Книга року ВВС: Куди поділись жінки із казки про Змія?

Рецензія члена журі Світлани Пиркало на книгу Володимира Рутківського "Щирик зі змієвої гори", яка увійшла до довгого списку Книги року ВВС-2018.

Гаррі Поттер, Володар Кілець, Філіп К Дік та народні казки змішалися в гостросюжетній повісті Володимира Рутківського "Щирик зі Змієвої Гори".

Хлопець Андрійко їде до родичів у Карпати на перекладних автобусах, коли йому зустрічається незвичайний дідок. Дід заговорює хлопцю зуби, і зрештою Андрійко потрапляє не до дядька, а в гору дракона та його нововилупленого сина, а дідок виявляється Костієм Безсмертним, що присланий полювати на душі.

Цивілізація трохи попсувала життя Гориновичу, який прокинувся з вікової сплячки і виявив, що людьми вже не так-то й поласуєш, бо можна й загинути. Та й за худобою тепер наглядають. У його малого сина-ящерука Щирика починає боліти живіт. Хлопця Андрійка приставлено готувати дієтичну їжу для ящерука, і вони стають друзями.

Але малий ящерук Щирик повинен з'їсти свого нового друга, аби стати справжнім Гориновичем. Якщо він не знайде виходу, то стане кровожерним монстром, як і його батько…

Далі цей текст міститиме спойлери.

Книга Рутківського - динамічна і цікава.

Чи стане вона класикою літератури для дітей? Поживемо-побачимо.

Мені чогось у цій книжці все-таки бракувало.

Єдиний персонаж книги, який насправді постає перед серйозним вибором у своєму житті, - це ящерук Щирик (решта просто робить те, що їм підказують події чи фізичні потреби).

Перед ним стоїть дилема: відмовитися від своєї природи чи стати тим, ким він народився бути, але з'їсти друга.

Ящерук, по суті, обирає шлях, який прирікає його на самотність, але все, що з ним стається наприкінці, - це він опиняється у шкільному музеї, втративши контакт із батьком та здатність спілкуватися з другом, з перспективою потрапити в заповідник.

Щирика шкода, але книга описує цей фінал як щось оптимістичне, і тут хотілося б якось більше проговорити, що ж насправді відчуває цей бідний ящерук.

Іще один момент - це брак жіночих персонажів. Вони є, але другорядні.

Цікаво, що років двадцять тому мені це не впало б у вічі, настільки це було нормально. Але сьогодні ми вже звикли до книжок і фільмів, де герої більше представляють суспільство та власне читацьку аудиторію.

І трохи відвикли від того, що в казках хтось когось їсть.

Це не робить книжку гіршою - вона все одно буде цікава і для хлопців, і для дівчат різного віку. Але це вказує на те, що література міняється, а Рутківський - абсолютний майстер у своєму жанрі і чудовий дитячий письменник - уже виглядає у ній представником попереднього покоління.

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBCта на сайті bbc.ua