Тимошенко проти Фірташа: дві поразки в Нью-Йорку
Минулого тижня старша суддя манхеттенського федерального суду Кімба Вуд завдала адвокатам колишнього прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко відразу двох ударів.
Спершу пані Вуд виключила американські компанії і фізичних осіб з довгого переліку відповідачів, яким Тимошенко і її неназвані співпозивачі пред'явили 2011 року цивільний позов.
Позивачі твердили, що ці компанії відмивали гроші, призначені для фінансування порушників прав людини в Україні.
Наступного дня суддя відкинула претензії Тимошенко і до швейцарської компанії RosUkrEnergo (RUE).
Щоправда, в обох випадках пані Вуд зазначила, що Тимошенко може знову подати позов у переробленій формі.
"Найдурніші контракти"
Ось суть справи у викладі судді Вуд.
RUE на 50% належить "Газпрому". Український мільярдер Дмитро Фірташ володіє 45%, а його партнер Іван Фурсін - 5%. Насправді, стверджували позивачі, її "операції контролює Фірташ".
Як стверджувалося у 94-сторінковій позовній заяві, RUE, "можливо, пов'язана з організованою злочинністю" та "вдавалася до корумпованих методів ведення бізнесу і платила незаконний "відкат" для того, щоб отримати ключову роль посередниці в українській торгівлі природним газом". Посередницькі послуги RUE нібито оплачувалися, серед іншого, з двох банківських рахунків в Нью-Йорку, що належать українській державній газовій монополії "Нафтогаз".
Позивачі стверджували, що RUE нібито брала участь в очолюваній Фірташем злочинній змові, метою якої було покарати Тимошенко та її політичних союзників за дії, вчинені ними під час її прем'єрства. 2009 року Тимошенко домоглася того, що RUE позбулася своєї посередницької ролі і, відповідно, зазнала значних збитків, оскільки "Газпром" почав продавати газ в обхід неї безпосередньо "Нафтогазу". Фірташ публічно заявляв, що перегляд контрактів на закупівлю російського газу був "злочинним", і що вони були замінені "найдурнішими контрактами в українській історії".
Він і його партнери опротестували укладену Тимошенко угоду в стокгольмському арбітражі.
У лютому 2010 року президентом України був обраний Віктор Янукович, чия передвиборна кампанія фінансувалася Фірташем, йдеться в позовній заяві. За словами позивачів, у зв'язку з цим до влади повернулося багато союзників Фірташа і RUE. Фірташ скористався цим, щоб анулювати газові контракти, укладені під час правління Тимошенко, відновити посередницьку роль RosUkrEnergo в газовій торгівлі України та прибрати до рук 3,5 млрд доларів, які стокгольмський арбітраж присудив RUE після того, як новий український уряд встав у ньому на бік позивачів.
Питання юрисдикції
Позивачі стверджували, що, прагнучи вивести свої авуари "за межі юрисдикції українських судів", RUE інвестувала "значну частину" своїх прибутків і гроші, які присудив їй стокгольмський арбітраж, в кілька підставних компаній, що знаходяться в США.
За словами позивачів, ці компанії нібито відмивали гроші відповідачів і робили вигляд, що вкладають гроші в США, в тому числі в операції з нерухомістю, наприклад в капремонт знаменитого манхеттенського готелю Drake.
Відповідачі натомість стверджували, що позивачі не навели жодних фактичних доказів того, що RUE контролювала ці компанії або знала про здійснювані ними операції.
Позивачі вимагали грошової компенсації та просили американський суд офіційно заявити, що "довільне і довгострокове утримання позивачів під вартою являє собою порушення міжнародного права".
RUE, зі свого боку, закликала суд відхилити позов у зв'язку з відсутністю у нього юрисдикції.
Суддя Вуд погодилася з відповідачем і постановила, що "у RUE немає достатніх контрактів з США", щоб розглядати порушений проти неї позов в американській юрисдикції. Позивачі не заперечують, зауважує Вуд, що у RUE немає в США "ні офісів, ні співробітників, ні банківських рахунків, ні власності, і що вона... не проводить тут комерційних операцій".
Щоправда, позивачі доводили, що "Нафтогаз" виплачував RUE частину її прибутків від торгівлі газом зі своїх рахунків в банках США, і що Фірташ, який нібито контролює RUE, інвестував її прибутки в підставні компанії на американській території, а ті, в свою чергу , відмивали ці гроші, вкладаючи їх у проекти з нерухомістю, які так ніколи і не були втілені. Як ухвалила суддя, отримувати гроші із США і вкладати їх в американські компанії недостатньо для того, щоб суд міг претендувати на юрисдикцію над компанією.
"Політично мотивована" справа
По-друге, змушувати RUE - швейцарську компанію, яка не має жодних справ у США, захищатися від позову в Нью-Йорку було б просто несправедливо, додає Вуд у своєму рішенні. До того ж у RUE немає жодних авуарів на території США, тому в разі перемоги позивачів стягнути з неї компенсацію американському суду було б не до снаги.
Нарешті, хоча США зацікавлені в тому, щоб припиняти порушення прав людини, в даному випадку "інтерес цей є дуже мінімальним", пише суддя, оскільки обидві сторони є іноземцями, і їх протистояння стосується конфлікту, що має місце на іноземній території.
Позивачі скаржаться на порушення українських законів, але, за словами Вуд, федеральні суди США "недостатньо компетентні для того, щоб розбиратися в таких претензіях". У будь-якому випадку, вся доказова база щодо даного позову і свідки перебувають в Україні, тому викликати їх повісткою американський суд не в змозі.
У зв'язку з вищесказаним пані Вуд відхилила позов Тимошенко до RUE.
Позивачі стверджували, що кримінальні справи проти Тимошенко і ряду її соратників були ініційовані новим українським урядом як помста за збитки, яких зазнали Фірташ і RUE, а також є спробою не дати позивачам стати в майбутньому "політичною та фінансовою загрозою".
Вилучаючи з переліку відповідачів американські компанії, які позивачі характеризують як "підставні", Вуд заявила, що відповідачі не скоїли жодних злочинів на території США, а лише вкладали гроші в компанії на американській території.
Щодо суду над Тимошенко, то Вуд пише, що він був відкритим, і що вона не вважає можливим оскаржувати його рішення в США.
Але одночасно вона відзначає, що в травні 2011 року представник державного держдепартаменту США назвав справу Тимошенко "політично мотивованою".
