Авіалайнер Малайзії: як знайти літак у небі

Рейс MH370 Малайзійських авіаліній безслідно зник понад п'ять днів тому, однак влада країни ні на крок не наблизилася до розгадки його таємничого зникнення.

Ця одна із найзагадковіших авіакатастроф сучасності знову поставила на порядок денний питання, як технічно відстежують траєкторію літаків і яким чином великий пасажирський лайнер може зникнути, не залишивши по собі навіть сліду.

Літак Boeing 777-200ER Малайзійських авіаліній зник з екранів авіадиспетчерів приблизно о 01:20 за місцевим часом у суботу, 8 березня, рівно через годину після того, як вилетів з аеропорту в Куала-Лумпур і взяв курс на Пекін.

Відразу почали кружляти різні теорії - від викрадення до саботажу, а також до можливого падіння тиску в кабіні, яке спричинило дезорієнтацію екіпажу та пасажирів. Однак конкретних фактів мало.

Зазвичай комунікація між бортом літака і системами наземного контролю здійснюється кількома способами, однак у випадку малайзійського літака всі вони, як виглядає, дали збій.

Як відстежується траєкторія літака?

Авіадиспетчерські служби на землі спостерігають за рухом усіх літаків за допомогою вторинних радарів. У цьому процесі хвилі з радіолокаційного устаткування, які визначають місце розташування літака, поєднуються із сигналом, який на землю передає транспондер літака і який дозволяє його ідентифікувати.

Трансподенрами (скорочення від "transmitter responder") оснащені всі комерційні літаки. Прилади автоматично передають код із чотирьох цифр у відповідь на радіосигнал, надісланий радаром.

Цей код є унікальним ідентифікаційним засобом літака, а відстеживши кілька сигналів із транспондера, радіолокаційні станції здатні визначити швидкість польоту і напрямок. Ці дані передаються авіадиспетчерам.

Первинний радар, в основі якого покладено ранній дизайн радіолокаторів, розроблених у 30-х роках, здатний лише показати позиції літака в небі, але не може його ідентифікувати.

Коли літак відлетить від суші на відстань понад 240 км, то радіолокаційне покриття втрачається, а екіпажі літака підтримують зв'язок з диспетчерами за допомогою високочастотного радіозв'язку.

Рейс MH370 зник з екранів диспетчерів, коли зупинилися сигнали з його транспондера. Останнє підтверджене виявлення цього літака було з радара цивільної авіації, який показав, що літак тримає курс на північний схід і перетинає Сіамську затоку.

Останній обмін борту літака з диспетчерами не свідчив про якісь проблеми: "Гаразд, підтверджую прийом".

Невже літаки не мають GPS?

Так, але тоді як GPS (Global Positioning System) є повсякденним засобом сучасності, світова мережа цивільної авіації майже повністю покладається на радари.

Літаки використовують GPS, щоби показати пілотам їхнє розташування на карті, але ці дані зазвичай не розголошуються авіадиспетчерам.

Деякі найсучасніші літаки мають можливість завантажити дані GPS на супутникові апарати стеження, однак цей процес дорогий і подібні системи використовують лише у віддалених районах, де немає радіолокаційного покриття.

Упродовж наступних десяти років авіадиспетчерський контроль має перейти на систему ADS-B (Automatic Dependent Surveillance-Broadcast), відповідно до якої літаки будуть передавати інформацію про свої координати на землю і на борти інших літаків.

Однак як у випадку з вторинними радарами зараз, покриття ADS-B не поширюється на океани.

ADS-B уже зараз використовують вебсайти моніторингу за повітряним рухом, однак малайзійський авіалайнер зник звідти в той самий час, коли пропав з екранів авіадиспетчерів.

Що можна зробити?

Зникнення рейсу МH370 поставило на порядок денний потребу поліпшити спостереження за маршрутами літаків упродовж цілого рейсу.

Чи могла б тут стати в пригоді система збору даних ACAR, яка допомогла з рейсом 447 французьких авіаліній? Коли літак зазнав катастрофи посеред Атлантичного океану в 2009 році, його бортова "адресно-звітна система авіаційного зв'язку" (ACARS) дала слідчим вирішальні перші підказки щодо причин катастрофи.

ACARS - це система цифрового авіаційного зв'язку, яка дозволяє комп'ютерам на борту літака "розмовляти" з комп'ютерами на землі, передаючи інформацію про перебіг рейсу і роботу бортових систем.

Дані ACARS із рейсу 447 показали, коли на борту виникли перші проблеми.

Послання передаються радіо або цифровими сигналами через супутники і можуть стосуватися всього - від статусу двигунів до несправних туалетів.

Це дає групам технічної підтримки на землі життєво важливу інформацію для діагностики, а тоді і швидкого ремонту.

У випадку з французьким рейсом система ACARS показала неправильні показники швидкості лайнера, внаслідок чого екіпаж припустився нових помилок, що призвели врешті-решт до катастрофи.

Видання Wall Street Journal повідомляло, ніби слідчим стало відомо, що виробник лайнера Boeing отримав інформацію із систем ACARS через приблизно 4 години після зникнення рейсу MH370 з радарів.

Однак авіаційна влада Малайзії це заперечує і каже, що остання трансляція із ACARS надійшла менше ніж через півгодини після зльоту.

А як же "чорні ящики"?

Загадка рейсу MH370 може бути розгадана лише після того, як будуть знайдені його бортові самописці.

Однак, якщо літак упав у морі, то виявлення цих самописців - важка справа.

У випадку рейсу французьких авіаліній на це пішло майже два роки.

Перебуваючи під водою, ящики видають ультразвукові сигнали, але відстань сигналу невелика, тож виявити їх можна лише тоді, коли пошукові загони впритул наблизяться до місця катастрофи.

"Чорні ящики" можуть бути єдиним способом дізнатися, що пішло не так з малайзійським рейсом.

Ці самописці, названі оглядачем з питань авіації газети Guardian Стівеном Тримблом "одними з найбільших анахронізмів сучасних авіаційних технологій", наразі не оснащені жодними передавачами GPS, здатними полегшити їхні пошуки.