти – теж люди, з усіма правами особистості, а ми про це часом забуваємо".

Втім, вона вже передбачає дві проблеми, пов'язані з її планом. По-перше, його буде важко втілити в життя. "На вечірках чи коли прийдуть тітоньки і захочуть сфотографувати малятко, нам доведеться боротися з ними, як поліція з папараці, і благати: будь ласка, не викладайте це у Facebook! Всі будуть думати, що ми зануди".

По-друге, сама дитина може ображатись, що її не видно в інтернеті, особливо якщо всі її друзі регулярно бачать там свої портрети.

"А раптом я перегинаю палку? Раптом моя дитина прийде до мене жалітися, що в соцмережах немає історії її життя?" – хвилюється пані Куровська. "Але цифрові записи я робитиму – просто не показуватиму їх усьому світу".