Олександр Олійник: українська література на Сході існує

Книга "Денний звук" - дебют письменника Олександра Олійника. Він почав писали цей роман ще 10 років тому і зараз вважає його видання мало не випадковістю.

До початку дій на сході України, Олександр Олійник жив у Донецьку, служив у підрозділі пожежної охорони. Із 2014 року живе у Краматорську і далі працює за фахом, в управлінні Державної служби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

Книга "Денний звук", що увійшла до Довгого списку Книги року ВВС-2018, пронизана філософськими роздумами про сенс життя і його швидкоплинність і про те, як кожен із нас розплачується за помилки минулого.

Олександр Олійник: Я не збирався цю книгу видавати друком. Дуже давно пишу вірші. Врешті, спробував прозу. Дописавши "Денний звук", показував рукопис друзям. Проте мало хто - як я зрозумів згодом - дочитав його до кінця. На жаль, у моєму оточенні у ті роки було мало людей, які мали внутрішню потребу читати. Тоді я вирішив, що займуся літературною творчістю вже на пенсії.

Але у 2014 році був започаткований регіональний літературний конкурс "Кальміюс". Я вирішив надіслати рукопис. Головний мій мотив тоді був такий, що так мають вчинити усі, хто щось писав українською мовою. Щоби заперечити тим, хто вважає, що української мови і літератури на сході України не існує.

Для мене було здивуванням те, що я потрапив до числа номінантів. А коли "Денний звук" ще й назвали переможцем, - це взагалі для мене здалось дивом.

У журі конкурсу були керівники видавництва "Кальварія", які й запропонували видання. Тобто, те, що "Денний звук" надрукували, це для мене і досі дивина.

ВВС News Україна: Чому ви, житель Донбасу, написали про американця, про японців, а не про когось, хто ближче до вас?

О.О.: Герой книги - військовий льотчик ВПС США Клод Ілері, котрий брав участь у ядерному бомбардуванні Хіросіми наприкінці Другої світової війни. Через роки він не має спокою за скоєне.

10 років тому я дізнався про реальну історію американського пілота, який усвідомив свою особисту провину перед японцями.

Звісно, я не міг собі уявити, що через стільки років в Україні стануться події, внаслідок яких багато людей зіткнуться із болем, горем і ці переживання також будуть варті книги. Але на той момент сталося так, що мене дуже зачепила історія цього пілота.

ВВС News Україна: Як вам вдалося так реально вдягти на себе "шкіру" головного героя, Клода Ілері? Настільки, що можна подумати, що це якось пов'язано із вашими особистими почуттями, досвідом.

О.О.: Робота, якою я займаюся зараз, пов'язана із трагічними долями людей. І можливо, світосприйняття героя, його ставлення до життя десь співзвучне із моїм.

Кожна людина має свій внутрішній світ. І кожен з нас пропускає крізь себе світ інших людей. Так сталося і зі мною.

ВВС News Україна: У книзі є герої другого плану, і передусім це дівчинка, що померла внаслідок променевої хвороби, і японка Акіко, яка втратила кохання. Їхні образи також реальні?

О.О.: Якщо є герой, котрий відчуває свою провину, то, звісно, має бути і той, перед ким він завинив, жертва. Усім відома історія японської дівчинки Сасакі Садако, вона стала символом трагедії у Хіросімі - вірячи в одужання, вона склала понад тисячу паперових журавликів. У книзі є і звичайна японка, яка згадує свою молодість, втрачене кохання до бомбардування і після.

ВВС News Україна: Чому назва книги - "Денний звук"?

О.О.: Герой живе у світі своїх переживань і водночас він пише книгу, він хоче, аби це була ефемерна книга, позбавлена усього матеріального, не прив'язана до цього світу. Книга про життя звуку, його трансформацію, набуття нових відтінків і вражень від життя. Для колишнього пілота ця книга - це спосіб позбутися негативу минулого.

ВВС News Україна: І все ж, він потрапляє до психіатричної клініки. І це наслідок докорів сумління за скоєне...

О.О.: Багато людей, які читали книгу, питали мене: так що ж сталось головним героєм? Насправді мені не хотілося давати чіткої відповіді на це питання у фіналі книги. Той, хто аналізує, зрозуміє, якою є відповідь. Людям властиво сподіватися на краще, всупереч обставинам, в які ми потрапляємо. Тому мені хотілося б дати можливість читачеві прийти самостійно до такого висновку, який ближче їй до душі.

ВВС News Україна: Більшість сторінок книги - це як щоденники головного героя, який перебуває у США, і жінки, яка живе в Японії. Фінал, кульмінація книги - це вже щось із галузі фантастики, коли свідомість героя переміщується із реальності в інші виміри. У ваших планах немає ідеї писати фантастичні твори?

О.О.: Насправді, фінал книги писався найлегше. Бо в основній частині треба було вмикати логіку, зіставляти обставини і час. А у фіналі - політ фантазії, і більше нічого. (Сміється). І робота над цією частиною сподобалася найбільше.

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.ua