Штурм Росії під Авдіївкою та розвідка боєм ЗСУ біля Запоріжжя. Що відбувається на російсько-українському фронті

Запеклі бойові дії на російсько-українському фронті, офіційні повідомлення про які виглядають скупими, туманними і часто суперечливими, викликають численні спекуляції на тему - що відбувається, у кого становище краще і чого можна чекати найближчим часом.

Російські війська продовжують спроби наступу під Бахмутом, іноді надходять повідомлення про незначне просування на окремих ділянках, хоча загалом ситуація залишається незмінною. Місто перебуває у напівоточенні, але взяти його в котел не вдається, інтенсивність атак знижується, а ЗСУ не подають жодних ознак запланованого відходу.

На тлі наступу, який забуксував, в районі Бахмута різко загострилася ситуація на двох інших ділянках фронту. Російське командування "різко змінило пріоритет у наступі", обравши новою метою Авдіївку - місто на північ від Донецька, пишуть аналітики Інституту вивчення війни (ISW).

"Російські сили зараз збільшують темпи наступальних операцій навколо Авдіївки з метою оточення населеного пункту. Не виключено, що російські сили роблять це за рахунок операцій навколо Бахмута та наступу навколо Вугледара, який зупинився", - йдеться у звіті.

Тим часом російські джерела повідомляють про активізацію українських військ у Запоріжжі та стягування значних сил ЗСУ до Херсонської області. Запорізький напрямок вважається найбільш вірогідним для удару ЗСУ з метою перерізати сухопутний коридор до Криму. У російських телеграм-каналах вважають, що ЗСУ проводять розвідку боєм перед підготовкою великого наступу. Про швидкий початок такого наступу багато говорять і в Україні.

Підливає олії у вогонь і голова ПВК "Вагнер" Євген Пригожин, найманці якого під Бахмутом виконують роль тарана. В одній своїй заяві він описав картину ймовірної втрати Росією всіх завойованих українських територій разом із Кримом, якщо його бійці будуть змушені відступити.

В іншому лякав жителів Бєлгорода, який, на його думку, ЗСУ планують брати найближчим часом, а днями написав міністру оборони Росії Сергію Шойгу, що українська армія готує контрудар під Бахмутом, щоб відсікти його найманців від регулярних частин російської армії.

Заяви Пригожина можна поки що залишити за дужками, оскільки він вирішує свої проблеми. Ми постаралися неупереджено оцінити ситуацію в зоні воєнних дій.

ЗСУ у Бахмуті потрапили у пастку?

Найбільшу увагу, як і раніше, прикуто до Бахмута, де російські підрозділи, переважно найманці з ПВК "Вагнер", намагаються замкнути кільце оточення на захід від міста або прорвати українську оборону в центральній його частині.

Спроби армії РФ взяти штурмом Бахмут на півночі Донецької області ведуться з минулого року. Бої за це місто порівнюють із битвою під Верденом у Першу світову війну. Українські ЗМІ викладають фото та відеокадри полів під Бахмутом, усіяних трупами російських солдатів. Російські ЗМІ стверджують, що українська армія зазнає не менших втрат, щоправда, без документальних підтверджень.

Як стверджує російський телеграм-канал "Пояснює Readovka", Бахмут приречений, а "українці опинилися в ситуації, коли хорошого рішення не існує":

"Відступ з "насиджених" позицій загрожує катастрофою. Окрім самого Бахмута, а також сіл Красне та Часів Яр, на цій ділянці фронту більше немає великих населених пунктів, які можна перетворити на серйозні оборонні рубежі на підступах до Краматорська та Слов'янська.У разі втрати Часового Яру та Бахмута українцям доведеться або відступати 20 км трасами, що зробить їх легкою здобиччю для артилерії та авіації, або ж ця пора року загрожує втратою всієї техніки та транспорту".

Для непосвяченого читача такі твердження звучать переконливо. Але якщо на підступах до Краматорська та Слов'янська немає серйозних оборонних рубежів, навіщо тоді російським частинам вбиватися за Бахмут? Елементарна логіка нагадує, що в такій ситуації потрібно негайно розвивати наступ там, де супротивник слабо укріплений. Саме так діяла українська армія під час наступу під Балаклією, не витрачаючи час на ліквідацію російських гарнізонів. Опинившись у глибокому тилу противника, російські частини змушені були спішно відходити, не чекаючи сумної розв'язки.

Населений пункт - це не оборонний рубіж, лише мала його частина. Будь-яке місто чи село в безпосередній близькості від зони боїв становлять інтерес насамперед як опорний пункт, де можна розмістити штаби, зв'язок, резерви, медсанчастину, склади, бази ремонту та матеріального забезпечення. Звідти йде координація та постачання сил по всій лінії фронту.

Оборонним кордоном населений пункт стає лише у разі потреби, якщо противник з якихось міркувань вирішує йти в лобову атаку. Тоді забудови природним чином перетворюються на укріпрайони. Між Бахмутом і Краматорськом є десятки населених пунктів, кожен із яких годиться на роль опорного, а порізана балками і невеликими річками місцевість, яка підвищується на захід, сприяє утриманню оборони.

Чому тоді ЗСУ не залишають Бахмут?

Ймовірно, тому що розуміють, що за необхідності можуть піти будь-якої миті, а поки що здатні запобігти загрозі оточення. У гіршому випадку, якщо російським частинам все ж таки вдасться перерізати коридор постачання Бахмута із заходу, його багатотисячний гарнізон може здійснити прорив, і навряд чи загони легкої піхоти ПВК "Вагнер" зможуть його зупинити.

Можлива здача Бахмута не загрожує українській армії ні проривом фронту, ні втратою ініціативи (якої у неї і так поки що немає), не тягне за собою необхідність перекидання додаткових резервів або вживання інших термінових заходів. А ось його оборона продовжує відтягувати на себе найбоєздатніші російські частини та завдавати їм відчутних втрат.

Вирішення завдання взяття Бахмута відкрило б перед російським командуванням вікно можливостей. Воно може активізуватися на напрямках Кремінна-Лиман та в районі Білогорівки, а також спробувати наступати з півдня на місто Сіверськ, щоб ліквідувати небезпечний виступ ЗСУ, що загрожує Лисичанську та Сєвєродонецьку.

Президент України Володимир Зеленський відвідав передові позиції українських військових на бахмутському напрямку. У той же день командувач Сухопутних військ генерал Олександр Сирський заявив, що дуже скоро ЗСУ скористаються втратами ПВК "Вагнер" під Бахмутом.

У четвер британська військова розвідка повідомила про початок локальних контратак ЗСУ на захід від Бахмута. Наступ російських військ на місто втрачає колишню інтенсивність через те, що деякі підрозділи було перекинуто на інші ділянки фронту, пишуть британські експерти.

Авдіївський фронт

Останніми днями російська армія різко активізувалася в районі Авдіївки. Її штурмові частини, переважно легка піхота, продавили позиції українських підрозділів на південь і північ від міста, і зараз ситуація там дуже схожа на ту, що склалася поблизу Бахмута: місто взяте у півкільце, є загроза його оточення.

Авдіївка - містечко-промзона, розташоване за 2 кілометри на північ від Донецька. З 2015 року це центр одного з найпотужніших укріпрайонів української армії на Донбасі, дуже небезпечний виступ і плацдарм, через який владі Росії та підконтрольній їм самопроголошеній "ДНР" доводиться постійно мати напоготові великі сили для відбиття ймовірної атаки на Донецьк.

Атаки на Авдіївку розпочалися одразу після російського вторгнення 24 лютого 2022 року. На одних ділянках російським частинам не вдалося просунутися ні на метр; на інших вдалося, але ненадовго, до першої української контратаки.

Можливо, російський Генштаб, який на першому етапі війни вивчав плани таких міст як Київ, Харків та Одеса, не надавав великого значення невеликому передмістю Донецька. Але зараз назви раніше маловідомих українських населених пунктів звучать у зведеннях російського міноборони дедалі частіше.

За інформацією російських військкорів, 12 березня ЗС РФ майже повністю взяли село Красногорівка на північ від Авдіївки. Пізніше з'явилися повідомлення, що російська армія прорвалася на півночі до села Степове, а на півдні - до села Водяне.

Водночас український Генштаб повідомляє про "безуспішіні наступальні дії противника" на Авдіївському напрямку.

На відміну від Бахмута, Авдіївка має стратегічне значення, і її втрата може суттєво ускладнити становище ЗСУ у Донецькій області.

"Стратегічне завдання зараз у росіян - оточити Авдіївку, щоб штурмувати Вугледар", - вважає голова прес-центру сил оборони Таврійського напрямку Олексій Дмитрашковський.

А від Вугледара недалеко й до Запорожжя.

Атаки ЗСУ у Запоріжжі

Вже кілька днів поспіль ЗСУ проводять локальні атаки біля Запоріжжя, у районі міста Оріхів, а також зосереджують сили на правому березі Дніпра у Херсонській області. Повідомляють про це здебільшого російські джерела. На їхню думку, українські війська намагаються знайти слабкі місця в російській обороні на півдні напередодні великого наступу.

На Запорізькому та Херсонському напрямках противник обороняється, йшлося у вечірньому зведенні українського Генштабу за 22 березня.

У четвер увечері Генштаб ЗСУ заявив, що всі підрозділи російської армії вийшли з Нової Каховки на Херсонщині. Попри такі заяви, військові на місці подій у розмові з ВВС News Україна заперечили вихід російських військ з Нової Каховки. Пізніше і Генштаб визнав, що повідомлення було помилковим, але у своєму повідомленні у фейсбуці обіцяв неодмінно звільнити і Нову Каховку.

Більшість військових аналітиків та блогерів упевнені, що великий наступ української армії у весняно-літній період відбудеться саме у Запорізькій області. У разі прориву до Азовського моря та перерізання сухопутного коридору до Криму це може стати стратегічною перемогою України та звести до нуля весь сенс оголошеної Володимиром Путіним "спеціальної військової операції".

Проблема для ЗСУ полягає в тому, що цей задум є надто очевидним, і російська армія посилено готується до відбиття удару на південному напрямку.

Втім, минулого року експерти також так думали.