Джамала: мої діти - вже п'яте покоління, яке має тікати від російської агресії

Із Джамалою ВВС зустрілася у Лондоні в серпні в день її виступу в рамках благодійного футбольного матчу Game4Ukraine, де вона заспівала гімн України.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну співачка назбирала десятки мільйонів доларів на потреби українців, зустрілась із безліччю політиків, зокрема, з Ентоні Блінкеном, Володимиром Зеленським та Джо Байденом. Тему Криму та кримськотатарської культури в Україні співачка почала активно підіймати після анексії півострова Росією у 2014 році.

ВВС: Перше, що я хотів би запитати: а що для вас значить незалежність? Як це бути кримською татаркою і бути українкою водночас - і ще й тоді, коли Крим окупований?

Джамала: Я завжди поєднувала ці поняття: українка кримськотатарського походження.

Коли намагаються спеціально розділити кримських татар, українців… Для мене це - єдиний народ, який зараз бореться за свою територію, за своє право жити на своїй землі. І для мене це все і є незалежність. Це як кохання - ти не можеш його відчувати 24/7. Ти його відчуваєш хвилями. Так і з незалежністю. Це такий шлях, який ти проходиш.

От ти сьогодні більше відчуваєш незалежність, а завтра - ні. А завтра знову виборюєш. Як шкала - підіймаєшся до неї. Далі впали. Далі знову. І от в цьому і є, мені здається, наш шлях за цю незалежність. Бо це не дається просто так. На жаль.

І ми бачимо - країни Європи, Америка, Британія - вони більш впевнено почуваються, тому що так чи інакше у них є певна стабільність. У них немає такого сусіда, як у нас. А ми не маємо розслаблятися, ми постійно в цьому стані боротьби. І тому ми, як ніхто, можемо розказати всім, що таке незалежність. Бо ми кожного дня її виборюємо.

ВВС: А Україна буде незалежною без вільного Криму? Що для вас перемога?

Джамала: Без звільненого Криму? Ні. Не бачу без Криму.

ВВС: Є думки експертів, які кажуть, що от Крим може бути такою собі розмінною монетою…

Джамала: Ні, нізащо. Якщо розглядати цю теорію, мені здається, що це провал. Бо я бачу незалежність тільки в повній нашій… повну нашу країну, з усіма її частинами й територіями, з нашими горами, з нашим морем. Я не знаю навіть, з чим це порівняти. Не бачу я незалежності без Криму.

Там все наше. Російська історія показує, що сторіччями вони крали, вбивали, знищували, переписували, вивозили вагонами наші історичні артефакти, які підтверджують наше кримськотатарське існування в Криму. Показують нашу неймовірну етнічну складову: більше ніж 30 племен, союзів є у формуванні кримських татар. І ці докази - ви спитаєте - де вони? Вони знаходяться де завгодно: у Венеції, в Нідерландах, в Англії, у Франції - тільки не у нас. Ну, і звичайно найбільші архіви - це у Москві.

І навіть я стикнулась з цим, коли почала збирати свій альбом QIRIM, який нещодавно вийшов. У перекладі - "Крим". Коли я почала його збирати, я стикнулася з тим, що мені не вистачає фотокарток, якихось архівів. А де це все? Це все в Москві. І це дуже важко, від цього боляче. Тому знову - ніяких компромісів, тільки Крим.

ВВС: Я розумію. Але якщо звільнять Крим…

Джамала: Коли. Коли звільнять Крим.

"Мені замало Криму зараз в Україні"

ВВС: Коли звільнять Крим. Перше місце куди поїдете?

Джамала: Звісно, мій дім в Кючук-Озені, Малоріченське (село біля Алушти, - Ред.). Це моя сила, там було моє дитинство. Мені дуже хочеться показати це моїм дітям. Це могили моїх хартанашки, хартбабашки (крим. - бабусі, дідуся). Я б хотіла показати дітям: це дуже недалеко від місця, де я живу, там 5 хвилин, на пагорбі. (Джамала має двох синів - Ред.).

Звичайно, я розумію, що нам потрібно буде дуже багато працювати над тим, щоб повернути Крим не просто територіально, а й людей, ментально. І це велике питання і до нашого суспільства, і до нашої держави - що вони будуть робити з цим. Може, це прозвучить дуже різко, але, на мій погляд, мені замало Криму.

Мені замало Криму зараз в Україні. Бо мені дуже хочеться, щоб в Україні наступив місяць кримськотатарської культури, де б ми слухали радіо, музику, бачили культуру, костюми, музеї - пізнавали себе. Далі там - єврейська культура, історія, музика.

Мені здається, що ми транслюємо себе у світ гірше, ніж ми є насправді. Ми не маємо дозволяти російській пропаганді думати, що українці якісь на собі зашорені. Воно називається інакше, але я не буду це повторювати, щоб не транслювати.

Ми маємо показувати, що ми - українці, незалежно від етнічного походження. І я знаю таких людей, у мене є такі люди в оточенні - мої друзі. Щоб не було такого, що ми або расисти, або не толерантні.

ВВС: Я розумію, я кримський татарин, теж багато чую, що люди насправді не знають.

Джамала: Не знають. Багато писали мені, що після "1944" тільки дізналися про депортацію. А після альбому QIRIM взагалі дізналися, що є така музика, і вона така різна, і така мелодійна, і така вокальна, і така масштабна, і така красива, і така змістовна. Слава Богу. Але я - крапля в океані. Якби це підсилити - суспільству було б краще.

ВВС: Про кримських татар дізналися більше в Україні і в світі в принципі після окупації Криму в 2014-му році. До цього мої батьки і я теж стикалися з прямою дискримінацією - як в установах, так і в суспільстві. Чи відчували ви щось схоже і чи думаєте, що Київ робить достатньо?

Джамала: Я радше буду обговорювати це зі своїми, ніж говорити це в світ, бо я хочу, щоб про нас говорили тільки хороше. Я можу серед своїх десь нас пожурити і поговорити, якщо є можливість з міністерством культури, якщо вони мене спитають, що треба покращити.

Але от тобі історія. Я приїхала в Київ вступати в Національну академію (Національну музичну академію України - Ред.). Мені 17 років, і є іспит, який називається колоквіум. Тебе можуть спитати що завгодно: від "в якому році народився Моцарт" до "скільки сходинок у консерваторії"? Що вони схочуть. І мене спитали: як буде кримськотатарською "я тебе люблю"?

І я сказала: men seni sevem. І вони такі: вау, як гарно! Розкажи про себе. А це 17 років мені було, і я розуміла, що до мене є цікавість. Я вже подобалась їм як співачка. І в той момент я зрозуміла, що Києву дуже цікаво - як би це голосно не звучало - Києву дуже цікава взагалі кримськотатарська культура.

"У країні війна, а вона співає"

ВВС: Зараз в Україні з'являється дуже багато якогось висміювання чи навіть агресії стосовно деяких виконавців - українців, які після окупації працювали в Росії. Зараз після повномасштабного вторгнення деякі вирішили повернутися, у деяких з'явилася позиція. І це природно, що у суспільства з'являються питання. Однак от ви, як людина, артистка, яка відома в Україні за свою дуже чітку позицію стосовно Росії, після 2014 року не виступала в Росії. На часі цей хейт?

Джамала: Я взагалі проти хейту, знову ж таки, проти своїх. Моя позиція яка? Чим менше ми сваримося між собою, тим краще. Не показувати це назовні. Звичайно, є люди, які змінили позицію. Ну окей, я не буду висловлюватись за чи проти. Вони йдуть вперед. Вони молодці, що все ж таки мають розум бачити, вже добре. Я от з такої точки зору на це дивлюся. Засуджувати я нікого не можу і не буду, бо для мене насамперед мої вчинки для мене важливі, і за цей час дуже багато було таких моментів.

З самого початку можна сказати, що ми з командою розпочинаємо цей челендж, в якому починаємо збирати гроші під час виступів. Я можу тепер вже зараз сказати, що ми одні з тих, хто задали цей тренд. Бо 3 березня, коли я була запрошена до Нацвідбору Євробачення в Берліні, заспівати "1944", де під час мого співу будуть збиратися кошти для України, - цього не було ще взагалі.

Я їхала, тряслася. Я тряслася: мене завтра закидають камінням. У країні війна, а вона співає. Я їхала і не знала, що буде. Але ж я навіть не розспівувалася, не старалася, не збиралася, одягнула, що було. Думаю, Боже, буду непомітною. Просто буду таким інструментом, щоб зібрати. І коли я сідаю в літак наступного дня, і мені пишуть організатори ARD, що ми зібрали 67 мільйонів євро, вони там почали цей збір 25 лютого і завершили 3 березня. І я така: о Боже, так, я готова, я готова на хейт, як ти кажеш, готова. Все, кидайте в мене каміння.

Джамала: Я віддаю свій час. Я не бачу дітей. Бо я хочу, щоб вони повернулися. Звичайно, є межа в цьому ресурсі людському. Але я віддаю, віддаю, віддаю.

Я не прошу мені дякувати за це. Я роблю це для себе, для своєї сім'ї, для того, щоб жити вдома. Люди віддають життя. Я завжди називаю це "культурний тил". Бо дійсно фронт у нас єдиний і на ньому, на жаль, гинуть люди. І я роблю зі свого боку, що можу, все. Кожна людина, мені здається, яка може, має голос, виходить зі спічами, виходить на мітинги під посольствами, донатить. Ми всі, всі зараз єдині. І не має бути якоїсь теж типу втоми, бо війна ще не закінчилася.

ВВС: Відчуваєте якусь втому в західних країнах від України?

Джамала: Відчуваю. Відчуваю і хочеться правду сказати, бо іноді хочеться потрясти - особливо коли я в Києві, - людей, з якими я спілкуюся, бо вони трошки у своєму світі. У них таке відчуття, що всі винні, бо вони теж… Коротше, маємо спілкуватися.

Це єдиний вихід - спілкуватися. З тими, хто виїхав, хто не виїхав і залишається, хто в бомбосховищі, хто на фронті. Всіх маємо постійно зв'язувати між собою, бо ми зараз як в "Аватарі" - маємо приєднатися до цього дерева і постійно бути в одному інформаційному просторі.

Звичайно, втомилися. Літо. Всім хочеться купатись. Які новини? Що там - бомблять Одесу? Дніпро? Кому це цікаво? Маємо постійно, рутинно нагадувати про те, що ні - війна триває.

Мені було дуже сумно, коли я в Америку приїхала, і мені кажуть: так вже завершилася війна. Або сьогодні зранку людина, яка зустрілася зі мною, каже: як ти живеш в Києві? Там вже все ок? Ні, там взагалі не ок, бо там кожен день летять ракети. І іншого шляху, ніж про це говорити, я не бачу.

Показувати їм, що ми такі сумні, в сірих мішках ходимо і отак постійно змазувати себе пилом, щоб виглядати більш жалісно? Ні, ми живемо, так. Ми вдягаємося, розчісуємося, фарбуємось, ходимо, в кав'ярні, живемо своє життя стільки, скільки нам відведено, але в цей момент ми боремось.

ВВС: Під час подорожей ви зустрічаєтесь не тільки з зірками та артистами. А й, наприклад, з політиками. Знаю, що ви бачилися із Ненсі Пелосі, і з Ентоні Блінкеном. Думаю, вони знають, що в з Криму? Вони щось кажуть вам про Крим?

Джамала: Уявіть собі: The Kennedy Center Honors (щорічна премія у Вашингтоні - Ред.), зустріч, де нагороджують людей, артистів за їхній вклад в американську музику і кінематограф. Мені потрібно було отримати візу для того, щоб виступити на завершенні The Kennedy Center Honors - я закривала цю всю церемонію з Бренді Карлайл і Hozier.

І уявіть собі картину: перша година ночі, Київ, немає світла. Якраз тоді, в ті дні, був повний блекаут. Це був грудень. І ми отримуємо листа. Відкривається так повільно-повільно. Завантажується картинка. І я бачу Ненсі Пелосі, яка виступає моїм попечителем для того, щоб отримати цю візу. У мене така щелепа… ну, я в шоці просто.

Коли вже у Вашингтоні вона бачить мене, я бачу її, і вона: "Джамало, як ти, в тебе все добре?" Тобто вона мене впізнала і питає, чи все добре вийшло на кордоні, чи все в мене добре? Це просто вау, піклування. І я розумію, що вона дуже щиро піклується. Не просто про мене, їй не байдуже, як взагалі ми тут усі.

Джамала: І те саме - Ентоні Блінкен. Ми спілкуємося з ним майже, як ми з тобою зараз. У нього немає радників, секретарів. Я просто йому кажу про повістку нашу - що дев'ять годин немає світла, що нам потрібно air defence system, що я з Криму, що мої діти - вже п'яте покоління, які мають бігти від російської агресії. Я просто йому кажу - скільки у мене є секунд.

І що ви думаєте? Ввечері після мого виступу він пише рівно стільки, скільки я йому сказала. Теж розумієш, що ці люди невипадкові. Тобто вони все бачать, запам'ятовують, думають. І це не просто якісь фігури політичні, якими маніпулюють чи щось таке. Вони - особистості.

ВВС: А з Зеленським ви зустрічалися?

Джамала: Цікавий момент, хочеться його теж пояснити. Тому що іноді люди думають, що ці всі зустрічі, які були за півтора року з різними людьми, - вони ініційовані за підтримки держави чи щось таке. Іноді бувало, що мені люди таке транслювали. Я можу сказати зараз, що навпаки, це я намагаюсь підтримати свою державу тим, чим можу. Своєю популярністю, своїми зв'язками. І так і має бути. Це не те, що я вихваляюся. Так має бути.

І перед тим, як я отримала запрошення виступити від U2 та The Kennedy Center Honors, я так подумала, що було б добре піти і сказати президенту, що я їду. Це не спитати дозволу. Це не так. Я просто хочу, щоби ми спілкувалися. До того знову веду - нетворк.

Я йду до президента і кажу: "От я їду. Нормально? Що скажете?". "Нормально. Ти ж приїдеш і там будеш вже голосом країни". Супер! Ну це класно, це легкий, демократичний такий вайб, який мені хочеться відчувати, що я можу прийти до президента і сказати, що я от їду зустрічатися завтра з Байденом, щось маю сказати? Щось таке, щоб ви хотіли, щоб ми сказали зараз.

Бо я дійсно завжди бачу повістку, слідкую за всіма новинами, повірте. Але все одно хочеться дізнатися, може, є якісь моменти, що ще проговорити, акцентувати, Бо я, як ти зазначив, не очікувала взагалі та не планувала спілкуватися з політиками, бо я музикант. І я спілкуюсь як музикант. Я ніколи не заходила в ніякі історії, нікому не звітувала. І сама по собі митець. Але от просто в цей момент хочеться, щоб ми всі були якось більш згуртовані.

"Мені хочеться, щоб гімн України звучав ще потужніше"

ВВС: Ви сказали про "бути голосом країни десь за кордоном". Один з нещодавніх, але дуже таких великих майданчиків - це було Євробачення. І я був присутнім і на репетиціях, і на прямому ефірі. Репетиції не було, а на прямому ефірі я чув, як ви єдина, наскільки я пам'ятаю, сказали "Слава Україні! Героям слава!". Була якась реакція від Мовної спілки?

Джамала: [Сміється] Була реакція від мого чоловіка, який сказав: "Ну, не знаю. Зараз подивимось, що вони скажуть". А я кажу: Ну, там же ж не було нічого забороненого. Каже: "ну, взагалі-то, було". А я ж кажу: "Ну, я ж не бачила, я ж договір не читаю, читає мій менеджер, моя команда".

Звичайно, я завжди розумію, що це випробування межі. Тут пройшло нормально. І я дуже рада, бо для мене важливо було, щоб це прозвучало на українському Євробаченні в Ліверпулі. От, наприклад, сьогодні я буду співати гімн України, і він буде особливим. Ви такий гімн ще не чули. Чому? Бо мені хочеться, щоб гімн України звучав ще потужніше, щоб він в Британії звучав - як би це не звучало дивно - у світовому ключі музики.

ВВС: Коли Ялта прийматиме Євробачення?

Джамала: [Сміється] Коли Ялта?... Так, сьогодні у нас 2023 рік. Давайте трохи відпочинемо. Україна має встати на ноги. І я думаю, що гарно звучить 2030-й. Мені подобається - Ялта-2030. Красиво.