Розслідування ВВС: Литвиненко і смертельний слід полонію

У Британії завершується громадське дізнання у справі смерті Олександра Литвиненка. Кореспондент телепередачі ВВС "Ньюзнайт" Річард Вотсон кілька місяців з'ясовував подробиці цього заплутаного вбивства, що стали відомі завдяки розслідуванню.

Середа, 1 листопад 2006 року - ясний і холодний день в Лондоні. Місто в очікуванні вихідних.

Камери стеження фіксують Олександра Литвиненка, який йде на зустріч з двома колишніми колегами з похмурого світу російської розвідки.

На зернистих чорно-білих зображеннях видно, як він входить у фешенебельний готель Millennium на площі Гросвенор-сквер у центрі Лондона.

У той день він випив чай зі смертельною дозою радіоактивного полонію.

Через двадцять два дні він помер.

Хто вбив його і навіщо? Джерело в спецслужбах розповіло ВВС, що він був убитий за наказом російської влади, оскільки перетнув дві заборонені лінії, висунувши звинувачення безпосередньо проти російського президента Володимира Путіна. Кремль заперечує будь-яку участь у злочині.

Відкриті слухання у справі про вбивство йдуть вже п'ять місяців. Незабаром вони перейдуть у закритий режим, щоб суд міг заслухати свідчення секретних служб.

Команда ВВС отримала ексклюзивний доступ до ключових свідків і поговорила з джерелами, знайомими з цією справою.

Олександр Литвиненко відчув себе погано всього лише через кілька годин після зустрічі в барі готелю Millennium з Андрієм Луговим і Дмитром Ковтуном - двома колишніми російськими шпигунами, яких він вважав своїми діловими партнерами, навіть друзями.

Він поступив у шпиталь на півночі Лондона 3 листопада з блювотою і гострими болями.

Він розповів лікарям про підозри, що його отруїли. Спочатку до справи підключили місцевих поліцейських. Однак незабаром про цю справу дізнався глава контртерористичного підрозділу лондонської поліції Пітер Кларк.

"Колега увійшов до мене в кабінет і пояснив, що в лікарні на півночі Лондона з'явився пацієнт, який розповідає дуже дивну історію. За його словами, він колишній співробітник ФСБ і його отруїли його колишні товариші по роботі", - згадує він.

У Литвиненко були деякі симптоми радіоактивного отруєння. Він почав втрачати волосся. Однак коли лікарі принесли лічильник Гейгера, результат був негативним. Він, очевидно, був серйозно хворий, проте ніхто не міг зрозуміти, чим саме.

Через два тижні після надходження в лікарню Литвиненка на швидкій у супроводі поліції доставили в клініку при Університетському коледжі в центрі Лондона у відділення інтенсивної терапії. У нього було катастрофічно мало лейкоцитів. Виглядало так, ніби його імунна система руйнувалася.

У нього також були симптоми гострої недостатності кісткового мозку. Його стали готувати до пересадки кісткового мозку, однак стан Литвиненко погіршувався.

Його дружина Марина розповідає: "Коли я прийшла відвідати його, він уже виглядав як на відомій газетній фотографії. Це ліжко стало його останнім притулком. Він щосили намагався надати всю інформацію поліції".

Голова відділення інтенсивної терапії в шпиталі, доктор Джон Голдстоун сказав, що лікарям довелося стикатися з незвичайними відвідувачами. Поруч весь час були присутні поліцейські, однак були й інші загадкові люди.

"У палаті перебували різні люди. Багато хто з них був в ділових костюмах. Там були співробітники поліції, але серед них, напевно, знаходилися й люди з розвідслужб", - розповідає він.

Медикам розповіли про різноманітні дивовижні випадки з архівів розвідки, імовірно за участю КДБ. Одна з історій неначе зійшла зі сторінок шпигунського роману - жертва була вбита за допомогою радіації після того, як частина столу була замінена на радіоактивне джерело. Це все було в стилі фільмів про Джеймса Бонда.

Професор Аміт Натвані, фахівець з хвороб крові, був одним з ключових членів команди, яка лікувала Литвиненка.

"Його внутрішні органи відмовляли один за одним. Почалося з печінки, потім дуже швидко відмовили нирки і потім серце. Ми поспішали, намагаючись з'ясувати причину, однак деякі інші органи також були вражені", - говорить пан Натвані.

Через 18 днів у лікарні його хвороба залишалась такою ж незрозумілою. "Ми знали, що при відмові органів і недостатності кісткового мозку нам буде дуже непросто врятувати його життя", - говорить пан Голдстоун.

Вирішили вдатися до крайнього заходу - зразки крові і сечі послали в секретний центр ядерних досліджень в Олдермастоне в Беркширі.

Вчені цього центру найбільш відомі роботою з ядерною зброєю, проте вони погодилися провести експертизу для пошуку джерела радіоактивного отруєння.

Спочатку вони скористалися методом гамма-спектроскопії. При цій технології зразок поміщають в посудину з дуже чутливим детектором радіації. Потім створюється вакуум, і детектор дає дані про присутні у зразку радіоактивні речовини, які виробляють гамма-випромінювання. Кожному радіоактивному елементу відповідає унікальний сигнал на певному рівні подачі енергії.

Результати були негативними. Тим не менш, вчені помітили слабкі сліди радіації іншого типу.

Цілком випадково інший учений, який раніше брав участь у розробці атомної зброї, почув розмову фахівців про ці результати. Він негайно впізнав в цьому сліді випромінювання полоній, який використовувався в якості важливого компонента ядерного заряду.

Несподівано все встало на свої місця. Стало зрозуміло, чому радіаційне отруєння не змогли знайти в лікарні. Для полонію-210 характерно сильне альфа-випромінювання, але він навряд чи взагалі випромінює гамма-частинки. Ось чому лічильник Гейгера в лікарні нічого не показав. Лічильники Гейгера визначають тільки гамма-випромінювання, а його дійсно не було.

Один з найвидатніших фахівців з фізики елементарних частинок, професор Іен Шіпсі пояснює, що полоній-210 - дуже сильний випромінювач альфа-частинок. Він випромінює велику кількість енергії, але лише в обмеженому просторі, оскільки альфа-частинки легко блокувати, наприклад, папером або шкірою.

"Полоній смертельно небезпечний, на 100%. Якщо він потрапляє в організм, він починає вбивати клітини і тканини", - нагадує Шіпсі.

Що таке полоній-210

Олександр Литвиненко випив отруєний чай під час зустрічі в готелі Millennium. Його вбивали зсередини.

Увечері в середу, 22 листопада, лікарі в лікарні при Університетському коледжі дізналися, що отруєння, ймовірно, викликав полоній-210. Вони практично нічого не могли зробити. Після того як Литвиненко випив отруєний чай 1 листопада, шляху назад не було. Це був смертний вирок.

Наслідки для громадської охорони здоров'я були масштабними. Це було рівносильне радіаційній атаці на столицю Британії.

Урядовий відділ із захисту від радіації зібрав кризову групу з 20 учених. Вони працювали всю ніч. Як вони могли перевірити, чи було зараження? Як щодо лікарів, медсестер, сім'ї Литвиненка, його будинку? І як щодо сотень людей, з якими він контактував за останні три тижні? Криза розросталася з небезпечною швидкістю.

В Олдермастоні тим часом почалася робота з підтвердження знахідки полонію-210. Вони протестували великий зразок сечі за допомогою особливого виду спектроскопії, створеного спеціально для визначення альфа-випромінювання. До ранку четверга, 23 листопада, у них були готові результати: полоній-210, підтверджено.

У той же день помер Олександр Литвиненко.

Його дружина Марина змогла попрощатися з ним. "Я дуже вдячна, що мені дозволили побачити Сашу востаннє", - розповідає вона зі сльозами на очах.

Марина Литвиненко довго і важко боролася за проведення відкритого розгляду справи про смерть її чоловіка.

"Це страшний напад на британського громадянина, і у нього не було жодного шансу вижити, - говорить пан Натвані. - Я був консультантом понад 20 років і ніколи нічого подібного не бачив і, сподіваюся, не побачу".

Для поліції цей випадок відразу перетворився на розслідування вбивства. На піку розвитку цією справою займалися більше 100 детективів лондонської поліції.

Якби Литвиненко помер на тиждень раніше, це так і залишилося б "незрозумілою смертю". Насправді, радіоактивний слід вів через все місто і далі.

Коли стало відомо про полоній, Марині Литвиненко пояснили, що залишатися вдома небезпечно. "Я втратила все. Мені дали тільки 15-20 хвилин на те, щоб зібрати речі і залишити будинок", - говорить вона.

Урядовий комітет з надзвичайних ситуацій COBRA провів чотири засідання за тиждень після вбивства Литвиненка.

Всі були стурбовані можливою панікою у зв'язку із закриттям забруднених радіацією готелів.

Джерело розповіло програмі "Ньюзнайт", що фахівці навіть обстежували лондонське метро і виявили там сліди полонію на станціях і в поїздах. Тоді цю інформацію приховали, щоб не викликати паніки.

"Ми знаходили сліди полонію в літаках, на яких учасники цієї справи прилетіли в Лондон, на стадіоні, в ресторанах, в готелях. Звичайно, громадськість була дуже схвильована", - розповідає Пітер Кларк. Понад 40 об'єктів були заражені.

Два колишні співробітники ФСБ, які зустрічалися з Олександром Литвиненком в готелі Millennium до його загибелі - Андрій Луговий і Дмитро Ковтун - були швидко визначені як головні підозрювані.

Слід полонію веде до суші-бару в Лондоні, де Литвиненко зустрів Лугового і Ковтуна 16 жовтня 2006 року. У ресторані виявили слід радіації. Вважається, що це була перша спроба вбивства.

Луговий і Ковтун провели ніч в готелі Best Western на вулиці Шафтсбері-авеню. Сильне зараження було згодом виявлено в обох їхніх кімнатах.

Луговий повернувся до Лондона 25 жовтня. Його номер у готелі Sheraton на Парк-лейн сильно фонив, як і місцева пральня.

Три дні потому він летів з Москви до Лондона. Сліди полонію були знайдені на борту літака компанії British Airways, яким він летів.

Ковтун прилетів до Гамбурга з Москви 1 листопада. Сліди полонію були виявлені в місті німецькою поліцією.

У цей день Ковтун та Луговий зустрілися з Литвиненком в лондонському готелі Millennium - це місце було одним з найбільш заражених полонієм-210.

На камерах стеження в готелі видно, що Луговий, а потім Ковтун йдуть в туалет навпроти бізнес-центру перед тим, як приїжджає Литвиненко. Луговий тримає руку глибоко в кишені. Чи міг він нести отруту?

Він заперечує це, однак умивальник і сушарка для рук, як виявилося, також були сильно забруднені полонієм-210, так само, як і двері однієї з туалетних кабінок.

Коли пересування Лугового і Ковтуна поєднали з точками забруднення полонієм, вони повністю збіглися. Докази були дуже серйозними.

У травні 2007 року тодішній головний прокурор Кен Макдональд оголосив, що Андрію Луговому будуть пред'явлені звинувачення у вбивстві і Росію попросять про його екстрадицію. Ковтуну пред'явили звинувачення в 2010 році.

"Це не було випадковим вбивством. Воно мало дуже чітку мету і в ньому простежувалася участь держави", - заявив лорд Макдональд.

Чи була причетна до цього російська держава?

Знаряддя вбивства - полоній 210 - добре вивчене. Професор Норман Домбі, фізик, який добре розбирається в російських ядерних об'єктах, надав дані для відкритого розгляду.

Пан Домбі каже, що є лише одне місце, де полоній може бути виготовлений в об'ємах, використаних для вбивства - російський військовий ядерний реактор на заводі "Авангард" біля міста Саров.

У Сарові виготовили перший атомний заряд в СРСР. Тут простежується чіткий зв'язок з російською владою.

Але чи могли учасники організованих злочинних груп або ворожі агенти роздобути полоній-210?

Пан Домбі впевнений, що ні. "Все виробництво полонію-210 регулюється державою, як і його перевезення і використання", - говорить він.

Однак чому російські органи хотіли вбити Литвиненка? Вивчення російських архівів дає гарне пояснення.

Очевидно, що в Олександра Литвиненка були впливові вороги в Росії.

Наприкінці 90-х він був підполковником ФСБ, яке в той час очолював Володимир Путін. У 1999 році він потрапив під суд за звинуваченнями, які він називав сфабрикованими.

Суд не визнав його винним, але його відразу заарештували знову, що стало зловісним нагадуванням про владу держбезпеки в країні. За ґратами він пробув майже рік. Після його звільнення його друг Юрій Фельштинський запитав колишнього генерала ФСБ, що очікує Литвиненка.

"Він сказав мені, що Литвиненко вчинив зраду і що в його організації за це належить покарання смертю... Його ніколи не виправдають і ніколи не пробачать. І якби він зустрівся з ним у темному місці, він убив би його своїми руками", - розповів він.

У 2000 році Литвиненко втік разом з родиною до Британії і став консультантом з питань безпеки, обслуговуючи в тому числі не зовсім "чисті" приватні компанії, які хотіли вкладати гроші в Росії.

Коли Литвиненко працював на ФСБ в Росії, в його обов'язки входило відстеження російської мафії. У вигнанні в Лондоні він використовував ті ж знання, щоб допомагати британській розвідслужбі МІ-6.

У нього був куратор на ім'я "Мартін", з яким він зустрічався у книгарні "Вотерстоун" на Пікаділлі.

МІ-6 також забезпечила його співпрацю з колегами в Іспанії. В інтерв'ю іспанський прокурор Хосе Гріна пояснив, чому Іспанія хотіла працювати з Литвиненком.

Пан Гріна каже: "У нас були об'єкти в Іспанії, з якими до цього працював Литвиненко. Він був нам потрібен, бо ми знали їх, тому що він уже боровся з ними, тому що розслідував ці справи".

Секретний документ, отриманий ВВС, показує, як іспанці підбиралися до російської мафії, що діяла в Іспанії. У документі міститься розшифровка інтерв'ю імовірно з членом мафії, який, очевидно, був готовий працювати інформатором.

Чоловік заявляє, що можливості мафії не зменшаться, доки Путін при владі. Незабаром після цієї заяви він загинув у загадковій автокатастрофі.

"Ми підтвердили зв'язок між російськими злочинцями і співробітниками адміністрації російського президента, російської прокуратури, російської армії і навіть членами російського уряду", - говорить пан Гріна.

Тим не менш добре обізнане джерело, близьке до британської розвідки, каже, що не співпраця із західними спецслужбами стала причиною загибелі Литвиненка.

Він стверджує, що Олександр Литвиненко був убитий, тому що він переступив відразу дві заборонені лінії, які пов'язані з прямими і дуже неоднозначними звинуваченнями проти Володимира Путіна.

Перша заборонена тема стосується книги, яку допомагав писати Литвиненко, "ФСБ підриває Росію" про терористичні напади в Москві у вересні 1999 року. Тоді загинули 300 людей. Влада поклала провину на чеченців.

У книзі містилися сенсаційні звинувачення російських спецслужб в тому, що вони самі здійснили вибухи в Москві, щоб виправдати нову війну в Чечні.

Його співавтор Фельштинський каже: "Це допомогло Путіну. Реакція населення була така, що нам тепер потрібен сильний лідер".

Кремль категорично відкидав ці твердження.

Друга заборонена межа стосується статті, яку Литвиненко опублікував в інтернеті в липні 2006 року, всього за чотири місяці до своєї смерті.

У ній він зробив кілька ризикованих заяв, стверджуючи що Путін - педофіл... В основному вони, судячи з усього, ґрунтувалися на знаменитому знімку президента, який цілує хлопчика в живіт.

Президент заявляв, що за цим поцілунком нічого не стоїть, проте джерела кажуть, що звинувачення були небезпечними.

Марина Литвиненко боролася, щоб відкрити ці факти. Вона каже: "Я обіцяла Саші, що коли-небудь люди дізнаються правду про нього".

У 2014 році, через вісім років після вбивства чоловіка, вона виграла битву за відкритий розгляд справи.

Міністри відмовили їй у 2013 році. Суддя Роберт Оуен, який головує на слуханнях, вже заявив про наявність достатніх доказів для порушення справи про участь російських держорганів у вбивстві. Він надасть уряду ці дані до кінця року.

Офіційно Росія продовжує заперечувати будь-яку причетність до вбивства. Андрій Луговий став депутатом Держдуми в 2007 році, що дало йому імунітет від судового переслідування, а в цьому році Путін нагородив його медаллю за службу батьківщині.

Зараз він веде власну передачу на телебаченні під назвою "Зрадники". Він пройшов детектор брехні в Росії, щоб довести свою невинність.

Інший підозрюваний Дмитро Ковтун зараз займається бізнес-консалтингом в Росії. Він повинен був дати свідчення на слуханнях цього тижня, проте в останній момент відмовився.

Ковтун повідомив розслідуванню, що він, виявляється, зв'язаний зобов'язаннями про нерозголошення і виступити на слуханнях не може.

Тепер слухання проходитимуть в закритому режимі, щоб заслухати свідчення розвідслужб.

Звіт про результати слухань оприлюднять наприкінці року, а доти таємниця продовжить тривожити уми.