Хто такі бінмени, нові соціальні герої епохи коронавірусу

Їх мало цінували. Їх майже не помічали. І не надто й поважали, а плоди їхньої праці оцінювали за найнижчою шкалою.

Але це було в минулому житті. В добу пандемії і суворого карантину вони стали помітні, їх поважають - із новим запізнілим усвідомленням колективної провини. Їх цінують, називають героями, і їм аплодують. Вони - ключові працівники доби коронавірусу.

Щотижня, по четвергах, о 8-й вечора британці виходять на вулиці, на балкони, прочиняють вікна, щоб якомога гучніше і якнайпомітніше поплескати в долоні або погримати каструлями. Хтось долучає до цього багатоголосся музичні інструменти, хтось - феєрверки.

В такий спосіб вони висловлюють подяку медикам і іншим ключовим працівникам, які забезпечують нормальне функціонування суспільства в добу карантину і зупинки економіки.

Нові часи - нові герої

Крім медиків, героями епохи коронавірусу стали зайняті в секторах донедавна мало престижних - двірники, сторожі, виховательки, санітари, водії громадського транспорту, продавці, кур'єри, прибиральники. Тобто ті, хто не може працювати дистанційно або надавати свої послуги в безконтактний спосіб.

Працівники малооплачуваних галузей, що не потребують великих кваліфікацій, виявилися незамінними, а тому суспільно корисними.

І не вдома, де закрилися в надії зупинити поширення вірусу більшість британців, а на роботі, яка навіть поза медичним середовищем перетворилася на ще один фронт боротьби з пандемією.

Вони працюють: долаючи страх підчепити вірус, прибирають офіси і під'їзди, водять порожні автобуси, стрижуть газони, вивозять сміття, розносять пошту або привозять замовлені в мережі посилки.

Робота з дому неможлива

Популярна телеведуча ВВС Емілі Мейтліс у незвично відвертому й емоційному відкритті свого ефіру в квітні кількома короткими репліками змалювала картину соціальної нерівності, яка особливо яскраво увиразнилася в час пандемії.

"Хвороба не сліпа, її наслідки не будуть однакові для всіх, багатих чи бідних. Це міф, який потрібно розвіяти. Ті, хто зараз на лінії фронту: водії автобусів, магазинні працівники, санітари і доглядачі - малооплачувані представники нашої робочої сили. Вони ризикують підчепити хворобу, бо більше контактують із нею. Люди фізичної праці не можуть працювати з дому".

Ці слова стали інтернетним явищем, їх передрукували видання лівих переконань, а соцмережі поширили витяги з програми як влучне окреслення справжнього стану справ у часи карантину.

Бідність - фактор здоров'я

Коли з'явилася офіційна статистика смертей від коронавірусу в різних регіонах, то цифри підтвердили припущення про те, що бідніші мають вищий ризик захворіти і померти від COVID-19.

У найбідніших районах країни, за даними державної служби статистики, летальність коронавірусу, з урахуванням віку та інших сезонних коливань, склала 55 смертей на 100 тисяч населення, тоді як у найбільш заможних районах - понад удвічі менше, 25 смертей на 100 тисяч.

Причина - соціальні та економічні чинники: густота населення вища в неблагополучних районах, там інша демографічна картина, а отже, вища вразливість до поширення інфекції.

Британське суспільство в часи кризи згуртувалося і на загал терпляче зносить фактичний домашній арешт, але це нагадує єднання перед лицем спільного ворога - пандемії.

Коли криза мине і стануть зрозумілі обсяги збитків, завданих британській економіці, доведеться переглянути систему цінностей у суспільстві - так званий соціальний контракт, заявив новий лідер опозиційної партії лейбористів Кір Стармер.

За його словами, ті, від кого нині чекають найбільшої жертовності, ключові працівники, тривалий час були в категорії забутих і недооцінених. "Вони були останніми, а тепер мають стати першими", - заявив лідер опозиції в інтерв'ю телебаченню ВВС.

Він каже, що багатшим доведеться платити більше, бо "неможливо повернутися до того, як усе було раніше, адже тепер ми знаємо, на кому все тримається і хто наші ключові працівники".

Хто кому ключовий

Мова не лише про медиків і персонал медичних закладів, які безпосередньо лікують хворих на COVID-19 або доглядають за ними.

Працівники комунальних служб, водії сміттєвозів, на яких вимога залишатися вдома не поширюється, працюючи в умовах карантину, раптом почулися не просто об'єктами вдячності містян, а й героями.

Так звані бінмени, прибираючи сміття, почали знаходити розмальовані дітьми листівки зі словами подяки, і навіть коробки з цукерками.

Один із них, бінмен з 20-річним стажем, в інтерв'ю британському телеканалу Channel 4 розповів, що острах перед вірусом має, але треба працювати, бо "хтось же має вивозити сміття - саме воно не вивезеться".

Чоловік, який представився як Чарлі Вайт, бригадир комунальної служби дільниці Кінгстон у південному Лондоні, сказав, що коли вперше побачив у вікні наклейку з подякою за прибирання сміття, і почув оплески на свою адресу, не зміг стримати емоцій.

"Навернулися сльози на очі. Знаєте, ми вперше почулися помітними і цінованими", - сказав він.

Нехай малооплачувані, але бінмени - працівники комунальних господарств, тобто зайняті в бюджетній сфері.

Їхня базова зарплатня - на рівні санітарів у лікарні, коливається в рамках від 17 тисяч фунтів на рік до 30 тисяч з урахуванням стажу і премій.

Доплата за ризик

Лідер ліберально-демократичної партії нещодавно висловив пропозицію, щоб усім, хто входить до категорії ключових працівників і ризикує здоров'ям на роботі, уряд доплачував по 29 фунтів на день - як і військовослужбовцям у гарячих точках, за шкідливість.

Утім, уряд запустив безпрецедентну програму фінансової підтримки економіки й активно витрачає гроші на захист робочих місць, гранти і стовідсоткові кредитні гарантії для малого і середнього бізнесу. Тож заклик лібдемів залишився наразі без відповіді.

Уряд не має безпосереднього впливу на оплату праці в приватному секторі, але визначає обсяги мінімальної погодинної платні. З 1 квітня вона виросла до 9,3 фунта на годину, в Лондоні з урахуванням столичної дорожнечі - 10,3.

Але сектор соціальних послуг має складну і багатошарову структуру, більшість будинків опіки над літніми перебувають у приватній власності.

Вони укладають договори з місцевою владою, яка і відповідає за соціальні послуги для людей похилого віку.

Працівники таких закладів, ті, хто власне доглядає за людьми, - переважно заробляють небагато, на рівні прожиткового мінімуму.

І вони теж, як і медсестри з санітарами, опинилися на передовій війни з коронавірусом. Однак їхнє становище ускладнилося тим, що у бій з невидимим ворогом їх кинули без належного захисту. Крім понад 100 британських медиків, які померли, заразившись на роботі, 29 смертей - соціальних працівників.

Нові герої сьогодні - нові ініціативи завтра?

У соцмережах британці активно збирають підписи під петицією із закликом збільшити зарплатню ключовим працівникам, справжнім героям нинішніх кризових часів.

Під гаслом "оплесків не досить" автори ініціативи закликають винагороджувати всіх тих, хто залишився на посту під час карантину, таким чином, щоб вони могли гідно жити.

Історично обидві світові війни започаткували глибокі зміни в британському суспільстві. Будівництво соціального житла - наслідок ініціативи "Оселі, гідні героїв" (Homes fit for heroes), реалізованої урядом прем'єра Ллойд Джорджа.

Три літери, які у всіх на вустах цими днями, а в міністра охорони здоров'я повсякчас на лацкані піджака, NHS, державна система охорони здоров'я, - також наслідок глибоких соціальних зрушень, але вже після Другої світової війни.

Безкоштовна державна медицина, офіційною датою заснування якої вважають липень 1948 року, - предмет національної гордості британців. І також створювалася з думкою про героїв війни.

Тож тепер коронавірусна криза, яка за наслідками для економіки Сполученого Королівства буде, на думку експертів, катастрофічнішою за обидві світові війни, мала б стати приводом до нової соціальної ініціативи.

"Пам'ятайте, ким виявилися справжні герої, і це не мільярдери чи мільйонери", - такі заклики поширилися в соцмережах поруч із пророцтвами про те, що повернення до старого не буде.