Метод Трампа: чому він особисто не повідомляє співробітникам про звільнення?

Магнат Дональд Трамп зробив кар'єру в сфері нерухомості та став зіркою телебачення, театрально й особисто виганяючи учасників з роботи наприкінці кожного епізоду реаліті-шоу The Apprentice (Учень - Ред.).

Виживали тільки найсильніші. А найслабшим конкурсантам в очі повідомляли про їхні недоліки та в підсумку відправляли додому, супроводжуючи вигнання фірмовою фразою "Тебе звільнено!"

Телешоу "Учень" виявилося захопливим (фінал першого сезону подивилися 28 мільйонів американців), що допомогло зміцнити репутацію пана Трампа як ініціативного й надзвичайно амбітного бізнесмена в очах багатьох американців.

І під час президентської кампанії Трамп уміло скористався цим елементом власного іміджу.

"Вкидаючи бюлетень, уявляйте собі залу засідань ради директорів де-небудь на Волл-стріт, заповнену великими цабе, що п'ють кров з вашої країни, вашого міста і взагалі звідусіль. І уявляйте, яким буде вираз їхніх облич, коли ви повідомите їм: "Вас звільнено! Звільнено!", - сказав пан Трамп 30 вересня 2016 року на передвиборчому мітингу.

Уже на посаді президента Трамп здійснив чимало кадрових ротацій. Але кілька високопосадовців втратили роботу у вельми незвичний спосіб.

Джеймс Комі, директор ФБР, якого пан Трамп звільнив у травні 2017 року, дізнався про власне звільнення, коли дивився кабельне телебачення під час робочої поїздки в Лос-Анджелес. Пізніше особистий помічник президента вручив йому листа з офіційним підтвердженням.

А 13 березня погану новину почув держсекретар Рекс Тіллерсон. Президент написав у Twitter про те, що знайшов йому заміну. Останній тиждень Тіллерсон перебував у Африці. Як повідомляють, кількома днями раніше голова президентської адміністрації Джон Келлі натякнув йому на те, що президент розмірковує про заміну.

2004 року Дональд Трамп представив ляльку, яка промовляє фірмову фразу з "Учня" - "Тебе звільнено"

Безумовно, такий спосіб звільнення працівників не можна назвати загальноприйнятним.

"Звільняти людей потрібно так, щоб не образити їхню гідність і продемонструвати повагу та вдячність за їхню працю, особливо якщо вони не зробили нічого поганого - не порушували законів і таке інше", - каже Майкл Макдермотт, викладач менеджменту зі Школи бізнесу Джорджтаунського університету.

"Я не уявляю собі жодної компанії, організації чи державної установи, за діяльністю яких здійснюється контроль на законодавчому рівні, де стали б толерувати таку поведінку свого очільника". За його словами, повідомляючи про звільнення особисто, керівник пом'якшує шок від новини і може певним чином заспокоїти працівника.

"Гадаю, ви самі бачили, що Рекса Тіллерсона вразила ця новина, він був спантеличений, - додав професор. - У цієї людини є матеріальні статки, він вів досить успішне життя, але навіть його ця подія певним чином травмувала".

У Білому домі були й інші гучні звільнення.

Зокрема, втратили роботу президентський радник Стів Беннон, директор з комунікацій Ентоні Скарамуччі та голова секретаріату Білого дому Роб Портер.

Відомо, що це сталося без участі президента - усіх цих людей звільняв пан Келлі.

Райнс Прібус, перший голова адміністрації Трампа, формально подав у відставку. Але про цю новину громадськість сповістили без його відома - так само у Twitter президента.

Також президент публічно критикував чи оголошував догани іншим членам своєї адміністрації.

Серед них - міністр юстиції Джефф Сешнс, заступник міністра юстиції Род Розенстін і радник з національної безпеки Г. Р. Макмастер.

Водночас він, імовірно, обмірковує їхнє звільнення чи сподівається, що вони самі подадуть у відставку. Однак (принаймні поки що) пан Трамп утримується від того, щоб натиснути на цей гачок.

Усі ці вчинки відповідають образу Трампа як бізнесмена, який описав у статті Майкл Краузе (липневий номер Politico за 2016 рік).

"Як керівник у реальному житті, Трамп не справляє враження владного й рішучого. Він розривається між бажанням усе контролювати самостійно та вдавати з себе філософа, що мислить великими категоріями й не опускається до дрібного", - пише Краузе.

"Він діє імпульсивно та інтуїтивно, добре це чи погано. Він приймає на роботу людей, керуючись радше внутрішнім чуттям, а не їхньою кваліфікацією. Дослухається до інших, але до себе самого більше. Він лояльний ("затятий фанат лояльності", як він одного разу себе назвав), але тільки до межі, за якою перестає бути таким".

До того, як стати президентом, пан Трамп очолював сімейну бізнес-імперію. Але це зовсім не те, що керувати конституційною демократією, з її системою стримувань та противаг, вимогами до пошуку консенсусу та постійним перебуванням у сліпучому світлі прожекторів.

Під час "прямої лінії" на телебаченні 29 березня 2016 року пан Трамп хизувався тим, що йому легко звільняти людей. Але, здається, також він натякнув на те, чому в багатьох випадках не робить цього особисто.

Коли його запитали, чому він не звільнив тодішнього менеджера кампанії Корі Левандовські, якого звинувачували в нападі на репортерку, пан Трамп відповів так:

"Я лояльний. Дуже легко було б звільнити цього чоловіка, зруйнувати йому життя, сім'ю, а в нього четверо гарненьких діточок у Нью-Гемпширі, перекреслити все, сказавши: "Тебе звільнено". Я вже багатьох звільнив, особливо в "Учні".

Через три місяці Левандовські все-таки втратив посаду - і новину йому повідомив не сам кандидат, а його син, Дональд-молодший.

За словами професора Макдермота, рішення звільнити людину вимагає від керівника певної відваги. Адже повідомляти людині в очі, що з нею більше не працюватимуть, її послуг не потребують, не надто приємно.

"Усе зводиться до стилю керування, - зазначає він. - Якщо вбачати в людях об'єкти, які вам потрібні лише для досягнення цілей, то поважати їх і ставитися по-людськи не обов'язково. Вам треба просто прибрати фігурку з шахівниці - бо це не людина, а предмет".