Як не з'їхати з глузду на карантині: поради тих, хто пережив домашній арешт

Вам важко сидіти вдома на карантині? Останніми роками у Росії десятки тисяч людей (офіційно - понад 60 тис. з 2013 по 2018 рік) опинилися під домашнім арештом через політичні чи інші обвинувачення.

Як вести нормальне життя в умовах ізоляції, розповіли співрозмовники ВВС, яким довелося провести під домашнім арештом від тижня до півтора року.

Звикайте до нових відносин з часом

Наприкінці минулого тижня на каналі московського "Гоголь-центру" вийшло відео "Як довго сидіти вдома і не з'їхати з глузду". У ньому художній керівник театру Кирило Серебренніков, який провів півтора року під домашнім арештом, дає поради, як пережити карантин.

У звичайному житті нас розривають люди, ми відповідаємо на дзвінки, смски, повідомлення, Telegram, Instagram, Facebook - усе це змушує нас рухатись у шаленому темпі.

"Це прекрасний час, щоб розгребти хаос, - говорить у своєму відео Серебренніков. - Сконцентруватися максимально на простому питанні: хто є я і що для мене є найважливішим у житті?".

Режисер "Гоголь-центру", зокрема, радить вести щоденник і фіксувати хроніки ізоляції, записуючи навіть незначні справи і думки.

Штучно створений домашнім арештом стан, коли не потрібно кудись бігти або до чогось прагнути, дає можливість зайнятися рефлексією і собою, говорить керівниця дитячого театру і феміністка Юлія Цвєткова з Комсомольська-на-Амурі, яку звинуватили у розповсюдженні порнографії за ілюстрації у соцмережі "Вконтакте".

"Для мене це була дивовижна можливість реально нічого не робити і не катувати себе за це. Я зараз по-іншому дивлюся на звичайні робочі дні, тому що вони здаються дуже продуктивними. Я перестала себе лаяти, поборола свій перфекціонізм", - розповідає Цвєткова.

На карантині, на відміну від домашнього арешту, людям не забороняють користуватися інтернетом, але активіст Сергій Фомін - у межах так званої "московської справи" його протримали місяць у СІЗО і три місяці під домашнім арештом - радить хоча б іноді з власної ініціативи прибирати телефон або навіть віддавати його батькам чи друзям.

За словами активіста, єдина річ тих часів, за якою він дійсно сумує, - можливість повністю зануритися у якесь заняття: "Я ніколи не читав книги з такою концентрацією. Немає усіх звичних чатів, ти досягаєш дзену, коли чимось поглиблено займаєшся".

Приготуйтеся до періодів емоційного занепаду

"Було бажання перетворитися на лялечку, лежати під ковдрою, і я почала відчувати, що я сильно почала віддалятися від світу і реальності, і це лякає, коли хочеться тільки спати і нічого не робити", - згадує Юлія Цвєткова зиму 2019-2020 року.

Сергій Фомін згадує, як під час душевного підйому відразу після виходу з СІЗО склав собі план ідеального життя: "Включив туди зарядку, віджимання і присідання, читав за розкладом, готував". Але вже через місяць активіста наздогнав накопичений стрес, і життя за розкладом почало ламатися: "Я не міг вставати з ліжка. Робити нічого не хочеться. Мій режим дня збився, я не міг вилізти з ліжка або ванни. Міг прокинутися о десятій ранку і пролежати до третьої години, піти до ванни, провести там ще три години і повернутися до ліжка".

Математик Дмитро Богатов - він провів під домашнім арештом трохи більше пів року в 2018 році - розповідає, що жити без будь-яких зовнішніх рамок, які структурують час, непросто: "Під домашнім арештом хоч якийсь графік життя підтримувати дуже складно, тому що зазвичай у нас є орієнтири на кшталт "магазин закривається о такій-то годині, на роботу треба на таку-то", а у таких умовах графіка немає взагалі. Це не дуже добре, мені для самопочуття краще, коли щось підтримує".

Наталію Шаріну, ексдиректорку Бібліотеки української літератури, затримали у 2015 році і протримали під домашнім арештом понад півтора року. Спочатку - після кількох діб обшуків, допитів, гіпертонічного кризу, СІЗО та суду - домашній арешт здався найбільшим благом, згадує вона. Це почуття незабаром змінилося нескінченним аналізом ситуації: "Здавалося б, ти можеш і читати, і слухати музику, але ні - у голові в тебе лише одне: за що, чому? Ступінь несправедливості, розуміння, що ти ні в чому не винна, думка, яка постійно в голові, вибиває усе: береш книгу - читати не можеш, вмикаєш телевізор - усе повз тебе. Ця нав'язлива ідея не дає тобі більше жодних емоцій".

Найскладнішим було, пояснює Шаріна, відігнати ці думки: "Налаштовуєшся: все, треба думати про інше. За час домашнього арешту я не пролила жодної сльозинки".

Користуйтеся будь-якою можливістю змінити обстановку

Через кілька місяців суворого перебування вдома суд дозволив Наталії Шариній ходити до поліклініки. Окрім необхідного лікування - 58-річна жінка отримала компресійну травму хребта під час поїздки в автозаку - це стало психологічною віддушиною: "Я виходила лише до своєї поліклініки, і навіть ті ж самі черги - коли ти сидиш перед кабінетом, ти зазвичай нервуєш, а тут мені було добре. Якесь життя, його спостерігаєш, дивишся на інших людей". Ще за кілька місяців суд дозволив бібліотекарці двогодинні прогулянки.

"Як не кумедно, найбільш емоційним було, коли мені дозволили прогулянки на 500 метрів, - згадує Юлія Цвєткова. - Це наче маленька свобода, але це ще більше підкреслює іншу несвободу - не мати можливості піти, куди хочеться, а ходити колами навколо будинку . У цей момент відчувався контраст: що є світ, куди я не можу вийти далі, ніж на ці 500 метрів".

У Сергія Фоміна були найбільш жорсткі умови домашнього арешту: йому заборонили прогулянки, а спілкуватися можна було лише з батьками і адвокатом. На нозі активіста був браслет, який відстежував, чи далеко він відійшов від встановленого у квартирі спеціального телефона-датчика.

Поступово перебування вдома стало настільки нестерпним, що Фомін двічі порушив умови арешту, навіть ризикуючи знову опинитися у СІЗО: "В останній місяць я собі іноді дозволяв дуже пізно вночі, натягнувши капюшон, вибігати в магазин на першому поверсі. Вибігав і купував собі пару пляшок пива. І коли я виходив з під'їзду, а магазин - це наступні двері, у мене було відчуття, яке не можна передати словами. Відчуття, що ви втекли з в'язниці".

Спілкуйтеся з близькими якомога більше, нехай і віддалено

Під час домашнього арешту суд часто дозволяє спілкуватися тільки з найближчими родичами - саме вони стають основним джерелом підтримки в ізоляції. "Якщо хто-небудь з близьких ще б говорив: "Ось, сама винна, створила нам проблеми", найімовірніше, це було б взагалі нестерпно. Я, звичайно, слава богу, з цим ніколи не стикалася", - розповідає Наталія Шаріна.

Чоловік і дочка були головною підтримкою, пізніше, ближче до кінця домашнього арешту, жінці дозволили розмовляти телефоном, а потім і приймати в гостях подруг. Домашні тварини "теж приголомшлива віддушина" - Шаріна з вдячністю згадує двох своїх котів.

IT-фахівець і опозиційний активіст Олександр Літреєв, автор проєкту з деанонімізації силовиків, лише починає звикати до домашнього арешту: він сидить удома тиждень. Йому дозволили спілкуватися з усіма, окрім свідків у справі, тому друзі програміста зголосилися допомагати йому і приносити додому продукти. Одна з подруг, Дарина, проводить з Олександром якийсь час кожен день. "Даша - сонечко, вона приходить до мене, приносить ласощі і ділиться теплом", - розповів ВВС Літреєв.

Не треба вести глибокі філософські бесіди - Сергій Фомін згадує, що вони з батьком, який приходив в гості щодня, в основному грали в шашки.

Читайте товсті книги

Цю пораду дають практично всі. Кирило Серебренніков рекомендує "Війну і мир", Сервантеса і "Благочинні" Джонатана Літтела. Юлія Цвєткова за місяці арешту прочитала "Володаря перснів", а також детективи Тесс Геррітсен, книги Анни Політковської та Людмили Алексєєвої.

Сергій Фомін, за його словами, намагався надолужити згаяне і розібратися, що відбувається у країні, читаючи "Курс російської історії" Ключевського, Сергія Алексашенко "Контрреволюція", книги Михайла Зигаря "Кремлівська рать" та "Імперія повинна померти".

Математик Дмитро Богатов прочитав тритомник Айн Ренд "Атлант розправив плечі" і набагато більше книг за фахом, ніж у звичайний час.

У Богатова змінився сам підхід до читання літератури за фахом: "У сучасному світі ми звикли, що на будь-яке питання можна за пару хвилин знайти відповідь в інтернеті і на цьому закрити питання. Коли немає інтернету, але є книжки, це спонукає до того, щоб розбиратися у питанні глибше. Ми можемо робити це і на волі".

Знайдіть будь-яке заняття, яке займає мозок

Кирило Серебренніков радить писати мемуари і вчити іноземні мови. Олександр Літреєв пише вірші і складає бізнес-план нового проєкту, який має намір запустити після звільнення.

"Шашки мене рятували, - згадує Сергій Фомін своє життя під час депресії. - Я попросив у батька книгу "Як грати і вигравати в шашки", розучував дебюти і мені стало набагато легше, коли я отримав цю книгу, тому що я почав годин п'ять на день проводити над цими дебютами, і коли я цим займався, я взагалі забував про все".

В умовах вкрай обмеженого спілкування найважче - це відсутність зворотного зв'язку, говорить Сергій Фомін: "Все, що ви робите - читання книг, радіо - односторонньо, ти тільки сприймаєш інформацію, відповісти нічого не можеш. Через якийсь час це стає катуванням".

Як не дивно, у цій ситуації допомагають відеоігри. "Я знайшов удома Playstation, і я ніколи раніше з таким задоволенням не грав. Гра - це завжди зворотний зв'язок, отримуєш реакцію у відповідь на свої дії, ти можеш з кимось взаємодіяти, і мене це заворожувало. У мене було відчуття, що я живу, коли я грав у них".

Згадайте, що є люди, яким зараз гірше

Наталія Шаріна порівнює нинішню ситуацію карантину з виходом на пенсію або у відпустку: "Коли люди ні в чому не винні, коли вони лише мають піклуватися про здоров'я своє та своїх близьких - тут потрібно вмикати весь оптимістичний настрій, займатися справами".

Юлія Цвєткова зізнається, що їй сумно читати, як люди страждають на карантині: "Я не знаю, наскільки це допоможе, але я усім раджу думати про політзеків. Знаючи, що таке позбавлення волі на необмежений термін, я можу сказати, що карантин - це не страшно".

Головне у самоізоляції - не забувати, що ви не одні, і що рано чи пізно це все закінчиться і ви опинитеся на свободі, нагадує адвокат Олександра Літреєва Олексій Бушмаков. А найкраще, вважає активіст Сергій Фомін, що на карантині "ви не прокидаєтеся кожен день з думкою, що вас посадять на кілька років".

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!