Права ЛГБТ: чому в Україні не засуджують за гомофобію

У залі Дніпровського суду Києва в скляному боксі - троє хлопців. З-поміж присутніх по інший бік процесу - двоє їхніх однолітків. До 29 березня 2017 року їх нічого не поєднувало. І навряд чи їхні долі могли б колись перетнутися.

Проте їхня випадкова зустріч у столичному Гідропарку змінила кардинально життя одних і змусила інших боротися за свої права, часто пливучи проти течії.

29 березня двоє хлопців гуляли у парку, де часто збираються київські гомосексуали. У них було побачення.

Поводилися вони так, як зазвичай це буває на побаченнях. З певного моменту троє молодиків почали їх переслідувати.

Зрештою, вони на них напали й побили, вигукуючи лайливі слова та образи щодо їхньої сексуальної орієнтації. При цьому забрали цінні речі: годинник, мобільний, каблучку, золотий ланцюжок.

Ось наслідки побиття для одного з потерпілих: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, синці, перелом передньої стінки верхньощелепної пазухи, перелом медіальної стінки правої очниці.

Інший хлопець знепритомнів. Їх били палицею по спині. Удари летіли в голову, груди, по обличчю.

Не сподобалося, що цілувалися

Пізніше поліція затримає всіх нападників. 15 січня цього року, після понад півторарічного процесу, трьох хлопців (імена потерпілих і засуджених BBC News Україна не розкриває - Ред.) засудили за ч. 2 ст. 187 КК України.

Їх визнали винними у розбої, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Двох із них засудили до восьми років позбавлення волі з десяти можливих з конфіскацією майна, одного - до семи.

Суд також задовольнив цивільні позови потерпілих щодо матеріальної та моральної шкоди. І кожен із їхніх кривдників повинен ще виплатити по 20 тисяч гривень відшкодування.

Один із засуджених при затриманні пояснив, що вони йшли й побачили, як двоє молодиків цілуються, їм це не сподобалося. Тому вони підійшли й побили їх. Згодом, вже у суді, потерпілі від цих показів відмовляться. Можливо, говорячи про свою "нелюбов до геїв" саме при затриманні, вони розраховували на солідарність з боку поліцейських.

Як BBC News Україна повідомили в прокуратурі Києва, Нацполіція проводила службове розслідування щодо неналежної поведінки своїх співробітників при складанні протоколів у цій справі.

Зі слів потерпілих, силовики дозволили собі ображати їх саме через те, що вони геї.

Втім, перевірка не виявила таких порушень.

Гомофобний мотив у діях нападників перейшов у корисливий - заволодіти майном.

Так можна пояснити логіку обвинувачення. Їхній злочин кваліфікували саме як розбій, а не злочин з мотивів нетерпимості, визначений у статті 161 КК України.

Там він має вельми довгу назву "порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками".

Ця не надто чітко й вправно прописана стаття, кажуть фахівці, сьогодні є єдиною нормою, на яку в Україні можуть послатися ті, хто постраждав від злочинів з мотивів нетерпимості до ЛГБТ.

Якщо це порушення супроводжується насильством, образами та погрозами, то зловмисника можуть позбавити волі на строк від двох до п'яти років.

Всі "за", але прогресу немає

Коли йдеться про напади саме на представників ЛГБТ-спільноти, ця стаття - теорія. А практика є такою, що в Україні де-факто складно притягнути до відповідальності за злочин ненависті проти гомосексуалів. На цьому наголошують правозахисники й це підтверджують конкретні кримінальні провадження. Описана справа - це класичний приклад.

У 2018 році правозахисний ЛГБТ центр "Наш світ" задокументував 246 випадків, коли в Україні вчинялися дії на ґрунті гомофобії/трансфобії чи була використана мова ворожнечі. З-поміж цієї кількості 103 випадки - злочини ненависті проти ЛГБТ, вчинені в 2018 році.

Активісти зафіксували 51 випадок майнових злочинів проти представників ЛГБТ (вимагання, шантаж, розбій, грабіж), коли жертв, імовірно, обирали саме через те, що вони геї чи лесбійки.

Але якщо поставити запитання: а де конкретні справи, процеси, вироки, розголос? Їх немає в Україні з нинішньою правовою культурою, законодавством та підходами прокуратури й судів.

Адвокат одного із засуджених Олександр Руденко визнає, що фактичні обставини справи вказують, що злочин його підзахисний учинив з мотиву гомофобії. Якби його справді засудили за 161 статтею, то хлопець отримав би значно менший строк.

"Я був би не проти, якби в українському законодавстві була пряма вказівка на застосування статті 161. Але практика її застосування не відома. І потерпілі дали покази, що напад щодо них учинили через їхню сексуальну орієнтацію, і самі підзахисні це показували. Тобто мотив нападу був не заволодіти майном", - сказав у коментарі BBC News Україна Олександр Руденко.

Адвокат потерпілих Тетяна Бордуніс упродовж судового процесу постійно ставила питання про гомофобію. Завдяки цим старанням гомофобний мотив згаданий принаймні у мотивувальній частині вироку.

"У нас є життєва, а є правова справедливість. Гомофобний мотив не пройшов, тому що в матеріалах кримінальної справи не було достатньо доказів. У суду не було підстав не вірити свідченням потерпілих, але свідків побиття не було, крім підсудних. А вони в суді заперечували проти такого мотиву. Аби це було в людному місці, то інші б це бачили, чули, як хлопців обзивали", - пояснює Тетяна Бордуніс.

Вона готує апеляцію, в якій спробує довести гомофобний мотив принаймні в одного із засуджених, того, в кого не виявили речей потерпілого. Сторона захисту теж планує оскаржити рішення суду першої інстанції.

"Ти що тут - найбільш розумний?"

В українській прокуратрі поки що не знайшлося реформаторів, які б наважилися по-новому кваліфікувати справи щодо злочинів ненависті проти ЛГБТ.

"Кожен помічник прокурора думає, якщо він піде до прокурора з 161 статтею, той йому скаже: "Такого ніколи не було, щоб хтось її застосував, ти що тут - найбільш розумний?"

"Лише на основі слів потерпілих неможливо скерувати обвинувальний акт до суду й навіть повідомити про підозру фігурантам цієї справи. Для цього мають бути вагоміші докази, хоча б свідки, які могли б це підтвердити не лише під час досудового розслідування, але й у суді", - пояснює позицію процесуальних керівників речниця Київської міської прокуратури Надія Максимець.

Там переконані, що якщо не кваліфікувати такі справи як розбій, хуліганство, залежно від обставин, й послатися лише на статтю 161, то це значить погубити справу. Провину підозрюваних тоді не доведуть.

Правозахисники ж наполягають, потрібно почати називати речі своїми іменами.

"Для потерпілих не так важливо було сім, вісім чи дев'ять років позбавлення волі отримують обвинувачені. Для нас важливо було, щоб злочин був правильно кваліфікований. Головне, щоб суспільство отримало сигнал, що такі злочини неприйнятні в демократичній державі", - розповідає Олександр Зінченков, експерт центру "Наш світ". Він допомагав потерпілим хлопцям на всіх етапах розгляду справи.

Нині правозахисник займається іншою схожою справою. 6 вересня на Хрещатику група молодих людей напала на хлопця-гомосексуала. Йому тричі вдарили ножем у груди. На відміну від безлюдного пляжу в Гідропарку, Хрешатик - місце, де неодмінно має знайтися чимало свідків.

"Адвокати побоюються, що прокуратура все одно не пропустить 161 статтю. Тобто навіть якщо Нацполіція відкрила 161 статтю, то каменем спотикання буде прокуратура. Це, по суті, держава в державі, на яку ніхто не може вплинути", - визнає Олександр Зінченков. Слідчий Нацполіції застосовує статтю 161 у цій справі. Тобто нині м'яч, справді, на стороні прокуратури.

Всі задіяні в таких справах сторони погоджуються, що українське законодавство в частині протидії злочинам з мотивів нетерпимості щодо сексуальної орієнтації потрібно змінювати. Це передбачене в Національній стратегії у сфері прав людини до 2020 року. Там прямо йдеться про криміналізацію таких злочинів. До речі, крім сексуальної орієнтації, вказується ще одна ознака - "транссексуальність".

Криміналізація означає, що ці ознаки мають додати до нинішніх трьох: національності, расової належності та релігійних переконань - як такі, що є обтяжуючими обставинами, і за якими заборонена будь-яка дискримінації. Серед відповідальних за виконання: МВС, Мін'юст, МОЗ, Мінсоцполітики, омбудсмен та парламентський комітет з прав людини. Дедлайн - 2020 рік.

Законом не можна змусити поважати іншого, не можна силою змінити чиїхось поглядів чи почуттів. Але можна почати називати речі своїми іменами й карати за суть вчиненого злочину,а не просто саджати людей за ґрати.

Один з адвокатів засуджених під час розгляду справи говорила про те, що на хлопця вплинуло українське ТБ. Мовляв, телебачення навіює негативний образ геїв. Як наслідок, побити їх - це "геройський вчинок".

А насправді це - злочин, що руйнує долі людей.