"Танець недоумка" Павлюка став би ідеальною кінострічкою

Читацька рецензія на книгу Ілларіона Павлюка "Танець недоумка", яка увійшла до довгого списку Книги року BBC.

Не часто Київ стає місцем подій у фантастичних творах сучасників, проте Ілларіон Павлюк у своєму "Танці недоумка" дозволив собі пофантазувати, який вигляд матиме столиця України в урбаністичному майбутньому. І, можна сказати, не схибив. Фантастичний роман "Танець недоумка" став добрим доповненням бібліотеки сучасної української фантастики.

Любов українського читача прийшла до Ілларіона Павлюка після дебютного роману "Білий попіл". Тому, цілком зрозуміло, що на другий роман автора читацька спільнота очікувала із цікавістю, яка виявилась цілком виправданою.

"Танець недоумка" вражає своєю історією, декораціями та героями.

У центрі сюжету - космічний біолог із незвичним ім'ям Гіль. Враховуючи, що у книзі йдеться про світ майбутнього із доступними подорожами на Місяць, то претензій до імені не з'являється.

З перших сторінок читач дізнається, що Гіль має спадкову хворобу, від якої загинули його дід і батько. Можливість захворіти складає 50%, і це суттєво непокоїть чоловіка. Більше того, він не може знайти роботу, а це дратує його дружину, а ще більше це дратує банк.

Тому, коли надходить пропозиція відправитись у експедицію у неймовірно далеку галактику, Гіль роздумує не довго. Шанс отримати добру зарплатню, не втратити квартиру і отримати медичне страхування переважує той факт, що міжгалактичний стрибок триватиме двадцять земних років.

Тобто, після повернення на Землю у Гіля, його дружини і маленької донечки навряд чи полишаться знайомі. Але потреба у грошах таки переважує, і родина вирушає у невідомий світ.

Зав'язка роману дала чітко мені зрозуміти, що далі чекає щось захопливе.

Враховуючі мою персональну любов до історій про космічні подорожі, я із захватом гортала сторінки.

Треба віддати авторові належне - світ планети Іш-Чель вражаючий. Жахливі і незрозумілі землянам істоти із довгими пазурами і велетенськими тілами, інші види флори, трішки довший день - усе це складає новітній пейзаж, якому віриш.

Авжеж, питання про постачання продуктів, виробництво електроенергії та інші побутові моменти не розкриті, але це світ фантастики і звертати на це надлишкову увагу непотрібно.

Сюжет розгортається швидко, тому читач точно не буде сумувати. Тут діє канон - все починається добре і не викликає питань, але з розвитком подій стає зрозуміло, що усі читацькі упередження і прогнози фіналу не те, що не були близькі до істини, а взагалі скоріше стосуються будь-якої іншої книги, а не "Танця недоумка".

Історія робить як мінімум два крутих повороти, під час яких варто триматися за поручні, бо є великий ризик впасти. Фінал історії полишає питання, але допитливий мозок знайде на них відповіді без проблем.

У такій добрій історії мають бути свої певні недоліки, і "Танець недоумка" не є виключенням. Наразі я виказую лише свою суб'єктивну читацьку думку, але я не повірила головній історії кохання у книзі.

Розуміючи, що це фантастична книга і людські взаємовідносини тут тільки для того, аби розважити, я все одно не змогла відтворити у собі симпатію до історії закоханості Гіля.

І це не тому, що жінки у книзі то занадто істеричні, то занадто зарозумілі. У головного героя, як на мене, взагалі потреби у коханні не було, і навіть тоді, коли він розповідав про хвилини найдивовижнішої закоханості, мені це здавалося словами заради слів. Проте, у загальній картині книги це така дрібниця, що її можна легко не помітити і пройти повз.

"Танець недоумка" полишає по собі приємний після смак. Виникає враження, ніби це повернення із далекої галактики на Землю, де немає надсучасної зброї, величезних жуків і летючих автомобілів.

Поринання у історію стається на усі 100%, а на мене це і є головною запорукою успіху фантастичних і пригодницьких романів.

Для мене роман Ілларіона Павлюка став би ідеальною кінострічкою. І хоча книга завжди краще за фільм, "Танець недоумка" на великому екрані я подивилась б із задоволенням.

Орфографію, пунктуацію і стиль автора збережено.

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.ua