Чи зробить йога з вас індуса?

Багато хто на заняттях йогою думає лише про те, щоб правильно дихати або рівно тримати ноги. Проте інших гризуть сумніви: чи мають вони моральне право тут бути? Чи не зраджують вони свою релігію?

Фаріда Гамза, мусульманка, що мешкає у США (на фото згори), відвідувала заняття з йоги два чи три роки, перш ніж забажала стати інструктором.

"Я розповіла про це своїй родині й кільком друзям, але ніхто мене не підтримав, – згадує вона. – Вони не могли зрозуміти, звідки виникло таке бажання – адже цілком можливо, що йога суперечить ісламу".

Такі підозри щодо йоги властиві багатьом мусульманам, християнам та юдеям у різних країнах і зумовлені історією йоги – давньої духовної практики, що має коріння в індуїзмі та буддизмі.

Минулого року одна британська церква вже заборонила використовувати церковне приміщення для занять з йоги. "Йога – це індуїстські духовні вправи, – пояснив отець Джон Чендлер. – Як католицька церква, ми мусимо проповідувати Євангеліє. Для цього й призначені наші приміщення".

Відомі випадки, коли так само вчиняли й англіканські церкви Великої Британії. У Сполучених Штатах деякі відомі пастори називали йогу <link type="page"><caption> "бісівською справою"</caption><url href="http://pastormark.tv/2011/11/02/christian-yoga-its-a-stretch" platform="highweb"/></link>.

Свій вердикт щодо зв’язку йоги з релігією скоро винесе Верховний суд Індії – країни, де зародилася ця практика.

Минулого місяця практики йоги звернулися до суду з пропозицією внести її до обов’язкової шкільної програми, оскільки вона корисна для здоров’я. Але державна освіта в Індії є виключно світською. Представники суду висловили сумніви щодо пропозиції і пообіцяли найближчими тижнями опитати про це різні меншини.

Отже, чи є йога релігійним заняттям?

"Йога – це дуже широке поняття, звідси і складнощі", – каже Ребекка Френч, співзасновниця академії викладачів йоги YogaLondon і викладачка філософії в цій академії.

За її словами, існують різні форми йоги, одні з яких набагато тісніше пов’язані з релігією, ніж інші. Наприклад, монахи-кришнаїти дотримуються бхакті-йоги – йоги відданості. На Заході переважно представлена хатха-йога – шлях до просвітлення, що будується на розвитку фізичної і розумової сили.

Тлумачення слова "просвітлення" також залежить від традиції. Для деяких індусів це звільнення з кола реінкарнації, але для багатьох прихильників йоги це просто час, коли людина досягає повного розумового спокою або усвідомлює істинну природу світу й своє місце у ньому.

Наскільки це сумісно з християнством, ісламом або іншими релігіями – питання спірне.

Посвячені люди знають, наприклад, що асани, або пози, у йозі зберігають принаймні частку початкового духовного значення. Послідовність асан сур’я-намаскар - це привітанням до Сур’ї, індуїстського бога Сонця.

"Так, тут є відбиток релігійного минулого, – каже пані Френч. – З іншого боку, чи можна вважати якусь дію релігійною, коли за нею не стоять відповідні наміри? Якщо я зігну коліна, чи буде це означати молитву – чи лише те, що я стала навколішки?"

Те саме питання не давало спокою Фаріді Гамзі, поки вона проходила навчання з йоги (яке, до речі, відбувалося в індуїстському храмі). "Спочатку я почувалася дуже винною, але мусила повірити, що Аллах бачить мої наміри, – написала вона у своєму <link type="page"><caption> блозі</caption><url href="http://yogifari.blogspot.co.uk/2012/02/muslim-yogis-affirmation.html" platform="highweb"/></link>. – Я повідомила всім, що не бажаю брати участь у релігійних обрядах, і до цього поставились з великою повагою".

Заняття з йоги бувають різні. На одних декламують індуїстські сутри, тоді як на інших лише туманно згадують "життєдайну силу" або "космічну енергію". Заняття іноді завершуються вітанням "намасте" і молитовним жестом. Зазвичай певний час приділяється медитації, коли учасникам можуть запропонувати повторювати священне слово "ом". На думку буддистів та індусів, цей правічний звук породив Усесвіт.

На інших заняттях прямих звернень до духовності може й не бути. Саме так заведено в Ірані, де йога дуже популярна. У країні, якою керують закони шаріату та політики-ісламісти, йозі вдалося прижитися за рахунок повної відмови від усього, що може бути розцінено як богохульство. Викладачі йоги постійно називають її "спортом" і мусять отримувати акредитацію у Федерації йоги, яка є аналогом тенісної чи футбольної федерації.

Темп занять тут зазвичай повільніший, ніж на Заході, з докладним поясненням фізичної користі від кожної пози. Як і з інших видів спорту, з йоги відбуваються змагання, а на роль суддів спеціально запрошують відомих у світі викладачів.

Заборона на йогу як духовну практику існує у Малайзії, де у 2008 році проти йоги виголосили фетву (релігійну постанову), що зробила її незаконною у п’яти штатах. У столиці, місті Куала-Лумпур, фізичні вправи дозволені, але декламування сутр і медитація заборонені. Духовенство найчисельнішої мусульманської держави світу – Індонезії – проводить аналогічне розмежування.

У США йога також отримала нове обличчя.

У дев’яти початкових школах міста Енсінітас, штат Каліфорнія, діти двічі на тиждень мають уроки аштанга-йоги. Після скарг від деяких батьків – адже американські школи, так само як індійські, відділені від релігії – санскритські назви поз були замінені англійськими, а подекуди навіть виразно "дитячими", наприклад, "кенгуру", "серфінгіст", "пральна машина". Позу "лотос" назвали "хрестик-перехрестик", а сур’я-намаскар перетворилася просто на "початкову вправу". Організатори наполягають, що йога у школі – лише форма фізичної активності.

Проте деяких батьків це не переконало, й за їхню справу взялася християнська організація "Національний центр закону і політики" (National Center for Law and Policy – NCLP). У вересні цього року Вищий суд округу Сан-Дієго виніс рішення, що видозмінену форму йоги все ж таки можна викладати у школі, незважаючи на її релігійне походження.

NCLP подала апеляцію. Дін Бройлз, президент і головний юрист організації, вважає, що рухи на кшталт сур’я-намаскар, хоч би як їх не називали, лишаються "глибоко символічними ритуалами, що при повторенні виявляють і навіюють релігійність".

На думку Бройлза, багато людей на Заході не усвідомлюють релігійності йоги, оскільки мають "сліпі плями" у своїх теологічних уявленнях. "Християни протестантського напрямку звертають увагу на слова і вірування, тоді як аштанга-йога робить ставку на практику і досвід", – пояснює він. На початку занять жодних релігійних намірів може й не бути, але вони цілком можуть з’явитися з практикою.

Ця точка зору певною мірою підтримується самими індусами. Індуїстський американський фонд нещодавно провів кампанію під назвою "Повернімо собі йогу". Представник фонду Шітал Шах вважає, що людина, яка виховувалася в традиції "єдиної істини", такій як іслам або християнство, а потім зацікавилась йогою, рано чи пізно може відчути певний конфлікт своїх релігійних переконаннь.

Утім, американські християни, незгідні з практикою йоги, мають альтернативи – в тому числі "Рухи хвали" (PraiseMoves). У цій системі розтяжки поєднуються з християнським поклонінням. Приймаючи ту чи іншу позу, практики декламують вірші з Біблії. Таким чином бхуджангасана – "поза кобри" – стає "виноградним галуззям", якому присвячений вірш з Євангелія від Івана 15:5: "Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви".

"Санскритське слово "йога" означає "єднання з Богом" або "ярмо", – каже Лоретт Вілліс, засновниця "Рухів хвали". – Але у християн інше ярмо – Ісус сказав: "Ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий"".

Як людина, що взяла собі за мету відвернути людей від йоги, пані Вілліс надзвичайно добре знає ворожу територію. Її мати була інструктором з йоги, і дівчинка навчалася цим вправам з семирічного віку, часто виступаючи в ролі моделі для демонстрації вправ перед класом. Вона практикувала йогу 22 роки і врешті сама стала інструктором.

Але, як вона розповідає, 25 лютого 2001 року о 10:35 ранку, коли вона тренувалася під відеоурок, Бог послав їй ідею заснувати "Рухи хвали". Вона вбачає в цьому "викуплення" поз йоги для Бога. Як з нот можна скласти хорошу або погану музику, так і різноманітні пози можна проінтерпретувати по-християнськи.

Попри очевидну подібність "Рухів хвали" до занять із йоги, пані Вілліс наголошує, що на її тренуваннях учасників закликають не до медитації, а до побожних роздумів.

"Після йоги люди зазвичай кажуть: "Як мені добре! Я відчуваю такий спокій!" Що ж, на мою думку, це не справжній спокій – його дає тільки Господь, а це – скоріше оніміння. Вам весь час кажуть: "Спорожніть свій розум! Спорожніть свій розум!" Ми ж натомість наповнюємо розум Словом Божим".

Розтяжка чи молитва?

Втім, деяких мусульман, християн та юдеїв йога приваблює саме своїм містицизмом, якого їм не вистачає у власній релігії.

Естелл Юджин – одна з керівників Єврейської мережі йоги, яка вже 20 років викладає йогу євреям і не-євреям Лондона.

"У моєму досвіді як практикуючої юдейки бракувало духовної сторони, яка була б мені зрозумілою і близькою, – каже вона. – Йога допомагає у цьому. Завдяки ній я глибше розумію та поважаю юдейські практики, які раніше не повністю розуміла".

Вона пояснює, що вносить до занять невеличкі корективи, якщо відчуває суперечність з юдаїзмом. Вона ніколи не тренується і не проводить тренувань у святий день – суботу, а також віддає перевагу заняттям без декламації мантр.

Нещодавно пані Юджин провела День юдейської йоги, в рамках якого досліджувалися шляхи поєднання йоги з юдаїзмом. На одному з семінарів йога пов’язувалася зі спеціальними вправами для досягнення кавани – зосередженості серця й розуму, яка вважається необхідною для виконання юдейських обрядів і молитви.

На сайті Юдейської мережі йоги розміщений відгук <link type="page"><caption> Ребе Давида Розена</caption><url href="http://jewishyoganetwork.org/about-us/" platform="highweb"/></link>, у минулому головного рабина Ірландії, який каже, що йога несе "велике благословення й просвітлення" і, на його думку, допомагає "віднайти єврейську мудрість, яка, можливо, забулася".

Іранська викладачка йоги (яка побажала не називати свого імені) розповіла ВВС, що її побожні учні згадували в розмовах, що після занять моляться з більшою зосередженістю. "За їхніми словами, коли ми поїдемо до Мекки, то зможемо глибше прожити цю прощу завдяки йозі. Розумом і тілом ми рухаємось ближче до нашої віри".

Це не так суперечливо, як може здатися, погоджується Ребекка Френч. "Ось що цікаво – хоч йога і є духовною практикою, вона не вимагає дотримання певної релігії. Навіть у більш посвячених формах йоги ваша посвята може бути спрямована до будь-кого – Ґанеші, Крішни, Ісуса чи Аллаха".

Вона додає, що атеїстам йога теж не протипоказана – вони можуть зосереджувати увагу на "дивах Усесвіту" або, наприклад, на дивовижній складності спіралі ДНК.

Своєю чергою Фаріда Гамза переконана, що йога та іслам не просто сумісні, а й мають багато спільного. Етичні принципи йоги, в яких виділяється два щаблі яма і ніяма, доволі подібні до п’яти стовпів ісламу, стверджує вона.

"Кожен з наших стовпів, тобто обов’язків, в певній формі існує в йозі. Я маю на увазі прості речі – наприклад, надання милостині бідним. Що ж, йог теж має служити людям. Треба бути чесним, відмовитись від насильства – це є і в ісламі, і в йозі".

"Чи, скажімо, наша мусульманська молитва – кожна типова для неї поза присутня і в йозі. Отже, мусульмани, які ненавидять йогу, все одно її практикують, навіть того не усвідомлюючи". Мусульмани навіть з’єднують під час молитви середній і великий пальці, що схоже на йогічну мудру, каже вона. Водночас це не означає, що іслам походить від йоги або якось змінився під її впливом.

Пані Гамза, що народилася в Індії, але виросла в Омані, бачить у своєму шляху до йоги провидіння Аллаха. "Я дуже вдячна за ту радість, яку відчула, коли набула гнучкості в сухожиллях, – каже вона. – А розтяжка великого пальця! А перший раз, коли мені вдалася поза натягнутого лука! Я два роки до неї йшла!"

"Але в мене вийшло, і це благодать Аллаха. Це його благословення".