Куріння як привід для еміграції і секрет рукавичок Лагерфельда. Культогляд

У свіжому культогляді читайте про таке:

Рукавички Лагерфельда

The Independent згадує легендарного кутюр'є Карла Лагерфельда та його унікальний образ: волосся, зачесане у хвіст, біла сорочка з високим коміром, чорні окуляри та рукавички з обрізаними пальцями.

Виявляється, у майстра були свої причини зробити цей аксесуар невід'ємним елементом своєї публічної персони.

"Рукавички подовжують руку. А ви ж знаєте, що у французькій мові значить "довга рука"? Це значить, що ви впливова людина", - якось розтлумачив Лагерфельд.

А ще додав, що обирає напіврукавички, адже може, не знімаючи їх, малювати ескізи.

Але це не єдина причина, чому Лагерфельд носив цей предмет одягу, веде далі видання. Якось він пригадував, що коли був підлітком, почав курити, аби виглядати дорослішим. А його мати відверто сказала, що йому не варто цього робити, бо у нього, на її думку, були некрасиві руки. "А це ж видно, коли ти куриш", - заявила вона без церемоній.

Зі схожої причини дизайнер не надягав капелюхи - бо мати не менш прямолінійно сказала йому, ще дитині, що в них він виглядає, як "стара лесбійка".

"Чи можна таке казати дітям? Але вона була з гумором, чи не так?" - прокоментував майстер.

Independent нагадує, що Лагерфельда, багаторічного очільника дому моди Chanel, не стало в лютому цього року. Його наступницею призначили Вірджін Віар, яку за життя модельєра називали його "правою рукою".

Художник, курець, емігрант

Один з найвидатніших художників сучасності вирішив змінити прописку через свою шкідливу звичку, повідомляє The Daily Telegraph.

Британець Девід Гокні, який більшу частину життя прожив у Лос-Анджелесі, переїхав до Нормандії, де можна "курити та їсти одночасно".

У місті, яке він покинув, аж занадто суворі закони для курців - і з цим митець не хотів миритися.

"Я курю більше шістдесяти років, але, гадаю, я доволі здоровий. Мені 82. Скільки мені ще залишилось? Я помру або від хвороби, що пов'язана з курінням, або від іншої хвороби", - каже він.

Будинок у Франції він придбав "на імпульсі", під час канікул, і насолоджується своїм новим життям: зустрічає схід сонця, малює до обіду, потім йде у місцевий ресторан поїсти, іноді спить вдень, а потім знову малює.

До своєї слави - зокрема, захмарних сум, які пропонують за його роботи, - Гокні ставиться з певним здивуванням. Втім, йому приємно, що його творчість, найдорожчого з нині живих митців, високо цінують.

Але публічності він не прагне - "хочу, аби мої роботи бачили, але мене бачити не обов'язково".

До речі, десь третину картин із власного доробку Гокні так і не продав - так вони йому подобаються. Планує передати їх до музеїв після смерті.

Дженніфер Лопес на жердині

За кілька днів до виходу на екрани стрічки "Стриптизерки" виконавиця однієї з головних ролей, співачка Дженніфер Лопес, дала відверте інтерв'ю, а якому розповіла, як готувалася до зйомок.

Виявляється, розповідає The Daily Mail, їй, в минулому - професійній танцівниці, було надзвичайно важко навчитися рухатися на пілоні - Лопес назвала це "чи не найважчим випробуванням" у житті.

Під час тренувань і репетицій відчувала себе ніяково і незграбно, а коли розпочалися зйомки, надзвичайно нервувала - а таке з нею трапляється рідко.

Щоправда, під кінець роботи над стрічкою Дженніфер виробляла такі кульбіти на жердині, наче все життя займалася саме цим своєрідним ремеслом.

Цікава деталь: зрозуміти специфіку образу стриптизерки їй допоміг наречений Алекс Родрігес - в минулому, гравець у бейсбол. В молоді роки він часто відвідував стрипклуби, тому надав коханій "безцінну інформацію", додає таблоїд.

Музейна нерівність

Віднедавна в постійній колекції Манчестерської галереї мистецтв з'явилися два жіночих автопортрети - пензля впливової південноафриканської мисткині Бьорні Сьорл.

The Guardian пише, що подарунок зробила колекціонер Валерія Наполеон, яка збирає предмети мистецтва, створені виключно жінками.

Разом з Суспільством сучасного мистецтва вони здійснюють проект, мета якого - хоча б мінімально скоригувати гендерний дисбаланс колекцій британських музеїв. Приміром, у тій самій манчестерській галереї є лише менш як 10% витворів жіночого авторства.

І це при тому, що багато картин і скульптур в колекції зображують представниць прекрасної статі. До того ж часто оголеними.

Каролін Дуглас, директор Суспільства сучасного мистецтва, висловила сподівання, що вони допоможуть "розширити дискурс щодо репрезентативності та ідентичності".

А от пані Наполеон зауважила, що роботи, які були подаровані, не лише піднімають теми гендерної рівності, а й розповідають про трагічне колоніальне минуле Південної Африки.

Огляд підготував Андрій Кондратьєв, Служба моніторингу ВВС

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!