Чи законна війна США та Ізраїлю проти Ірану?

Питання законності війни США та Ізраїлю проти Ірану турбує не лише Росію, Китай і КНДР, а й деякі країни НАТО. Однак це навряд чи вплине на адміністрацію Дональда Трампа, яка вкрай критично ставиться до ООН і часто нехтує думкою союзників. Значно серйознішою проблемою для Білого дому є відсутність широкої підтримки цієї операції в самих США та жорстка антивоєнна позиція ультраправих республіканців.

Щоб оцінити значення американсько-ізраїльської операції проти Ірану, варто пригадати: до вбивства аятоли Алі Хаменеї востаннє війська однієї держави вбивали лідера іншої ще у 1979 році. Тоді спецсили КДБ СРСР ліквідували лідера Афганістану Хафізуллу Аміна, що стало приводом для радянського вторгнення.

Смерті іракського диктатора Саддама Хусейна та лівійського автократа Муамара Каддафі не були частиною військових операцій — Вашингтон і його союзники не хотіли брати на себе пряму відповідальність за ці вбивства.

Це не єдина відмінність від інтервенцій США та НАТО останніх десятиліть. У 2001 році війна в Афганістані мала підтримку ООН, а перед вторгненням в Ірак у 2003 році США та Велика Британія принаймні намагалися заручитися підтримкою Ради Безпеки, союзників у НАТО та міжнародної спільноти загалом.

Сьогодні Білий дім менше цікавить думка ООН, яку Трамп звинувачує у бездіяльності та порожніх словах. Менше Вашингтон звертає увагу і на підтримку європейських союзників — тим більше, що сам Трамп недавно заявляв, що європейці не ризикували під час війни в Афганістані.

"Незалежно від того, що говорять так звані міжнародні інституції, Америка проводить найсмертоноснішу та найточнішу повітряну кампанію в історії", — підсумував підхід США міністр оборони Піт Гегсет.

Самооборона чи агресія?

США та Ізраїль представляють операцію проти Ірану як законний акт самооборони, передбачений міжнародним правом.

На їхню думку, ядерна програма та розробка балістичних ракет в Ірані становили екзистенційну загрозу для Ізраїлю та серйозну загрозу для США. Прямі переговори не змогли переконати Тегеран відмовитися від ядерної програми та обмежити виробництво ракет, тож Америці та Ізраїлю не залишалося нічого іншого, окрім як завдати удару першими, щоб запобігти майбутній атаці Ірану.

"Наша мета - захист американського народу шляхом усунення безпосередньої загрози від іранського режиму, жорсткої nf безжальної влади. Їхні дії напряму загрожують США, нашим військовим, закордонним базам та союзникам у всьому світі", — заявив Трамп у відеозверненні після початку операції.

Пряму загрозу США він пояснив тим, що Іран нібито був на порозі створення міжконтинентальних балістичних ракет, здатних вражати американську територію. Однак ці слова спростовують дані американської розвідки, повідомляє агентство Reuters. Офіційна заява Білого дому виправдовує війну "безпосередньою ядерною загрозою з боку іранського режиму".

Президент Ізраїлю Іцхак Герцог у коментарі BBC заявив, що загроза з боку Ірану робить удар по країні законним. "Режим аятоли Алі Хаменеї витратив мільярди доларів свого народу, щоб створити зброю масового ураження і посіяти хаос та терор", — сказав Герцог.

"Міжнародне право визнає право на самооборону, коли ворог працює над створенням зброї, здатної знищити тебе, і відкрито заявляє про це", — додав президент Ізраїлю.

Багато експертів не поділяють цієї позиції. Цю війну називають незаконною, оскільки вона порушує заборону на застосування сили, закріплену в Статуті ООН, пише професор міжнародного права Редінгського університету Марко Міланкович.

"Ні Ізраїль, ні США не можуть обґрунтовано стверджувати, що реалізують своє право на самооборону проти Ірану відповідно до статті 51 Статуту ООН - ні індивідуально, ні колективно. <…> З боку Ірану не було тривалого збройного нападу, який міг би виправдати застосування сили задля самооборони", - зазначає Міланкович.

Аргумент про нібито запобігання майбутній атаці мав би спиратися на наявність у Тегерана реальних намірів та можливостей її здійснити. Однак сам Трамп минулого року заявляв, що іранську ядерну програму знищено, нагадує професор.

Скотт Р. Андерсон, колишній юрист Державного департаменту США та нині старший науковий співробітник програми з національної безпеки в Колумбійському університеті, вважає, що аргументи США та Ізраїлю про самооборону не відповідають стандартам міжнародного права.

"Міжнародне право передбачає неминучий збройний напад. Принаймні, так це розуміють фахівці з міжнародного права, Міжнародний суд ООН і більшість країн світу, хоч і не всі", - пояснює Андерсон.

За його словами, адміністрація Трампа лише продовжує давню американську традицію: США та Ізраїль трактують поняття "збройний напад" і "неминучий напад" дуже широко. Подібне тлумачення раніше використовували для виправдання американських атак на іранські нафтові платформи в 1987–1988 роках.

Дії США та Ізраїлю засудили Китай, Росія та Північна Корея. Менш очікуваною і більш різноманітною виявилася реакція західних союзників Америки. Війну з Іраном відкрито підтримали Австралія та Канада, попри певні загрози Трампа щодо останньої, Франція і Німеччина теж стали на бік США. Водночас прем'єр-міністр Іспанії назвав цю війну порушенням міжнародного права.

Найбільш суперечливою виявилася позиція Британії — уряд спочатку не надав дозволу на використання своїх баз для ударів по Ірану, змінивши позицію лише після того, як іранські контрудари загрожували життю британських громадян. Лондонські ЗМІ пишуть, що уряд непокоять суперечності між операцією США та Ізраїлю та нормами міжнародного права.

Навіть дозвіл на доступ до британських баз надано з умовою, що вони використовуються для ударів по ракетних установках, а не по лідерах Ірану. Дональд Трамп заявив, що глибоко розчарований британським прем'єром Кіром Стармером і підтвердив, що питання законності американської операції його турбувало.

Зміна позиції Великої Британії також пов'язана з тим, що Іран завдає ударів по країнах Перської затоки — ОАЕ, Саудівській Аравії, Катару, Бахрейну та Оману.

Хоча в деяких з цих країн є американські військові бази, вони не використовуються для атак на Іран і тому не є легітимною ціллю для відповідних ударів, зазначає професор Міланкович. Крім того, іранські дрони та ракети вражають не лише військові об'єкти, а й цивільні.

"Ракетні та безпілотні удари Ірану по країнах Перської затоки є збройним нападом, оскільки виходять за межі правомірної самооборони", — наголошує Міланкович.

Британський уряд виходить з тієї ж логіки: "Міжнародне право дозволяє Великій Британії та її союзникам застосовувати силу або надавати підтримку у її застосуванні за умови, що самооборона є єдиним доступним заходом у відповідь на збройний напад, а застосована сила є необхідною та пропорційною".

"Операція лють Епштейна"

Відразу після початку військової операції США та Ізраїлю з'явилися серйозні сумніви, чи відповідає вона не лише міжнародному, а й американському законодавству.

Сенатори-демократи назвали дії Білого дому незаконними. Критики навіть переінакшили офіційну назву операції "Епічна лють" на "Операція лють Епштейна", натякаючи, що Трамп нібито намагається відвернути увагу виборців від скандалу навколо файлів покійного педофіла.

"У президента як головнокомандувача є певні повноваження застосовувати збройні сили, але вони обмежені надзвичайними ситуаціями - коли триває атака, яку потрібно відбити, або, наприклад, існує абсолютно очевидна неминуча загроза. Наразі нічого не вказує на те, що це випадок Ірану, - і це робить удари незаконними", - пояснив експерт з конституційної політики Девід Яновські в інтерв'ю журналу Time.

Адміністрація Трампа не отримала схвалення Конгресу на цю війну, і це теж створює питання щодо законності її дій, зазначив Яновські. Для порівняння, перед війнами в Афганістані та Іраку адміністрація Джорджа Буша-молодшого заручалася резолюціями Конгресу на їхню підтримку.

Втім, Білий дім, ймовірно, мало хвилює критика лівих та сумніви у конституційності його дій. Дональд Трамп і його юристи наполягають на максимально широкому та іноді безпрецедентному трактуванні повноважень виконавчої влади під керівництвом президента.

Більш серйозною проблемою для Трампа та Республіканської партії можуть стати результати експрес-опитувань, проведених за останні три дні. Усі вони показують, що більшість американців не підтримує дії адміністрації.

За одним з опитувань, 48% респондентів виступають проти війни, а лише 37% - підтримують її. Інше опитування показало: 43% - проти, 29% - ще не визначилися, і лише 27% - за.

Серед республіканців, за даними опитувань, більшість все ж підтримує рішення Трампа. Проте кілька надзвичайно впливових представників ультраправого крила американської політики посіли жорстку антивоєнну позицію.

"Я розчарований", — заявив Ерік Прінс, засновник приватної військової компанії Blackwater. Він вважає, що війна не відповідає інтересам США і суперечить обіцянкам Трампа "зробити Америку знову великою" (MAGA). Схожу критику озвучила телеведуча Мегін Келлі, яка підтримує Трампа.

Раніше телеведучий, а нині блогер з мільйонною аудиторією, Такер Карлсон був найгучнішим критиком війни з Іраном останні місяці. Після її початку він різко засудив дії США та Ізраїлю, назвавши їх підлими та огидними. Карлсон стверджує, що війна не відповідає інтересам ні США, ні Ізраїлю, і поклав відповідальність на Біньяміна Нетаньягу, який переконав Трампа разом напасти на Тегеран.

За даними New York Times з посиланням на власні джерела, Карлсон протягом останнього місяця тричі зустрічався з Трампом, намагаючись переконати президента не втягуватися у війну.

Критиків з правого крила республіканців менше турбує питання відповідності операції міжнародному праву, і вони спокійніше сприйняли спробу захоплення лідера Венесуели Ніколаса Мадуро на початку січня.

Проте нова війна на Близькому Сході, яка вже забрала життя американських військових, нагадує їм про Ірак, Афганістан і "нескінченні війни", які Трамп обіцяв припинити. Для них конфлікт з Іраном — ще одна діра, у яку підуть гроші американських платників податків.

"Більшість американців проти цієї війни", — заявила колишня конгресвумен Марджорі Тейлор Грін, яка ще недавно була однією з найбільш лояльних до Трампа політиків у Вашингтоні.

"Чоловік, якого я підтримувала… засуджував те, що сталося в Іраку, обіцяв, що більше не буде жодних закордонних війн і жодної зміни режимів", - сказала Грін про Трампа.

Критика ультраправих може виявитися особливо болючою, адже у листопаді в США відбудуться проміжні вибори. Наразі республіканці мають більшість в обох палатах Конгресу. Якщо восени демократи отримають контроль над Сенатом або Палатою представників, це значно обмежить свободу дій Трампа.

Якщо ж вони отримають контроль над обома палатами, це може фактично паралізувати американську політику до кінця другого терміну, як це було в останні роки правління Барака Обами.

Поки що Трамп відмахувався від критики правого крила. "Я вважаю, що рух MAGA - це Трамп; MAGA - це не ці двоє", - сказав він про критику з боку Мегін Келлі та Такера Карлсона.

"MAGA подобається все, що я роблю, - кожен аспект", - додав президент.

Втім, колишня союзниця, а нині опонентка Трампа Тейлор-Грін попереджає, що терпіння його прихильників не безмежне.

"Вони роблять, що хочуть, і звинувачують у паніці чи зраді тих, хто не погоджується хоча б у кількох питаннях, - написала вона про адміністрацію Трампа. - Але так не може тривати вічно. Не можна постійно залякувати та ображати людей, змушуючи їх погоджуватися з тобою, і при цьому очікувати, що всі політичні коаліції знову підуть і проголосують за республіканців".