Сільські школи: опорні проти малокомплектних

Напівпорожні або й майже зовсім порожні класи - до вересня ця ситуація повинна зникнути із українських шкіл. В освітян та громад лишається кілька місяців, аби провести так звану оптимізацію.

Її суть зводиться до закриття одних і розширення інших шкіл, які називають опорними.

Здебільшого це стосується шкіл у селах, де, за статистикою, учнів у пострадянський час поменшало на чверть, а мережа досі лишалася тією самою.

Ще минулого року парламент ухвалив закон, згідно з яким школа з вересня не отримає грошей із бюджету, якщо у ній навчаються менше 25 учнів (окрім початкових шкіл).

Зараз таких шкіл в Україні - 5%.

Читайте також:

"Чим ми гірші?"

Максим із Села Мосир на Волині навчається в одній із таких шкіл.

Минулого року, коли він ходив у дев'ятий клас, почав їздити на уроки до сусіднього села Олеськ, але весною повернувся. Нарікає на те, що щодня мусив долати на шкільному автобусі двічі по 12 кілометрів, і часу на поміч батькам та дозвілля лишалося зовсім мало.

Втім у новому навчальному році у нього не буде вибору - рідну школу, як і ще майже 150 схожих на Волині, мають закрити - там навчаються лише 17 дітей.

"Я в Мосирській школі з 5-го класу навчався. Привик… Тута умов більше, бо учителька до кожного з нас підійде, об’яснить (У класі - 5 учнів. - Ред.). Ну, в Мосирській лучше об’яснюють. Я повернувся сюди, бо хочу добре закінчити цей навчальний рік", - розповідає учень BBC Україна. (Мову Максима ми подаємо без змін. - Ред.)

У мосирській школі вже не перший рік критично мало учнів, але вона має особливу історію: кілька років тому навчальний заклад, який більше скидався на невеличку житлову хатинку, був в аварійному стані, тож батьки та вчителі самі збудували нову школу. Серед них була і Галина Гарах, вчителька, яка викладає одночасно фізику, хімію і математику.

"Наші мужі по телевізору кажуть, що село дає погані знання, а вони звідки вийшли - не з села?! У мене п'ятеро дітей, до них підходжу, з кожним спілкуюся окремо. Чим ми гірші? Як тоді мосирські діти можуть поступати і в педучилища, і в інші заклади? Дуже прикро, особливо враховуючи те, що цю школу ми побудували своїми руками, держава нам нічим не допомогла...", - розповідає педагог.

За її словами, усе, що є у селі, це лісництво, чотири бари і поки що школа. У ній наступного року мали б вчитися лише 13-15 дітей. В управлінні освіти підрахували, що рік навчання одного учня тут коштує майже 29 тисяч гривень - це втричі більше від норми. Тож чиновники вважають, вигідніше працевлаштувати вчителів в іншому закладі (робота для вчителів, які ще не на пенсії, передбачена законом) і організувати довезення учнів.

Полярні ситуації

Освітяни наголошують, що такі сільські школи закривають не заради заощадження грошей, а заради однаково якісної освіти для учнів міста і села.

"У нас сьогодні полярні ситуації: є сучасні новітні гімназії, ліцеї, де створена належна матеріально-технічна база, підібраний кадровий потенціал. І є школи у пристосованих сільських приміщеннях - це гарна шевченківська хатинка, в якій немає спортзалу, їдальні, внутрішнього туалету, в якій немає кадрів, тому що одна вчителька викладає усі предмети, нема комп'ютерного класу", - розповіла начальниця обласного управління освіти Людмила Плахотна, яка формувала план оптимізації шкіл на Волині.

У таких умовах, на її думку, дитина не отримує належних знань.

Мосирська школа, де вчиться Максим, справді не має внутрішньої вбиральні, хоча її вже запланували облаштувати. А ось ком'ютерний клас є - у кабінеті директора.

Читайте також:

Пані Плахотна наполягає, що справа не лише в умовах, а й у несправедливому, за її словами, розподілі витрат із бюджету: якщо навчання одного учня в маленькій школі дорожче, значить гроші, яких не вистачає, заберуть у великої школи.

"У нас освітній кошик на учня на 2016 рік - 9 900 гривень. Освітня субвенція формується для цілого району або об'єднаної громади - влада вимушена її перерозподілити і так складається, що діти, які отримують якісну освіту у сучасних школах, не отримують коштів, які держава передбачає: на них витрачають 7-8 тисяч на рік, щоб утримувати ту малокомплектну школу", - пояснює вона.

Дороги і роздоріжжя

Попри усе, громади сіл - здебільшого проти закриття маленьких шкіл. Кажуть, що так зручніше і дітям, особливо молодшим, які менше стомлюються, і батькам.

До того ж школа для багатьох - ще й культурний центр. На День знань чи на останній дзвоник, приміром, у школі збирається мало не усе село. А якщо у селі нема клубу, то у ній проводять і сільські збори.

Утім, з держбюджету грошей на такі школи, як мосирська, більше не дадуть. Їх можна взяти із бюджету сільради, але 360 тисяч гривень (по 20 тисяч на кожного із 13 учнів) - не та сума, яку із легкістю може витратити маленька громада.

Ті, хто проти закриття також, також наголошують, що оптимізація потребує хороших доріг і сучасних автобусів.

Депутат обласної ради і директор школи Юрій Поліщук вважає, що без цього укрупнення неможливе: "Необхідно спочатку мати хорошу розвинену інфраструктуру. Хороші дороги, по яких би їздили гарні справні автобуси".

За словами голови Волинської обладміністрації Володимира Гунчика, школам області зараз бракує 31 автобуса.

Щодо доріг, то, як підрахували у міносвіти, загалом в Україні ремонту потребують 25% усіх шляхів, що ведуть до опорних шкіл. Грошей, які для цього виділяють з бюджету, ніколи не вистачало.

Міністр освіти та науки Лілія Гриневич переконує, що автобуси докуплять, а дороги до опорних шкіл полагодять: "Для нас важливо, щоб карта ремонту доріг накладалася на ту карту підвезення, і їх потрібно якісно відремонтувати до початку нового навчального року".

А поки влада думає про впровадження реформи, Максим - учень мосирської школи - вирішує, що робити: їздити до іншого села, чи поступати до коледжу. Четверо його однокласників вже рік їздять до великої школи в Олеську шкільним автобусом, а вечорами - ще й велосипедами на спортивні секції.

Рідної школи Максимові шкода - каже, що все у ній подобалося. Але тепер для чиновників з Києва вона - малокомплектна.