Соціальні медіа витісняють з уроків підручник

Забудьте про зелену дошку і крейду. Та що там – забудьте навіть про білу дошку, на якій пишуть маркерами.

Робочі зошити, підручники і канцтовари теж можна сховати подалі. У класній кімнаті майбутнього вони не знадобляться.

Школярі, в кожного з яких є планшет, і вчитель, що знається на соціальних медіа, – цього достатньо, щоб зацікавити юний розум і спонукати його до розвитку.

Принаймні в одній норвезькій школі, це не візія майбутнього. Це – сьогодення.

Анн Мікаельсен, вчителька середньої школи Сандвіка неподалік від Осло приїхала у Лондон, щоб виступити на ярмарку Bett – найбільшому у світі ярмарку технологій, створених для галузі освіти. Вона поділиться досвідом з іншими технологічно підкованими вчителями.

"Соціальні медіа – це перш за все спосіб бути на зв’язку. Ми користуємось ними щодня у вільний час, а іноді й по роботі, – каже вона. – Зазвичай широкі зв’язки заохочуються – але, схоже, не в школі. Навпаки, тут їх намагаються обмежити".

"Багате цифрове середовище"

Кожному учневі, який вчиться англійської у пані Мікаельсен, вона показує, як завести блог. Там він публікує свої роботи, які можуть коментувати інші учні та оцінює вчителька – все в режимі онлайн.

"Я взагалі не користуюсь підручниками – на мою думку, вони обмежують способи викладання. Я публікую матеріали у своєму блогу й кажу учням: "Ось, що ми вивчатимемо сьогодні", – пояснює вона.

Її мета полягає в тому, щоб створити "багате цифрове середовище", де б учні керували процесом навчання і всі постійно були онлайн, а відтак долучалися до творчості і самостійно щось для себе відкривали, а не тільки слухали вчителя.

"Не можна оцінками оцінити винахідливість", – додає пані Мікаельсен.

Її учні також використовують Quadblogging – програмне забезпечення, що дозволяє учням чотирьох шкіл об'єднатися в інтернеті, взаємодіяти і коментувати дописи одне одного.

"Це дуже цікаво, адже ми читаємо і коментуємо учнівські блоги з інших країн, обмінюємось інформацією", – каже Хаакон Баккер, 17-річний учень школи Сандвіка.

Інноваційні ідеї

Вчительські вказівки поширюються і поновлюються у спеціально створеній "групі" мережі Facebook. У такий спосіб пані Мікаельсен не доводиться вирішувати складне питання – чи додавати учнів до "особистих друзів". Адже на сторінці групи можуть спілкуватися і ті, хто не є друзями у Facebook.

Щодо мережі Twitter, то вона допомагає черпати натхнення від учнів і вчителів з усього світу.

"Якщо ви викладаєте англійську і не читаєте Twitter, ви багато втрачаєте, – каже пані Мікаельсен. – Тут викладачі діляться цікавими інноваційними ідеями. У мене в стрічці друзів є люди з США, Південної Африки, Нової Зеландії. Я можу звернутися за порадою до колег звідусіль".

Її учні також користуються програмою Skype для розмов з однолітками з Лесото, Китаю та Північної Америки.

"Ця програма дозволяє розпитати їх про особливості їхньої культури та дізнатися, чим їхнє життя відрізняється від нашого", – пояснює Хаакон.

Школа Сандвіка забезпечує кожного учня особистим планшетом, а покриття wi-fi дозволяє під’єднатися до інтернету будь-де на території школи.

Джим Вотсон, британський вчитель і відвідувач ярмарку Bett, каже, що його школі Бернтвуд в лондонському районі Вандзверт ще далеко до таких технологічних можливостей, як у школі Сандвіка.

Але у Бернтвуді вже є система під назвою "Стіна слів" (Word Wall), що дозволяє учням писати на спільній інтерактивній дошці, кожен зі свого місця за допомогою бездротової клавіатури.

Нещодавно вийшла нова версія цієї системи, що керується з планшетів, але школа не має їх у достатній кількості. Наразі керівництво оцінює, чи можна попросити учнів приходити з власними планшетами і таким чином подолати труднощі матеріального забезпечення.

Щоб британські школи наздогнали школу Сандвіка, має змінитися ставлення вчителів до соціальних медіа, вважає пан Вотсон.

"Всі бояться, – каже він. – Протягом 15 років учителі тільки й казали, що "відкладіть свої телефони!" – то як же тепер казати протилежне?"

Пан Вотсон особисто випробував соцмережі як засіб навчання. Напередодні випускного іспиту він організував "швидку екзаменаційну допомогу" через Twitter: учні могли поставити йому запитання, які виникли під час підготовки. З його слів, захід пройшов успішно, і він готовий більше працювати в цьому напрямку.

Провалля між поколіннями

Дженет Кромптон навчає значно молодших дітей у школі Лекхемптон міста Челтнем. Вона визнає, що вчителів може лякати технологічний прогрес, навіть на рівні молодших класів.

"Не всі вчителі можуть бути в курсі всіх новинок, але вони мають бути відкриті й готові пробувати щось нове", – додає вона.

З цією думкою погоджується Анн Мікаельсен, особливо в тому, що стосується соціальних медіа і дедалі більшої їхньої присутності в житті школярів.

"Якщо вчителі не знають, як це робиться, то нічого не зміниться. Якщо учні не знають, як це робиться, вони будуть ставитись до цього так само консервативно, як і вчителі", – каже вона.

Школярка Ханне Віґер охоче розповідає іншим, як багато цей вид навчання значить для неї.

"Гадаю, це спрощує життя. Якщо ти не можеш бути на уроці, можна просто вийти в інтернет, і ти нічого не пропустиш", – міркує Ханне.

Чи можуть Хаакон і Ханне уявити собі шкільне життя без соціальних медіа?

Вони сміються: "Ні. Аж ніяк".