Українські тижневики пишуть про "безсилля" партії влади

Регіонали втратили контроль у Раді, опозиція незрозуміло поводиться щодо виборів у Києві, столичні ціни на оренду житла знову рвуться вгору, а чоловіки якимось чином займаються сексом частіше, ніж жінки - огляд українських тижневиків.

"Регіони" втратили контроль

Після розблокування опозицією Верховної Ради стало зрозумілим, що у влади фактично відсутня парламентська більшість, пише тижневик "Комментарии".

Глузування представників Партії регіонів про те, що опозиційні депутати "безславно здали свого товариша" Сергія Власенка, якого суд нещодавно позбавив депутатського мандату, є нічим іншим, як ознака парламентського "безсилля" владної партії, пише тижневик.

Цьому є принаймні три підтвердження, зазначають "Комментарии". Перше - це демонстрація не на словах, а на ділі перемоги опозиціонерів у питанні персонального голосування нардепів. У результаті, лише за минулий вівторок опозиціонери тричі добивалися переголосування після фактів "кнопкодавства".

По-друге, вся країна переконалася, що погрози "регіоналів" про силове розблокування трибуни - це лише погрози. Прикладом тому є нещодавня атака "біло-блакитних бойовиків" під час виступу лідера "Свободи" Олега Тягнибока, котрі так і не змогли наблизитися до трибуни та ще й отримали "доброї здачі" від "свободівців".

І третім і головним підтвердженням втрати Партією регіонів контролю над парламентом країни став, висловлюючись мовою футболу, "результат на табло", пише тижневик. Під час голосування за проект, що влаштовував ПР та комуністів, коли на табло Ради висвітилась бажана цифра "227", опозиція домоглася переголосування через те ж саме "кнопкодавство", і проект провалився.

Та все ж парламентський тиждень, що минув, показав також і слабкі сторони опозиції. Часте блокування трибуни є невигідним в іміджевому плані, а доводити справу до розпуску парламенту - страшно, пише тижневик.

Показна опозиційність?

Скасування столичних виборів усім трьом опозиційним силам вигідне як інформаційний привід для масових акцій у Києві, що мають увінчати їхній наразі не надто вражаючий проект "Вставай, Україно!", вважає "Дзеркало тижня".

Минулого тижня Верховна Рада прийняла за основу проект постанови про призначення чергових виборів у Києві. Днем раніше регіонали звернулися до Конституційного суду із демонстративним проханням розтлумачити багатошарове й суперечливе законодавство України. Надто часто влада, і не тільки нинішня, прагнучи взяти під контроль столицю, підганяла Конституцію та закони під чийсь рейтинг або амбіції, пише тижневик.

Але тепер зрозуміло, що остаточне рішення про вибори у столиці підвішене на гачок "колективного підручного" президента Януковича - Конституційного суду України, пише газета. Таким ось способом Банкова розпочала реалізацію давно розробленого сценарію "Вибори в Києві-2015", вважає тижневик.

"Однак іронія в тому, що відбулася ця знаменна подія завдяки компромісу між владою - узурпатором місцевого самоврядування в столиці - та опозицією - непримиренним борцем за зневажені права та свободи тих-таки киян", - пише тижневик. І риторично запитує: що рухало опозицією і куди вона рухається у світлі цілком прогнозованого рішення КСУ? Їй потрібні вибори в Києві, чи щось змінилося?

Життя в оренду

Приток трудових мігрантів у Київ підняв ціни на ринку оренди житла, пише тижневик "Корреспондент".

Квартири під оренду тут дорожчі, ніж у європейських столицях, а їх оплата з'їдає майже увесь місячний дохід, тоді як у європейських містах - не більше третини. Так, середній бюджетний варіант столичної однокімнатної квартири площею близько 35 кв. м коштуватиме 439 доларів на місяць. Водночас у Берліні за подібне житло беруть у середньому 348 доларів, у Празі - 316, а у Будапешті - 295 доларів, пише журнал.

Різниця ще більш разюча, якщо порівняти рівень доходів в українській столиці із заробітком європейців. Середня київська зарплатня становить 578 доларів на місяць, тоді як у Берліні, Празі та Будапешті - відповідно 3800, 1700 доларів та 1000 доларів, пише тижневик.

Якість зйомних квартир теж далеко не на користь Києва. "Якщо в нас ти можеш в'їхати у житло, де є лише найнеобхідніше - диван, телевізор та холодильник, хоча й того може не бути, - то за кордоном у зйомній квартирі є абсолютно все, що може знадобиться мешканцям: посуд, постільна білизна, рушники", - розповідає телеведуча Ольга Бутко, згадуючи свою орендовану квартиру у Мюнхені.

Нині жінка орендує трикімнатне помешкання у Солом'янському районі Києва разом зі своєю подругою і каже, що вимушена переплачувати за житло, хоча не називає вартість оренди.

При цьому риелтори прогнозують подальше здорожчання зйомних квартир. Експерт консалтингової компанії SV Development Сергій Костицький впевнений, що цього року рівень цін на оренду житла у Києві зросте ще як мінімум на 10%. А директор київської агенції нерухомості "Золотий ключ" пояснює це зростання так: "У такому мегаполісі як Київ нині можна знайти роботу, тоді як у регіонах просто нема що робити".

Мало сексу

Тижневик "Фокус" цитує дослідження Київського інституту соціології, за яким українські чоловіки якимось чином займаються сексом частіше, ніж жінки.

Відповідаючи на питання про те, чи був у респондентів секс протягом останніх 30 днів, ствердно відповіли 62% чоловіків та лише 46% жінок.

Ще один приклад: 18% чоловіків зізналися, що протягом останнього місяця сексу в них не було, а серед жінок таку відповідь дали 30%.

Тижневик вважає, що чоловіки перебільшують свою сексуальні досягнення, а жінки, навпаки, приховують їх.

"Істина десь посередині", - пояснює соціальний психолог Наталя Оніщенко.

Тижневик робить висновок, що про своє статеве життя українці воліють мовчати або брехати.

Видання також пише, що в житті кожного четвертого українця сексу немає взагалі.

Пані Оніщенко вважає, що українці не хочуть говорити на сексуальну тему саме тому, що вона їм не дуже приємна: секс в їхньому житті зовсім не той, якого б їм хотілося.

"Праця забирає майже увесь мій час. Я просто фізично не встигаю познайомитися з дівчиною, з якою в нас могло би щось вийти", - зізнається 32-річний юрист з Сімферополя Євген.

Підготував Віталій Модло, Служба моніторингу BBC