Самосуд проти свавілля - огляд тижневиків

Ознаки готовності населення до повстання проти влади, підсумки минулої сесії парламенту, благодійні фонди як спосіб набрати голоси та обійти закон, та порівняння політичної ситуації в Україні та Росії від Шендеровича – в українських тижневиках 6 липня.

Самосуд проти свавілля

Владі на Банковій треба боятися не акції "Вставай, Україно!" та протестів з приводу заїжджених тем мови та історії, а хвилі бунтів, що наростає, та самосудів у відповідь на безпрецедентне зростання випадків свавілля нижчих ланок влади, пишуть "Комментарии", аналізуючи стихійне повстання мешканців Врадіївки на Миколаївщині після жорстокого зґвалтування жінки міліціонерами.

З 2010 року країну з періодичністю у декілька місяців струшують подібні скандали – побиття дівчини сином нардепа Романом Ландиком, історія Оксани Макар, "мажорські" ДТП з тяжкими наслідками й тому подібне. І ось із Врадіївки до влади надійшов серйозний сигнал, що суспільство вже не настроєне на мирний лад, пише тижневик.

Однак й до цього "дзвіночка" влада, якби хотіла, змогла б розгледіти ознаки розігріву температури протестних настроїв народу – це й історія з Мазурком, якому населення навіть у чомусь і співчувало, і майже щоденні звістки про замінування різних об’єктів, пише тижневик. Усе це у відповідь на свавілля, яке вже не контролюється центром. "Центр, що занурився у своє велике свавілля, не встежив за тим, що на місцях "прості лейтенанти" забули правило кучмівських часів – що дозволено Юпітерові, не дозволено бику", - зазначає тижневик. А саме "бикування" місцевих чинуш різного рангу та відомств особливо дратує народ, який крізь пальці дивиться на витівки "небожителів".

За старою звичкою народ очікує, що влада триматиме у вузді знахабнілих Дрижаків та Титушків, однак у результаті відчуває себе обдуреним та відданим на розтерзання всім, кому не ліньки його терзати. І цього нинішній владі може не простити, пишуть "Комментарии".

Шоу під назвою парламент

Рекорд за тривалістю блокування трибуни, виїзне засідання парламентської більшості, війна за персональне голосування – цим запам’яталася чергова сесія Верховної Ради, яка закінчилася цього тижня, пише тижневик "Фокус".

За шість місяців депутатам сьомого скликання вдалося прийняти не більше 40 законів. Майже третину часу ВР не працювала – 19 сесійних днів парламентська трибуна була заблокована, з них 17 – за ініціативою партії УДАР, нагадує тижневик.

Це викликало обурення з боку Партії регіонів: через небажання меншості працювати країна несе колосальні втрати. Кожен день сесійної роботи нардепів коштує бюджету 2,3 млн грн., заявив голова фракції ПР Олександр Єфремов. "Ми блокували Раду для того, аби вона почала працювати за законом. За опозиційні закони більшість усе одно не голосує, тож чим менше буде проголосовано урядових законопроектів, тим краще житимуть люди", - відповіла депутатка від УДАРу Оксана Продан.

А головними провокаторами нового парламенту стали представники "Свободи", пише тижневик. Вони зареєстрували низку законопроектів, які не підтримають навіть їхні колеги з опозиції: повернення у паспорт графи "національність", від 3 до 7 років позбавлення волі за неповагу до української мови, табу на термін "Велика Вітчизняна війна", заборону на всиновлення українських сиріт одностатевими сім’ями та заборона абортів, пише "Фокус".

Ширма для обману

Українські благодійні фонди, що лідирують у Європі за своєю масовістю, більшою мірою займаються політикою або легалізацією незаконної оплати послуг, а не своїми безпосередніми справами, пише "Корреспондент".

Якщо у європейських країнах один благодійний фонд припадає на кожні 4,5 тис. жителів, то в Україні – на кожні 3 тис. При цьому українців не назвеш щедрими дарувальниками, пише тижневик. Країна посідає 111-е зі 145 місць у світовому рейтингу благодійності World Giving Index 2012. Парадокс полягає в тому, що, за даними директора Українського форуму благодійників Ганни Гулевської-Черниш, лише кожен п’ятий з 15 тис. чинних у країні фондів насправді виконує свою безпосередню функцію – збір пожертв на вирішення тих чи інших проблем.

Діяльність решти спрямована, наприклад, на концентрацію - в обхід закону - коштів для передвиборчих кампаній політиків, або на збір обов’язкових внесків організаціями, котрі юридично брати платню за свої послуги не можуть: відомчим лікарням, школам і дитсадкам. Окрема категорія "неправильних" фондів – структури, що збирають кошти під фальшиві історії хворих людей, пише тижневик.

Прикладом передвиборчої діяльності таких благодійних фондів стали велосипеди, які минулого року передавав фельдшерам Житомирщини на той час спікер парламенту Володимир Литвин, фельдшерам та поштарям Чернігівщини – депутат-"тушка" Ігор Рибаков, а феодосійським поштарям – регіоналка Юлія Льовочкіна, сестра голови Адміністрації Президента, пише "Корреспондент".

Україна до "стрибка на граблі" готова

Україна наздоганяє Росію на шляху авторитаризму, вважає відомий російський сатирик та опозиціонер Віктор Шендерович, з яким у Києві розмовляв тижневик "Дзеркало тижня".

В Росії вже виборів немає, а влада не зміниться демократичним шляхом, стверджує Шендерович. "Путіна та його команду винесуть з Кремля тільки ногами вперед. Вони відрізали собі усі можливості для відходу", - каже він. Що стосується України, поки що невідомо, до якої міри позбавив себе цієї можливості Янукович. Принаймні тим, "як він повів і веде себе у якості короля гори, з кожним кроком цю можливість для себе відрізає", каже сатирик.

Якщо в Росії після подій на Болотній площі влада чітко намагається насадити страх серед громадян, як це було при Радянському Союзі, то Україна, за словами Шендеровича, знаходиться "у розбігу перед стрибком на наші граблі".

Коментуючи спроби Росії затягнути Україну до Митного союзу, Шендерович каже, що путінський режим страждає "фантомними болями". "У Путіна уві сні – постійні імперські полюції, - іронізує сатирик. – Йому все здається, що Росія ділить світ нарівні з Америкою. Що Росія, як і раніше – наддержава. Хоча ми вже давно є якоюсь занедбаною нафтогазовою територією на околиці світу. З якою, зрозуміло, рахуються, бо в нас є ядерна зброя, голос у Раді Безпеки ООН та контроль над середньоазійськими базами".

Підготував Віталій Модло, Служба моніторингу BBC