You’re viewing a text-only version of this website that uses less data. View the main version of the website including all images and videos.
Серіал "Друзі": чи не з нього народилася популярність Трампа й брекзиту?
- Author, Фернандо Дуарте
- Role, Всвесвітня служба ВВС
Серіал "Друзі" несе відповідальність за занепад західної цивілізації. Так стверджує американський художник коміксів і письменник Девід Гопкінс.
Втім, він сам визнає, що це, звичайно, перебільшення.
І все ж не випадково його есей про це популярне шоу ( "Як один телеситком спричинив загибель західної цивілізації") вже прочитали понад 4 млн людей з моменту публікації у березні 2016 року на порталі Medium.
Оскільки 22 вересня як раз відзначають 25 років з дня виходу першого епізоду "Друзів", ми вирішили не оминати цю тему.
"Так, я придумав цей заголовок спеціально для нагнітання", - розповів пан Гопкінс в інтерв'ю ВВС.
"Те, що відбувалося в "Друзьях", стало ознакою того, що сталося потім", - каже він.
Як померла компетентність
Пан Гопкінс має на увазі той факт, що персонаж Росса Геллера (багаторазово розлученого палеонтолога, якого грає Девід Швіммер) постійно зазнає глузувань: спочатку над ним сміються його друзі по сюжету, а потім і гігантська аудиторія цього ситкому.
А у тому, що вона гігантська - сумнівів немає: протягом 10 років показу "Друзі" в середньому набирали по 23 мільйони глядачів.
"Ви можете сприймати це лише як комедію, але мені не смішно. Для мене "Друзі" сигналізують про вибір на користь жорсткого антиінтелектуалізму в Америці, де розумну і талановиту людину гноблять її друзі-ідіоти", - написав пан Гопкінс, маючи на увазі ті моменти серіалу, в яких інші п'ятеро персонажів дражнять Росса за його розум і освіченість.
Це саме "кепкування", переконаний пан Гопкінс, призвело згодом до "смерті компетентності" - феномену, який він пов'язує зі зростанням популярності Дональда Трампа і його перемогою на президентських виборах, а також з успіхами руху за брекзит у Великій Британії.
В основі цих тектонічних зрушень політичного ландшафту лежить заперечення загальноприйнятих знань, прикладом чого може слугувати призначення паном Трампом на посаду радників людей, у яких немає або майже немає досвіду державного управління, або ж той факт, що він ставить під сумнів висновки вчених про зміни клімату.
Ідіотизм на марші?
Усе це, зізнається пан Гопкінс, він усвідомив у 2015 році, коли всі 10 сезонів "Друзів" стали доступні для перегляду на підписному каналі Netflix і він почав їх дивитись запоєм.
"Я зрозумів, куди все йде. Глузування над компетентністю і торжество ідіотизму, - говорить він. - Досить скоро ми, американці, перестали голосувати за політиків на підставі їхньої кваліфікації. Замість цього ми обирали кандидатів на підставі того, з ким би нам хотілося випити пивця. Від цього жах бере".
Але чи справедливо це - лаяти "Друзів", останній епізод яких вийшов в ефір у травні 2004 року, тобто більше ніж за 10 років до того, як Дональд Трамп висунув себе як кандидата в президенти?
"Звичайно, ботани і раніше сиділи по кутках і не висовувалися. Але не будемо забувати, якими популярними стали "Друзі", - пояснює автор. - Це просто всюдисущий ситком. Його усі дивилися і постійно наголошували на тому, що Росс занудний, бо розумний. Не думаю, що відколи "Друзі" вийшли в ефір, багато батьків обрали ім'я Росс для своєї дитини".
Це, мабуть, справедливо - принаймні для Сполученого Королівства, де, за даними Національного бюро статистики, ім'я Росс, яке було на 68-му місці за популярністю у 1996 році, до 2016 року скотилося на 720-е місце.
Як "Друзі" допомогли Трампу стати президентом
У червні 2016 року медійний оглядач CNN Брайан Лаурі під час обговорення все більшої популярності кандидата у президенти від Республіканської партії Дональда Трампа, вказував на "Друзів" ще більш упевнено.
Чому?
Справа в тому, що після виходу фінального епізоду ситкому 6 травня 2004 року один з керівників NBC вирішив віддати прайм-тайм у четвер увечері реаліті-шоу "Учень", яке почало виходити в ефір із січня того року. А вів це шоу ні хто інший, як Дональд Трамп.
У новій сітці мовлення воно одразу зібрало велику аудиторію і того року стало сьомою за популярністю програмою на американському телебаченні, хоча пізніше інтерес до нього охолов.
"І все ж, завершення "Друзів" зіграло непряму роль у тому, що імідж Трампа, відшліфований і піднесений через призму реаліті-ТБ, допоміг представити його мільйонам глядачів як успішного й рішучого лідера", - написав пан Лаурі.
"Якби виконавці головних ролей (ситкому. - Ред.) готові були продовжувати - а не відмовилися б від зарплати у 1 млн доларів за епізод, - то шоу Трампа не перетворилося б на той мегахіт, яким воно стало", - вважає критик.
Коли того ж року виконавчого директора NBC Пола Телегді запитали: якби не шоу "Учень", зміг би Трамп хоча б виграти боротьбу за висунення кандидатом від республіканців, він відповів однозначно: "Звичайно, ні".
"Експерти" з Facebook
Основна думка пана Гопкінса полягає у тому, що в 2004 році почався поворотний момент, після якого дилетантство розквітло пишним цвітом.
Це був рік, коли з'явився Facebook, а музичне реаліті-шоу American Idol стало найпопулярнішою програмою на американському телебаченні восьмий рік поспіль.
У тому ж 2004-му почалася окупація Іраку силами коаліції під керівництвом США - крок, який ставили під сумнів дуже багато експертів, - і одночасно з цим все частіше стали відбуватися напади повстанців.
"На церемонії нагородження премії "Греммі" 2004 року найкращим рок-альбомом став "Американський ідіот" групи Green Day," - зазначає пан Гопкінс. - Що іронічно, адже Green Day, за великим рахунком, критикували те, що відбувалося. У 2004 році ми остаточно склали лапки і прийняли ідіотизм як цінну якість".
Пан Гопкінс також зазначає, що "Друзі" фактично і не йшли з екранів. Навіть до того, як серіал став доступний для перегляду на Netflix, його можна було дивитися у різних інших форматах. До того ж, його постійно повторювали - як в Америці, так і в інших країнах.
Він також вказує на той факт, що не випадково два найуспішніших комедійних серіали, які вийшли вже після 2004 року - "Теорія великого вибуху" і "Як я зустрів вашу маму", - теж так чи інакше принижують важливість інтелектуальних здібностей.
"Взяти "Теорію великого вибуху": виключно розумні хлопці представлені як соціально неадаптовані особистості, це постійний тамтешній лейтмотив. Що стосується "Як я зустрів вашу маму", то персонаж Тед Мосбі - це практично той самий Росс, тільки для молодшої аудиторії", - пише пан Гопкінс.
Постарів неполіткоректно
"Друзі" за минулі роки критикували і з інших причин - в першу чергу за недостатньо репрезентативний расовий склад героїв. Дія серіалу відбувається у Нью-Йорку, де, згідно з переписом 2010 року, білі складають лише третину населення.
Цей серіал також погано вписується у сьогоднішні уявлення про те, як слід зображати ЛГБТ-персонажів. Є в ньому і фетшеймінг - там постійно знущаються над Монікою (до речі, сестрою Росса) за те, що вона в юності була товстою.
Однак, на думку пана Гопкінса, висміювання Росса завдало більше шкоди, ніж будь-що інше, оскільки це постійно робили ніби нишком.
"Не те щоб це було якось злобно або грубо. Цей буллінг не відбувається відкрито. І тим не менше, власні друзі Росса "опускали" його кожен раз, варто було йому лише виказати свою освіченість. Я весь час себе запитував: чому він досі з ними дружить?" - запитує пан Гопкінс.
"Це не може не турбувати, якщо врахувати колосальну живучість цього ситкому. Люди як і раніше його дивляться в ті часи, коли привабливість людей, включно з тими, хто претендує на високі посади, переважує їхню ефективність", - відзначає автор.