"Ми втрачали надію, що колись виберемося". Евакуйовані з "Азовсталі"

Група мирних жителів, які були евакуйовані з обложеного Маріуполя, після 200-кілометрової подорожі дісталися до відносно безпечного Запоріжжя.

Серед них - люди, які місяцями перебували в бункерах під масивним металургійним заводом "Азовсталь".

Вперше вдалося успішно узгодити гуманітарний коридор, щоб вивести їх із металургійного заводу.

"Ми втрачали надію, що коли-небудь виберемося звідти", - сказала ВВС одна жінка.

До цієї евакуації неодноразові спроби домовитися про їхнє безпечне звільнення закінчувалися невдачею.

За словами українських військових, сотні мирних жителів досі залишаються в пастці на заводі.

Після того, як група евакуйованих виїхала у неділю, захисники "Азовсталі" заявили, що російські сили негайно відновили обстріли.

Коли група жінок та дітей прибула до Запоріжжя - були обійми та сльози виснаження та полегшення.

Катаріна вийшла з автобуса на сонце, усе, що вона тепер має, вміщується у маленькому рюкзаку. Двоє її дітей, 6 і 11 років, втомлено терли очі.

Два місяці вони жили в глибинах сталеливарного заводу в Маріуполі, коли довкола падали російські бомби. Єдиною їхньою їжею були пайки, які передавали українські солдати.

"І вдень, і вночі нас обстрілювали. Артилерія, ракети, авіаудари", - розповіла Катаріна.

"Наші діти не могли спати, плакали, боялися. І ми також, - додала вона. - Було кілька разів, коли ми втрачали надію, що колись виберемося. Ми надзвичайно раді бути в Україні".

Але війна зруйнувала їхнє рідне місто, руїни якого вони бачили, коли їхали: "Те, що ми побачили - просто коробки з масивними чорними дірами в них. Житлові будинки зникли. Там лише їхні рештки".

Інша евакуйована, Ірена, була разом з 17-річною донькою - і це її хоч трохи заспокоювало.

"Ми жили надією, що кожен день буде останнім днем ​​цього пекла. Що ми поїдемо додому в мирний Маріуполь, а зараз його немає", - сказала вона.

Операція, проведена Організацією Об'єднаних Націй і Червоним Хрестом, була складною, а часом і небезпечною.

Співробітники ООН на місці виявили, що територія була замінована. У якийсь момент їм довелося відступити після артилерійського удару.

"Коли команда пішла вперед, щоб буквально помахати прапором і спробувати вивести цих людей, було багато мін, які потрібно було знешкодити, як з українського боку - металургійного заводу - так і з російського", - сказав Себастьян Родс Стампа, оперативний керівник групи ООН.

"Був мінометний вогонь, я не знаю, звідки він йшов. Я не знаю, хто стріляв. Він припинився досить швидко", - розповів він.

Родс Стампа сказав, що був приголомшений побаченим.

"Вони вийшли і побачили, що місто, в якому вони, ймовірно, виросли, зруйноване. Могили на дорогах і на кожній ділянці трави, яку можна знайти", - сказав він.

"Вони були нажахані. Ви повинні розуміти, вони два місяці провели під землею і не бачили новин".

"Там була шестимісячна дитина, яка ніколи не бачила трави. Він народився взимку, і був здивований, наскільки зелена ця трава. Йому хотілося з нею погратися та повозитися".

Родс Стампа сказав ВВС, що жінки, діти та літні люди не бачили світла протягом двох місяців.

Цього разу вдалося врятувати понад 100 маріупольців - рідкісний прогрес у гуманітарних зусиллях під час цієї війни.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що успішна евакуація стала результатом тривалих переговорів і посередництва.

"Ми й надалі будемо робити все, щоб вивезти усіх наших людей з Маріуполя та "Азовсталі", - сказав він. - Це важко, але нам потрібні всі, хто там залишається - мирні жителі та військові".

Тисячі людей все ще перебувають у місті, а сотні людей заблоковані у підземному лабіринті під заводом.

Червоний Хрест заявив, що радий, що евакуація пройшла успішно, але розчарований тим, що багато людей залишилися в пеклі.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!