Як пасажирські літаки продовжують літати біля зони війни навколо Ірану

Впродовж останніх двох тижнів, поки дрони та ракети свистять в небі над Іраном та Перською затокою, авіадиспетчери скеровують пасажирські літаки через безпечніші, але перевантажені маршрути у повітряному просторі на межі із зоною війни.

16 березня у міжнародному аеропорті Дубая рейси тимчасово призупинили після того, як поблизу аеропорту спалахнула пожежа внаслідок "інциденту, пов'язаного з дроном".

Мапа відстеження польотів показує, наскільки завантаженими стали небо над Єгиптом та Грузією.

Кожен диспетчер відповідає за окрему ділянку на цій мапі, координуючи з колегами, які літаки входять та виходять з їхнього повітряного простору. У звичайний день окремий диспетчер може керувати шістьма літаками у своєму районі одночасно. Але коли йде війна, навантаження може бути вдвічі більшим.

"Мозок може забезпечити концентрацію на такому рівні інтенсивності лише протягом 20-30 хвилин", — каже авіадиспетчер у відставці Браян Рош.

Він пропрацював на цій посаді 18 років, спочатку в Королівських ВПС у різних країнах, а потім на пасажирських літаках у Лондоні, де був частиною підрозділу, відповідального за обробку екстрених викликів.

У пікові періоди залучають більше диспетчерів для управління більшою кількістю літаків у певних районах, а також роблять частіші ротації, щоб уникнути перевантаження.

Зазвичай зміни тривають 45-60 хвилин з 20-30 хвилинами перерви на відпочинок, каже Рош. Але під час конфліктів зазвичай робота та перерва тривають по 20 хвилин.

"Наразі диспетчери працюють неймовірно важкі зміни, [маючи справу з] величезною кількістю повітряного трафіку", — каже він.

Ніхто не хоче повторити долю рейсу MH17

Збиття рейсу MH17 авіакомпанії Malaysia Airlines у 2014 році російською ракетою на сході України, в результаті чого загинули всі 298 людей на борту, показав, як конфлікт може впливати на маршрути і долю пасажирських літаків.

На той час Україну вважали зоною з відносно низькою інтенсивністю конфлікту, але бойові дії поширилися й на повітря, коли впродовж кількох місяців бойовики за допомогою Росії збили низку військових літаків.

Повторення такого сценарію ніхто не хоче. Тим більше після того, як минулого тижня на заході Іраку розбився американський літак-заправник, і шестеро членів екіпажу загинули.

Летючий танкер брав участь у поточних операціях США проти Ірану та був одним із двох літаків, причетних до інциденту. Другий безпечно приземлився. Центральне командування США підтвердило, що це не сталося в результаті ворожого чи дружнього вогню.

Коли повітряний простір раптово закривається або перевантажується, диспетчери повідомляють пілотам, куди їм потрібно летіти, скільки у них палива та які аеропорти можуть прийняти їхній тип літака.

Диспетчери також повинні забезпечити розділення всіх літаків, залежно від розмірів, як вертикально, так і горизонтально, оскільки великі пасажирські літаки спричиняють більшу турбулентність та нестабільність для менших літаків навколо них.

Це означає, що менші літаки потрібно відводити та надавати їм більше буферної зони, тоді як крихітному бізнес-джету, можливо, доведеться взагалі змінити маршрут.

Але раптові закриття повітря трапляються досить рідко, каже Джон, який працює пілотом понад 20 років. Він не хотів називати своє справжнє ім'я, оскільки досі працює і літає над Близьким Сходом.

Він каже, що більшість авіакомпаній заздалегідь планують, коли вони хочуть уникнути певного повітряного простору – чи то через негоду, чи то через війну.

"У цьому випадку ми всі знали, що на Близькому Сході щось назріває, – каже Джон. - Це було питанням часу, а не ймовірності".

Окрім того, що пілоти знають про альтернативні маршрути, щоб уникнути польотів над територіями конфліктів, вони також намагаються взяти з собою якомога більше палива на випадок, якщо їм потрібно буде летіти назад до місця вильоту або перенаправитися в аеропорт, розташований далі від запланованого пункту призначення.

"Це абсолютно нормальні, завчені, контрольовані дії, — каже Джон, який також наголошує, що пілоти та диспетчери ретельно дотримуються процедури, щоб уникнути некерованості у завантаженому повітряному просторі. - Це не схоже на затор, який перетворюється на хаос".

Це відчуття впорядкованого спокою, за словами Джона, він та інші пілоти намагаються донести до своїх бортпровідників та пасажирів.

Ханна допомагає керувати бортпровідниками на далекомагістральних рейсах. Ми не використовуємо її справжнє ім'я, оскільки вона не уповноважена говорити від імені своєї авіакомпанії.

Маршрути, якими літає Ханна, часто проходять через Близький Схід. Вона каже, що часи конфліктів підкреслюють важливість її команди на борту, особливо для нервових або незадоволених пасажирів.

"Наша робота виходить за рамки сталих уявлень про те, що все, що ми робимо у цьому житті, це запитуємо клієнтів, чи хочуть вони курку чи яловичину на вечерю", — каже вона.

"Так багато людей забувають про безпекові аспекти нашої ролі… Обслуговування — це те, чим ми опікуємося, коли все інше під контролем".

За словами Ханни, зміни в планах польотів та порушені графіки можуть ускладнити баланс між роботою та особистим життям як для пілотів, так і для бортпровідників.

Нещодавно деякі авіакомпанії, зокрема і та, на яку працює вона, додали більше зупинок до своїх маршрутів, оскільки літаки не можуть пролітати прямо над Іраном.

Однак бортпровідниця вважає, що таке робоче навантаження є невід'ємною частиною її роботи, яку вона описує як "стиль життя та пристрасть".

"Як бортпровідники, ми всі відчуваємо себе частиною великої родини, — каже вона. - Об'єднані крилами".