Вибори в Ізраїлі: колишні соратники Нетаньягу хочуть покласти край епосі Бібі

В Ізраїлі знову проходять вибори - четверті за неповні два роки. Розкол у країні такий великий, що з квітня 2019-го партії не можуть сформувати дієздатний уряд.

Нескінченні кампанії вже коштували країні мільйони доларів, робота парламенту фактично паралізована, але перспектив вирватися із замкнутого кола дуже мало.

Основним гравцем ізраїльської політичної арени залишається Біньямін Нетаньягу. Посаду прем'єр-міністра він обіймає найдовше в історії Ізраїлю - з березня 2009 року, а до цього - у 1996-99 рр.

Назрілий у суспільстві запит на змінюваність влади раз по раз розбивало його вміння вигідно використовувати будь-яку поточну ситуацію. Кінець епосі Нетаньягу не змогли покласти навіть порушені проти нього кримінальні справи за звинуваченням у корупції.

Деякий час здавалося, що це може зробити пандемія, що втрутилася у перебіг подій. Боротьбу з коронавірусом ізраїльська преса називала не інакше як колекцією помилок Бібі.

Однак за добу до початку голосування все та ж преса визнає, що, скоріше за все, він знову викрутиться: повернення Ізраїлю до нормального життя, що стало можливим завдяки розгорнутій Нетаньягу кампанії вакцинації, дивним чином збіглося з виборами.

Непотоплюваний Бібі

На думку аналітиків, для країни в цілому чергові вибори видаються досить безглуздими, бо перспектив створення коаліції у будь-якій комбінації майже немає, але особисто для Нетаньягу це, судячи з усього, знову безпрограшна ситуація.

Звичайно, сам він розраховує на приголомшливу перемогу, яка забезпечить його партії "Лікуд" 61 місце в парламенті: саме стільки треба, щоб отримати повний контроль над ним. Тоді йому не треба буде ні з ким домовлятися, і в найближчі чотири роки законодавчий орган країни буде до його послуг.

"За такого розкладу він зможе втілювати в життя будь-які свої законопроєкти і, перш за все, про надання йому імунітету, який Нетаньягу просто необхідний через порушених проти нього кримінальних справ", - коментує в інтерв'ю Російській службі Бі-бі-сі політична оглядачка газети Haaretz Алісон Каплан.

Нетаньягу сподівається, що такому результату посприяє те, як його уряд впорався з пандемією. На будь-яку критику серед політичних опонентів він відповідає даними про хід вакцинанції та вважає це одним із найсильніших своїх козирів.

Однак, на думку більшості аналітиків, перемога з великим рахунком "Лікуду" виключена, а формування коаліції - малоймовірно. Це означає, що на Ізраїль чекають п'яті за два з половиною роки вибори, але Бібі все одно у виграші.

"Він залишиться біля керма як голова перехідного уряду, і це його теж влаштує, - каже Алісон Каплан. - По суті, він існує в такому статусі вже давно - протягом усього періоду останніх трьох виборів. І зараз, судячи з усього, знову залишиться при владі. Питання лише в тому, на довгий чи короткий період".

Глибокий розкол в "Лікуді"

Щоправда, невразливість Нетаньягу дала значну тріщину, коли "Лікуд" один за одним покинули його найближчі соратники, які мають намір відтягнути на себе частину його голосів.

У грудні минулого року з партії пішов Гідеон Саар, якого в "Лікуді" називали наступником Нетаньягу. Саар двічі обіймав посаду секретаря уряду, що в ізраїльській ієрархії, по суті, означає заступника прем'єра: перший раз за Аріеля Шарона і другий - у першому кабінеті Нетаньягу.

Саар створив власну партію "Нова надія". Спочатку опитування громадської думки показували, що на виборах вона легко набере 20 місць, потім прогнози впали до 10-12 місць, але навіть цього вистачить, щоб дуже ускладнити життя Нетаньягу.

Ще більш чутливим ударом для Бібі став вихід з партії Зєева Елькіна, який пішов за Сааром.

У різний час Елькін обіймав посади міністра абсорбції, освіти і довкілля, а також заступника міністра закордонних справ. Він був правою рукою Нетаньягу, супроводжував його в державних поїздках і на багатьох фотографіях незмінно стоїть поруч із Бібі.

"Розкол в "Лікуді" викликало те, що після довгих років при владі Нетаньягу почав мислити категоріями "держава - це я". Він став вирішувати багато національних питань, виходячи зі своїх особистих інтересів", - говорить Зєев Елькін в інтерв'ю Російській службі Бі-бі-сі.

За його словами, "Лікуд" перестав бути партією широких поглядів і принципів, якою був багато років.

"Мої колеги вирішили, що нам потрібна партія, вільна від культу особи. Ми розраховуємо, що Нетаньягу не набере більшості, і стане можливим створення альтернативної коаліції, яка зможе стабілізувати країну", - продовжує Елькін.

Політик упевнений, що успіх нової партії забезпечать гігантський досвід у політиці Гідеона Саара і його популярність в електорату "Лікуду".

Можливі сценарії

Відповідно до процедури, після оголошення результатів всенародного голосування президент країни - зараз це Реувен Рівлін - має дати мандат на створення коаліції лідерові партії з найбільшою кількістю голосів.

На переговори між різними партіями і формування альянсу відводиться чотири-шість тижнів.

За прогнозами головного політичного видання Ізраїлю, газети Haaretz, у вівторок "Лікуд" може набрати приблизно 30 місць у парламенті.

Крім неї в Ізраїлі є ще три великі партії, яким пророкують значні результати: ліберальна "Єш Атід" ("Є майбутнє") Яіра Лапіда - близько 20 місць, "Ямін Хадаш" ("Нові праві") Нафталі Беннета - понад 12 і партія колишнього соратника Бібі Гідеона Саара Нова "Тіква Хадаша" ("Нова надія") - понад 10.

Лідери усіх цих партій твердо заявили, що ні за яких обставин не увійдуть до коаліції з Нетаньягу. Щоправда, Алісон Каплан вважає, що за певних умов Нафталі Беннета можна буде переконати.

Він колись був членом "Лікуду" і працював головою канцелярії Нетаньягу. Беннет - правоцентрист і, на відміну від інших великих гравців, не заперечує проти коаліції з ультраортодоксами, які залишаються відданими союзниками Нетаньягу і будуть першими, з ким він укладе угоду.

Основна увага ізраїльської преси зосереджена на Яірі Лапіді. На думку оглядачів, Нетаньягу боїться саме його.

"За усю свою довгу політичну кар'єру - чи то була боротьба за лідерство у партії чи за прем'єрське крісло - Нетаньягу ще жодного разу не мав справу з таким потайливим опонентом", - вважає аналітик Haaretz Аншель Пфайфер.

Лапід фанатично виконує план свого політтехнолога, вашингтонського фахівця Марка Меллмана, поводиться стримано і не втягується в бій з войовничо налаштованим "Лікуд", пише Пфайфер.

На відміну від Саара і Беннета, у яких показники були дуже високими на початку кампанії, а потім почали різко падати, Лапід стартував скромніше, але його статистика весь час росла.

За частотою, з якою Нетаньягу згадує Лапіда у своїх виступах, можна судити про те, наскільки Бібі стурбований, вважає Аншель Пфайфер. Нетаньягу - віртуоз політичних кампаній, його впевненість у собі завжди вражає, але такої уваги до опонента він не виявляв з часів протистояння з такими зубрами, як Аріель Шарон і Ехуд Ольмерт.

Лідер партії "Наш дім Ізраїль" Авігдор Ліберман проводить свою кампанію стабільно, але стриманіше, ніж зазвичай, відзначають аналітики. Він, як і раніше, претендує в середньому на 7-8 місць у Кнесеті. За ним, як і раніше, велика частина голосів російськомовної громади, і він як і раніше, виступає різко проти коаліції з ультраортодоксами.

При цьому уявити його - політика правих поглядів - у коаліції з лівим крилом досить важко. Можливо, про якусь комбінацію можна буде говорити, якщо Нафталі Беннет з його "Новими правими" покаже значний результат.

Багато хто ставить питання, куди подівся Бенні Ганц - колишній союзник Бібі у коаліції, лідер лівоцентристської партії "Кахоль-Лаван" і ексголова ізраїльського генштабу. Ще нещодавно він разом із Нетаньягу очолював уряд, а сьогодні про нього майже нічого не чути.

"Бенні Ганц бореться за виживання. Щоб увійти у Кнесет, його партії треба подолати прохідний бар'єр у чотири місця, але навіть це йому не гарантовано. Ганц втратив більшу частину електорату, коли увійшов до коаліції з Нетаньягу після минулих виборів", - пояснює оглядачка Алісон Каплан.

Настрої в суспільстві та зовнішній ворог

Уже майже рік, як в Ізраїлі розгорнувся перший з 2011 року масштабний соціальний протест, який об'єднав багато верств населення - Pink Protest. Рожевий колір у назві символізує надію, без якої, кажуть учасники руху, Ізраїль живе вже давно.

Pink Protest починався як акція протесту діячів культури, які залишилися без роботи і державної допомоги з початком пандемії, і поступово досяг неймовірних масштабів. До нього приєдналися студенти, матері-одиначки, робітники і службовці. На деяких акціях в Єрусалимі і Тель-Авіві збиралися понад 20 тисяч людей.

Також у країні діє багато інших протестних груп і організацій. У кожної свої цілі, але головна вимога, що об'єднує усіх, - щоб Нетаньягу пішов у відставку.

Від самого початку Нетаньягу став називати протестувальників анархістами, а після штурму будівлі Конгресу у Вашингтоні заявив, що в Ізраїлі на вулиці виходять люди такого ж ґатунку. Вперше в історії країни поліція дуже жорстко розганяла єврейську демонстрацію - із застосуванням водометів і фізичної сили.

"Я ходжу на протести вже майже рік. Почала, коли зрозуміла, що наша країна взяла курс на диктатуру. Моя найбільша мрія - народити і виростити дітей в Ізраїлі, але я побачила, що їхнє майбутнє в небезпеці, - каже Яель Ковшіловскі, активістка протесту. - Дуже багато років ми страждаємо, не можемо жити нормально: зарплати мінімальні, ціни на житло величезні, ухвалюють дивні закони. Але я не думаю, що це можна змінити, змістивши одну людину. Треба прибрати звідти [з Кнесету] всю стару гвардію і пустити туди нових людей".

Однак специфіка Ізраїлю така, що зовнішня безпека часто переважує внутрішні конфлікти, а Бібі Нетаньягу всі ці роки непогано забезпечував Ізраїлю зовнішній захист.

Зараз у Білий дім у Вашингтоні в'їхала нова адміністрація. Джо Байден і Біньямін Нетаньягу знайомі майже 40 років і обидва хочуть почати відносини з правильної ноги, але демократи згодом мають намір переглянути майже усю близькосхідну політику Дональда Трампа, яка забезпечувала Ізраїлю провідну роль у регіоні.

Найбільша загроза для Ізраїлю - Іран, з яким Білий дім має намір відновити ядерну угоду. І в цьому випадку зміна лідера у США може якраз зіграти на руку Нетаньягу.

Він позиціонує себе як єдина людина, здатна протистояти тиску Вашингтона і стримувати Іран. Багато ізраїльських аналітиків готові з ним у цьому погодитися. І для багатьох ізраїльтян цього може знову виявитися достатнім.

За участі Анастасії Златопольської

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber