10 фактів з історії використання хімічної зброї

До Конвенції ООН про заборону хімічної зброї, яка набула чинності у 1997 році, прикута увага всього світу відтоді, як Сирія погодилася приєднатися до неї, аби уникнути удару з боку США та їхніх союзників через підозри використання сирійським урядом хімічної зброї.

Ось деякі менш відомі факти щодо походження угоди та її учасників.

Хімічна зброя вперше почала застосовуватися під час Першої світової війни. Тоді військове використання хімічних речовин, таких як хлорин, фосген, гірчичний газ призвели до великих страждань та десятків тисяч смертей.

Стрімкий розвиток та збільшення запасів хімічної зброї припали на часи Холодної війни, хоча використання її було підтверджене лише у кількох випадках.

Вперше заборона на використання хімічної зброї була запроваджена у 1968 році, однак текст конвенції був затверджений лише 24 років по тому.

У період з квітня 1997 року, коли конвенція набула чинності, і до липня 2013 року Організація із заборони використання хімічної зрої - яка слідкує за її дотриманням - провела понад 5 тисяч перевірок у 89 країнах із 189 країн, які є членами цієї конвенції.

Однак організація (OPCW) не має великих повноважень, аби змусити країни дотримуватися її вимог, окрім як повідомити про це Генасамблею ООН або Раду безпеки ООН.

Сім країн-учасниць конвенції задекларували запаси хімічної зброї, які сягають понад 70 тисяч тонн, із яких 80% було знешкоджено.

Однак лише три країни - Албанія, Індія та, як багато хто вважає, Південна Корея - повністю знищили свої запаси.

США та Росія, які володіють найбільшими запасами хімічної зброї, не встигли знешкодити їх до крайнього терміну у квітні 2007 року, а потім у квітні 2012-го. Відтак термін знову відстрочили.

Запаси хімічної зброї у США сягають 3 тисяч тонн - це втричі більше, ніж має Сирія.

Існує кілька суперечливих виключень із переліку небезпечних хімічних речовин, як, наприклад, білий фосфор - якщо він використовується як дим для маскування, не вважається хімічною зброєю, хоча і має токсичну дію. Напалм та динаміт виключили через те, що вони перш за мають руйнівну дію і є займистими, а не хімічними речовинами.

Дія Конвенції про заборону хімічної зброї не поширюється також на біологічну зброю - біо-агенти, такі як бактерії, віруси та грибки. Їхнє виористання регулюється Конвенцією з біологічної зброї.

П'ять держав - Ангола, Північна Корея, Єгипет, Сомалі та Сирія - не підписали і не ратифікували конвенцію щодо хімічної зброї.

Ізраїль та М'янма підписали, але не ратифікувати.