Чому стабільність у Туреччині важлива для всього світу?

Туреччина - роз'єднана і нещасна країна. До кінця не ясно, чим керувалися ті, хто замислив переворот, але вони спробували встановити контроль в той момент, коли Туреччина опинилася глибоко розколотою реформами президента Ердогана. Країна також важко переживає насильство, що поширилося через війну в сусідній Сирії.

Уряд Туреччини побічно звинуватив ісламського проповідника у вигнанні Фетхуллаха Ґюлена в тому, що він стоїть за спробою перевороту.

Пан Ердоган в минулому вже звинувачував пана Ґюлена в багатьох бідах Туреччини.

Прем'єр-міністр країни Біналі Йилдирим застеріг, що будь-яка країна, яка буде підтримувати пана Ґюлена, "не буде другом Туреччини і буде розглядатися як така, що знаходиться в стані війни з Туреччиною".

Пан Ґюлен живе у добровільному вигнанні в США. Він був союзником пана Ердогана, і до сварки між ними його часто називали другою найвпливовішою людиною в Туреччині.

Посилення ролі президента

Туреччина відіграє важливу роль на Близькому Сході через своє географічне розташування, знаходячись і в Європі, і в Азії, а також тому, що є одним з провідних членів НАТО. А ще й тому, що президент-ісламіст Ердоган і його партія Справедливості та розвитку (АК) вкрай зацікавлені у підтримці і появі в регіоні урядів під контролем мусульман-сунітів.

У зверненні, яке телеведуча, за її словами, читала під дулом пістолета, змовники заявляли, що намагаються відновити світську демократію в Туреччині.

Правляча партія АК навчилася впевнено перемагати на виборах, однак тверда і довготривала відданість демократії самим Ердоганом завжди ставилась під сумнів.

Він одного разу порівняв демократію із автобусом, на якому ти їдеш до потрібного тобі місця, а потім виходиш.

Президент Ердоган - ісламіст у турецькій політиці, який відкидає світську спадщину країни.

Він стає все більш і більш авторитарним правителем, і в Туреччині критично налаштовані щодо влади журналісти та інші люди опиняються за ґратами.

Після придушення спроби перевороту він може спробувати посилити режим в країні.

Пан Ердоган багато років обіймав посаду прем'єр-міністра. Зараз він намагається змінити конституцію, щоб стати президентом з великими повноваженнями.

Ключовий гравець

Пан Ердоган і його уряд активно брали участь у війні в Сирії від її початку у 2011 році, підтримуючи в основному ісламістські угруповання, що ведуть боротьбу проти сил президента Сирії Башара Асада.

Але насильство поширилося за межі Сирії, сприяючи відновленню конфлікту з Робочою партією Курдистану і перетворюючи Туреччину на мішень для джихадистів, які називають себе "Ісламським державою".

Захід розглядає Туреччину як країну, здатну допомогти у вирішенні близькосхідних проблем. А це неможливо без стабільності.

І тут працює просте рівняння: криза на Близькому Сході укупі з кризою в Туреччині - проблема для всіх.

Але на це можна заперечити, що Туреччина і сама створила багато проблем в регіоні і глибоко зав'язла у конфліктах зі своїми сусідами.

Уряди Ердогана виявляли набагато більше бажання брати активну участь у подіях на Близькому Сході, ніж населення Туреччини.

Пан Ердоган був головним прихильником переважно ісламістських угруповань, які воюють з президентом Сирії, починаючи з 2011 року.

Нещодавно він почав налагоджувати відносини з Ізраїлем, однак президент також симпатизує ворогам Ізраїлю - руху "Хамас", пов'язаному з "Братами-мусульманами".

Туреччина, не варто забувати, є винятково важливою для ЄС у механізмі з контролю за міграцією з Близького Сходу.

Туреччині загрожує довгострокова криза, і спроба повалити президента Ердогана була не останньою.