"Мені довелось обирати: рятувати батьків чи сина". Жахи смертоносного землетрусу в Марокко

Для ліквідації наслідків землетрусу в Марокко країні потрібна міжнародна допомога, заявив ВВС директор Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця по регіону Хоссам ель Шаркаві.

За його словами, постраждалі потребують їжі, води, ковдр, притулку та медикаментів.

З кожною годиною шанси знайти тих, хто вижив, зменшуються.

Це найсильніший землетрус, що стався в цьому районі за останні сто років. Сейсмологи зазначають, що такий потужний землетрус є рідкістю для Марокко.

Офіційна кількість загиблих становить понад 2100 людей, однак у міру з'ясування масштабів руйнувань кількість загиблих може збільшитись.

За даними Геологічної служби США, епіцентр землетрусу припав на Атлаські гори, за 71 км на південний захід від Марракеша.

У цьому районі багато невеликих фермерських сіл, які зруйнував землетрус. Найбільше постраждала провінція Аль-Хауз.

Місцевий пастух кіз Таєб айт Ігенбаз розповів ВВС, що стояв перед страшним вибором: рятувати свого 11-річного сина чи батьків, які опинилися у пастці під завалами.

Таєб з дружиною, двома дітьми та батьками були вдома, коли в п'ятницю ввечері родину накрив сильний землетрус.

"Ось тут вони лежали", - вказує чоловік на руїни своєї домівки.

"Все сталося так швидко. Ми всі побігли до дверей. Батько спав, і я крикнув мамі, щоб вона виходила, але вона залишилась коло нього", - згадує чоловік.

Він повернувся до зруйнованої будівлі і побачив, що сина і батьків заблокували уламки.

Діяти треба було швидко - Таєб кинувся до сина Адама, відчайдушно розкопуючи завали, щоб витягнути його.

Коли ж повернувся до батьків, то побачив, що їхні тіла затиснула велика кам'яна плита. За словами Таєба, було надто пізно.

"Мені довелося вибирати між батьками і сином", — каже чоловік зі сльозами на очах.

"Я не міг допомогти батькам, тому що стіна накрила половину їхніх тіл. Це так сумно. Я бачив, як вони вмирають".

Нині родина живе у родичів в імпровізованих наметах. Таєб каже, що всі його заощадження залишились в зруйнованому будинку, а більшість кіз загинули.

"Це як народитися у новому житті. Немає ні батьків, ні домівки, ні їжі, ні одягу, - скаржиться він. Мені 50, і я мушу починати все спочатку".

Він не знає, як жити далі, але пам'ятає поради батьків. "Вони завжди казали: "Будь терплячим, старанно працюй і ніколи не здавайся".

Поки ми розмовляємо, до нього підбігає його син Адам.

"Тато врятував мене від смерті", - каже хлопчик, посміхаючись й обіймаючи батька.

Неподалік стоять ще одні батько з сином.

Абдулмаджид айт Джафер розповідає, що був удома з дружиною і трьома дітьми, коли стався землетрус.

Вибігти встиг тільки 12-річний син Мохамед, а решта родини застрягла.

Абдулмаджид розповідає, що його самого витяг сусід. Потім він дві години намагався врятувати дружину та одну з дочок. Але обидві були мертві, коли він дістав їх з-під уламків.

Наступного дня з-під завалів дістали тіло ще однієї дочки.

Зараз 47-річний Абдулмаджид спить під брезентом через дорогу від своєї зруйнованої домівки. Він каже, що йому "ніколи навіть не снився землетрус. Я досі не можу в це повірити".

Поки ми розмовляємо, поряд зупиняються машини, люди висловлюють співчуття. Інші виходять, щоб обійняти батька й сина.

"Нас було п'ятеро в сім'ї. Тепер залишилось двоє", — сумно каже він.

"Зараз я думаю лише про одне: про свого сина".