Чому американці такі злі?

Загалом американці відомі позитивним ставленням до життя, але з наближенням президентських виборів у листопаді виборці, згідно з опитуваннями, відчутно гніваються. Можливо, це пояснює успіх "маргінальних" кандидатів, таких як республіканець Дональд Трамп і демократ Берні Сандерс. Та що насправді підігріває народне розчарування?

Опитування CNN/ORC, проведене у грудні 2015 р., показало, що 69% американців "дуже зляться" або "дещо зляться" з приводу того, "як ідуть справи" у США.

Так само 69% зляться, бо політична система "схоже, працює лише на "своїх людей" з грошима і владою, які сидять на Волл-стріт чи у Вашингтоні", згідно з листопадовим опитуванням NBC/Wall Street Journal.

Багато хто не просто злиться, а й злиться більше, ніж рік тому, за даними анкетування NBC/Esquire за минулий місяць – особливо республіканці (61%) і білі американці (54%), але також 42% демократів, 43% латиноамериканців і 33% афроамериканців.

Кандидати відчули цей настрій і спираються на нього у своїй риториці.

Дональд Трамп, який, напевно, найсильніше грає на негативних почуттях виборців, каже, що він "дуже, дуже злий" і "з радістю прийме мантію гніву"; тим часом його конкурент і також республіканець Бен Карсон каже, що бачив "багатьох американців, що розчаровані і злі, бо відчувають, що американська мрія вислизає з рук".

Кандидат від демократичної партії Берні Сандерс називає себе "злим, як і мільйони інших американців", а Гілларі Клінтон "розуміє, чому люди зляться".

Ось п’ять причин, чому деякі виборці вже готові оплакати американську мрію.

1. Економіка

"Найсуттєвішим джерелом громадського гніву та незадоволення у США є те, що за останні 15 років економіка виявилась неспроможною принести бодай якісь реальні покращення американцям з середнього та робітничого класу – каже Вільям Ґалстон, фахівець з теорії управління з Інституту Брукінгс.

Попри те, що країна нібито подолала рецесію – обсяги виробництва знову почали зростати, а безробіття зменшилось з 10% у 2009 р. до 5% у 2015 р. – американці досі відчувають вітер у кишенях.

Сімейні доходи уже 15 років практично стоять на місці. У 2014 р. медіанний дохід сім’ї становив 53 657 доларів, за даними Бюро перепису населення США, порівняно з 57 357 доларів у 2007 р. і 57 843 доларів у 1999 р. (з поправкою на інфляцію).

Є також відчуття, що наявні робочі пропозиції нижчі за якістю, а можливостей зросту поменшало, каже пан Ґалстон. "Пошук пояснень може швидко скотитися до рівня виявлення "негідників" на американській політичній арені. З лівої точки зору, це мільярдери, банки і Волл-стріт; з правої – іммігранти, інші країни, що мають з нас зиск, і міжнародна економіка. Це дві сторони однієї політичної медалі".

2. Імміграція

Демографічна картина у США змінюється – з 1965 р. до країни прибули майже 59 млн іммігрантів, причому не всі – легально. Сорок років тому, білі американці нелатинського походження складали 84% населення США; минулого року – лише 62%, за даними аналітичного центру Pew Research.

Фахівці центру прогнозують, що ця тенденція лишиться незмінною і на 2055 р. білі американці нелатинського походження становитимуть менш ніж половину населення, а на 2065 – лише 46%.

Очікується, що станом на 2055 р. до США переїде найбільше азійців, порівняно з іншими етнічними групами.

"Триває ера величезних демографічних, расових, культурних і релігійних змін, помітних у кожному поколінні, – каже Пол Тейлор, автор книжки "Наступна Америка". – Дехто вітає ці зміни, інші ж їх засуджують. Деякі білі виборці старшого віку не впізнають країну, в якій виросли. Вони відчувають, ніби її захопили чужинці", – міркує він.

Сьогодні у США перебувають 11,3 млн нелегальних мігрантів. Мігранти часто стають мішенню для гніву, каже Роберто Суро, імміграційний експерт з Університету Південної Каліфорнії.

"Людям треба на комусь вимістити тривогу, тож мігрантів ототожнюють з більшими джерелами напруги, такими як тероризм, нестача робочих місць і загальне незадоволення. Ми дуже явно це побачили, коли Дональд Трамп змінив об’єкт своєї критики з мексиканців на мусульман відразу після Сан-Бернардіно", – продовжує він, маючи на увазі грудневу стрілянину у Каліфорнії, у якій загинули 14 осіб.

3. Вашингтон

На питання про те, чи довіряють вони урядові, 89% республіканців і 72% демократів відповіли "лише іноді" чи "ніколи", за даними Pew Research. Шестеро з десяти американців вважають, що уряд має забагато влади, показує опитування Інституту Ґеллапа, а вже два роки поспіль "уряд" названо найбільшою проблемою США, перед "економікою", "робочими місцями" та "імміграцією", за даними того ж Інституту.

Тупикова ситуація, що склалась на Капітолійському пагорбі, і відчутне безсилля обраних можновладців призвело до образи в душах 20-30% виборців, каже організаторка соцопитувань Карлін Боуман з Американського інституту проблем підприємництва.

"Люди бачать, що політики лише сваряться і нічого не роблять; до того ж, обов’язки Конгресу значно збільшились з 1970-х років, тож збільшилось і поле для критики. Люди почуваються більш віддаленими від уряду і ображаються на нього", – пояснює вона.

На думку Вільяма Ґалстона, успіх Дональда Трампа і Берні Сандерса принаймні частково пояснюється незадоволенням системою, яку багато хто вважає неефективною. "Отже, праворуч у нас є той, хто позиціонує себе як "сильну людину", Берлусконі та Путіна в одній особі, людину, яка працює на результат; ліворуч же той, хто відкидає поступові зміни і закликає до політичної революції", – каже пан Ґалстон.

Тед Круз, що виграв кокуси (первинні вибори) від республіканців у штаті Айова, також позиціонує себе як супротивника істеблішменту. "Сьогодні – перемога усіх американців, хто з тривогою споглядав, як вашингтонські кар’єристи з обох партій не слухають людей і надто часто не виконують своїх обіцянок", – сказав він увечері в понеділок.

4. Місце Америки у світі

Америка звикла, що її сприймають як наддержаву; втім, частка американців, які вважають, що США "займає вище положення від усіх інших країн світу" зменшилась з 38% у 2012 р. до 28% у 2014, свідчать дані Pew Research. 70% американців також вважають, що США втрачає міжнародну повагу, за опитуванням того ж центру від 2013 р.

"Як на країну, що звикла бути першою у світі, останні 15 років закордонної політики пройшли невдало. Після 11 вересня людей ніяк не облишає відчуття, що країна постійно воює, а також підозра, що Америка сама не знає, чого хоче, і що речі складаються не найкращим для нас чином", – каже Роберто Суро.

Розквіт Китаю, неспроможність перемогти Талібан і повільний прогрес у боротьбі з так званою "Ісламською державою" посилюють тривогу.

Американці також більше бояться нових терористичних атак, ніж у будь-який період часу з 11 вересня 2001, за опитуванням New York Times/CBS. Реакція американців на стрілянину у Сан-Бернардіно відрізнялася від реакції французів на напади у Парижі, каже пан Ґалстон.

"Французи згуртувалися навколо уряду, американці ж згуртувалися проти нього. Складається враження, що уряд США терпить крах у виконанні свого найпершого зобов’язання: убезпечити країну та її мешканців".

5. Розділена нація

Демократи та республіканці ще ніколи не були так поляризовані.

Типовий (медіанний) республіканець сьогодні консервативніший у своїх основних соціальних, економічних і політичних поглядах, ніж 94% демократів, порівняно з 70% у 1994 р., за даними Pew Research.

Що ж до типового демократа, він ліберальніший від 92% республіканців (64% у 1994 р.).

Дослідження також виявило, що частка американців з дуже негативною думкою про протилежну партію зросла удвічі і що ця ворожість настільки глибока, що багато хто був би незадоволений, якби близький родич одружився з прихильником інших політичних поглядів.

Така поляризація сильно ускладнює досягнення згоди з найгостріших питань, таких як імміграція, охорона здоров’я і право на носіння зброї.

Безвихідь і безкомпромісність, з іншого боку, злить іншу частину електорату.

"Попри посилення поляризації у США, велика маса виборців посередині насамперед прагматичні. Їм не байдуже, вони не хочуть бачити Вашингтон заціпенілим і закочують очі, відчуваючи безплідність цього дискурсу", – каже Пол Тейлор.

До цієї групи відноситься багато молоді, яка намагається уникати партійних ярликів. "Якби вони голосували, – каже він, – то могли б зіграли важливу роль у виборах".