Медицина в СНД часто є недоступною - дослідження

Країни СНД мають різний поступ у розвитку своїх пострадянських економік, але стикаються в основному з однаковими проблемами в питаннях охорони здоров'я. До такого висновку дійшов британський медичний журнал <link type="page"><caption> The Lancet</caption><url href="http://www.thelancet.com/journals/lancet/article/PIIS0140-6736(12)62084-4/fulltext" platform="highweb"/></link>, який опублікував дослідження на цю тему.

Його автори проаналізували публікації на професійних онлайн-ресурсах PubMed та Medline і зробили такі висновки:

І хоча ці колишні радянські країни намагаються впровадити медичні реформи, вони відбуваються на тлі загального браку державного фінансування і не здатні вирішити основні проблеми галузі.

Зокрема пацієнтам часто доводиться оплачувати медичні послуги із власної кишені, що часто робить їх недоступними для багатьох людей, пишуть автори дослідження.

Серцю шкодить алкоголь і тютюн

Один із висновків дослідження полягає в тому, що очікувана тривалість життя в країнах СНД значно менша за показники Західної Європи.

Серед основних причин передчасних смертей людей працездатного віку - серцево-судинні хвороби.

У 2010 році кількість смертей від цих недуг в Україні перевищувала статистику країн ЄС у понад три рази і становила 773 випадки на 100 тисяч населення.

Одним з головних чинників високої смертності є зловживання алкоголем. Це стосується не лише чоловіків - алкоголізм є причиною приблизно третини смертей жінок працездатного віку.

"Уряди багатьох країн в радянську і пострадянську епохи зробили істотний внесок у розвиток проблеми алкоголізму тим, що виявилися нездатними впоратися з виробництвом та розповсюдженням дешевого алкоголю", - пише The Lancet.

Окрім того, поширення хвороб, пов'язаних із курінням, у країнах СНД, де курять 50-60% чоловіків, є найвищим у світі. Завдяки маркетинговим зусиллям тютюнової індустрії впродовж останніх десятиліть також різко зросла кількість курців серед жінок. Приміром, в Україні від 1992 до 2003 років їх побільшало з 7% до 15%.

Однією з головних перешкод у боротьбі з цим явищем є дешевизна цигарок, пов'язана з низькими акцизними зборами, кажуть дослідники.

Світове лідерство по інфекціях

Хоча в загальній статистиці захворюваності у СНД переважають неінфекційні недуги, існують і значні ризики, пов'язані з інфекціями, зокрема ВІЛ/СНІДом та туберкульозом.

Рівень поширення туберкульозу різко зріс після розпаду Радянського Союзу, і поступ у боротьбі з цим досі незначний.

Є певні спроби вийти за межі традиційних методів лікування, але багато країн, наприклад Україна та Білорусь, в основному продовжують покладатися на ефект від масової флюорографії, пишуть автори дослідження.

Викликають занепокоєння також темпи поширення стійкої до лікування форми сухот, які в деяких країнах СНД є одними із найвищих у світі.

Ще однією серйозною проблемою є ВІЛ/СНІД. Протягом кількох років у деяких країнах колишнього Радянського Союзу, в тому числі Росії і Україні, епідемія ВІЛ поширювалася рекордно стрімкими темпами.

Вважають, що поширеність інфекції у цих двох країнах становить 1% або більше від загального населення.

Не пріоритет

Усі ці тенденції на рівні кожної країни є тривожними, пише журнал, але за ними ховається масштабна проблема всього регіону - стрімке зростання соціальної нерівності в сфері охорони здоров'я протягом 1990-х років.

Раптові соціальні зміни у країнах колишнього Радянського Союзу призвели до швидкого зростання нерівності в доходах.

Відтак, показники смертності були вищі серед так званих неблагополучних верств населення людей. У перші роки перехідного періоду в Росії, наприклад, смертність зросла на 57% серед чоловіків з низьким рівнем освіти і лише на 35% - серед чоловіків з вищою освітою.

Різке зниження державних витрат на охорону здоров'я призвело до потреби реформ у системі охорони здоров'я, пише журнал. Однак зміни у багатьох випадках виявилися не результатом комплексної стратегії, а радше погано спланованою реакцією на скрутну фінансову ситуацію.

За винятком кількох окремих пілотних проектів, радянська модель управління, за якої провідною ланкою є центральна районна лікарня, зберігається в Азербайджані, Казахстані, Таджикистані, Узбекистані, а також у сільських районах Росії й України. Первинна медико-санітарна допомога за таких обставин має низький пріоритет, пише видання.