Олександр Гриб Бі-Бі-Сі, Лондон

Проте, як зауважили західні історики, росіяни складали лише 55% населення Радянського Союзу, і Кремль завжди твердив про рівність 15-ти республік-сестер включно з Російською Федерацією.

При підготовці до святкувань 60 роковин перемоги над гітлерівською коаліцією, в Україні можна було чути висловлювання і навіть пісні про те, що Європа повинна пам’ятати, хто справді визволив світ від нацистської чуми.

Справді, Україна втратила у Другій світовій війні від 6 до 10 мільйонів громадян, які гинули як на фронтах, так і у партизанській війні та внаслідок окупації. Проте, як виявилося, окрім німецького канцлера Герхарда Шредера, який вибачився від імені німецького народу перед українцями, про Україну не згадали не лише в західній Європі, але навіть у Москві - на шістдесятому параді переможців.

Путін подякував союзникам Росії, США, Британії та Франції, згадав італійських та німецьких антифашистів, а з колишніх республік СРСР не назвав жодної.

Дослідник Центру вивчення голокосту та геноциду у Голландії Карл Беркхоф пояснює, чому у Європі перемогу над Гітлером переважно асоціюють з росіянами, а українців згадують як нацистських колаборантів:

Карл Беркхоф:Мабуть головна причина дуже проста це – відсутність української державності. Через те побутує думка, що СРСР - то країна росіян, і Росія, як говорили під час війни, воювала проти Німеччини. Взагалі на Заході дуже мало відомо про Україну, і такі уявлення про війну є лише частиною такого мислення.

У коментарях на телебаченні та у пресі Заходу, коли нечасто згадують внесок СРСР у розгром гітлерівською коаліції, то нерідко кажуть про 27 мільйонів росіян, які загинули у Другій Світовій війні, та російських Іванів, які дійшли до Берліна.

У Москві ж говорять про абстрактні народи СРСР, але понад усе про Росію, як країну переможців. Ось як звучали заключні слова промови президента Путіна на параді у Москві до шістдесятих роковин перемоги над гітлерівською Німеччиною:

Владімір Путін:Слава солдатам-переможцям Великої Вітчизняної та Другої Світової воєн! З Днем великої перемоги! Слава Росії! Ура!

Якщо навіть у Кремлі, мільйони українців, загиблих у Другій Світовій війні, вважаються лише частиною статистики СРСР, чи дивно, що про них не знають у світі? Американський дослідник Збігнєв Бжезінський вважає, що про пожертву українців, досі ніхто нічого не знає саме внаслідок радянської пропаганди:

Збігнєв Бжезінський:Я гадаю, що на Заході буквально нічого про втрати України не знають, тому, що радянська пропаганда ніколи не висвітлювала цього. Цифра про так звані 27 мільйонів росіян, які загинули у Другій Світовій війні, ігнорує перш за все той факт, що більшість загиблих радянських громадян у війні, напевне були українцями, а не росіянами. Тому що уся територія України була окупована нацистами, і жертвами стали не лише ті, хто загинув у військових строях, але й мільйони цивільних. Лише дуже маленька частина Росії була окупована нацистами. Білорусь та Україна пропорційно зазнали більше жертв, і я підозрюю, що нацисти вбили більше українців, ніж росіян. І останнє: 27 мільйонів загиблих - це напевне фіктивна цифра, яка була спробою статистично приховати, що сталінський режим знищив кілька мільйонів радянських громадян. Це викликало значне падіння населення, і сталінські пропагандисти намагалися приховати наслідки репресій переклавши мільйонні втрати на відповідальність нацистам.

Якщо у світі і на Заході не знають про жертви і самопосвяту українського народу у Другій світовій війні через радянську пропаганду, то чому ж у багатьох європейців відклався у пам’яті образ чи стереотип про участь саме українців у воєнних злочинах нацистів? Ба навіть багато самих українців, згідно опитувань, ладні пробачити скоріше нацистські воєнні злочини, як примиритися з ветеранами Української повстанської армії.

Чи справді УПА чи інші українські організації часів Другої світової війни співпрацювали з гітлерівцями такою мірою, аби витіснити з історичної пам’яті боротьбу українського народу з окупантами?

Голландський історик Карл Беркхоф каже, що за великим рахунком про колаборантство УПА з гітлерівцями мова не йде, а проблема у тій-таки радянській пропаганді та відсутності об’єктивних історичних знань у самих українців, не кажучи про решту світу.

Карл Беркхоф: По-перше, найбільшою причиною є спотворення історії радянськими публікаціями, коли образ УПА як пронімецької сили застряг у головах людей, і його важко позбутися. Попри те, що частина лідерів УПА на початку війни служили у Вермахті, як-от Роман Шухевич, якщо ж подивитися на дії УПА, то якоїсь значної співпраці з гітлерівцями там не знайти. І тут, я гадаю, чудово спрацювала радянська пропаганда.

Видається на те, що радянська пропаганда з Москви не лише спаплюжила в очах Заходу українських борців з гітлеризмом з лав УПА, але й замовчувала внесок українців з боку Червоної армії у розгромі нацистської Німеччини.

Якщо політиків у Кремлі можна зрозуміти, коли вони старанно вибудовували для Заходу образ українця-колаборанта, а перемогу над Гітлером приписували, або радянському, або російському народові, то як щодо російських науковців-істориків? Професор Російської Академії Наук Алєксєй Міллер каже, що нове покоління істориків у Росії вже готове розпочати діалог з українськими істориками з деконструкції радянського міфу Великої Вітчизняної війни, але такий діалог не розпочався через відсутність політичної волі Москви і Києва.

Алєксєй Міллєр: Для того, щоб такий діалог розпочати, необхідно, аби з обох сторін була політична воля, тому що вже зараз виросло те покоління істориків, які цілком вільні від тієї дуже складної емоційної залежності, яка пов’язана з міфом Великої Вітчизняної війни. Цей міф, у широкому розумінні слова, є ключовим елементом того, на чому виховувалося історична свідомість радянської людини. Звільнитися від нього, задавати питання, деконструювати той міф, - це все дуже важко. Проте історія як наука, коли виходить на рівень політичних питань, то вона неуникно завжди заполітизована. В Росії є частина істориків, які тісно пов’язані у своїх роботах із замовленням влади, але є й багато істориків, які вільні у своїй роботі.

З останніх висловлювань російського президента про розпад Радянського Союзу як найбільшу геополітичну трагедію 20-го сторіччя, та порівняння незалежних України та Росії як розділених Східної та Західної Німеччини виглядає на те, що політичного замовлення Кремля на розвінчування радянських міфів українцям чекати не випадає. Але чи існує політична воля у Києві покласти край історичній несправедливості, яка закладена у радянський міф Великої вітчизняної війни стосовно жертв та здобутків українського народу у Другій Світовій війні? Київський історик Юрій Шаповал вважає, що світ не звільниться від міфів про Україну і не довідається реальні факти про трагедію Другої світової війни, доки від тих міфів не звільниться сама Україна і перш за все українська влада:

Юрій Шаповал:Ці міфи, носієм яких є Путін - як абсолютно точно його називає Сергій Адамович Ковальов, "кремлівський підполковник", який вважає для себе оці всі просовєтські ідеали ключовими - для свого життя, для світосприйняття; який при тому говорить про якусь ринкову економіку, про якусь демократію в Росії, - оці всі міфи екстраполюються на сучасну Україну. І я думаю, що у цьому не слід винити Путіна, не слід обвинувачувати Росію, російську дипломатію, російську владу - ні. Слід говорити про недоліки нинішньої української влади - і нинішньої, і минулої, звісно. Тому що Україна ніяк не може визначитися - чого вона хоче, якою державою вона є?

Архів інтерв'ю Бі-Бі-Сі з істориками в переддень Дня Перемоги

У переддень та після 60-ї річниці перемоги над фашизмом Українська служба Бі-Бі-Сі видала до ефіру серію розмов з відомими істориками країн, що входили до Коаліції союзників.

Всі ці інтерв'ю можна прочитати за допомогою лінків, поданих на цій сторінці.

Американський дослідник Збігнєв Бжезінський вважає, що у Другій світовій загинуло більше українців, як росіян, але Захід про це не знає через радянську пропаганду.

Російський академік Георгій Куманьов вважає, що СРСР врятував світ від Гітлера, а злочини Червоної Армії проти цивільного населення не були масовими.

Український історик Юрій Шаповал вважає, що українська влада має визначитися, чи бути з Росією, чи з Європою у тлумаченні власної історії.

Канадський історик Роман Сербин вважає, що Україні потрібен День пам'яті, а не день Перемоги.

Британський історик Ентоні Бівор вважає, що "неосталінська" історична школа заперечує воєнні злочини Радянської Армії.

Американський історик Роман Шпорлюк нагадує, що радянських "визволителів" у 1944 році пам'ятали у Центральній Європі, ще відколи вони прийшли туди союзниками Гітлера у 1939 році.