Життя після арбітражу: чи купуватиме Україна російський газ знову?

Після трирічної перерви Україна 2018 року може повернутися до імпорту російського газу.

Це - один із результатів розгляду газової суперечки між українським "Нафтогазом" і російським "Газпромом" у Стокгольмському арбітражі.

У грудні 2017 року арбітри винесли рішення щодо частини контракту, яка стосується постачання газу.

За контрактом, підписаним у січні 2009 року, Україна мала закуповувати 52 млрд кубів російського газу щороку. Передбачалося також, що за певних обставин ці обсяги можуть бути зменшені на 20%.

Проте арбітри визнали цю умову несправедливою, і відхилили вимоги російської сторони до "Нафтогазу" виконати принцип "бери або плати", що могло б коштувати Києву 56 млрд доларів.

Водночас вони вирішили, що до кінця дії контракту у 2019 році "Нафтогаз" таки має закуповувати у "Газпрому" обсяги газу, співставні з потребами ринку. Йдеться про 5-4 млрд кубів, які Україна має купити у Росії у цьому і наступному році.

Як заявив голова НАК "Нафтогаз" Андрій Коболєв, імпорт щонайменше 4 млрд кубів є обов'язковим для виконання рішень Стокгольмського арбітражу.

"Рішення про купівлю є як логічним, так і обов'язковим", - сказав він.

Він також вважає, що не виконувати це рішення - все одно, що "постріл собі в ногу".

Проте в уряді дещо по-іншому дивляться на перспективу повернення до імпорту російського газу.

Як заявив у парламенті міністр енергетики Ігор Насалик, "уряд, затверджуючи фінплан "Нафтогазу", не розглядав можливість закупівлі російського газу".

За радянських часів в історії України були періоди, коли вона постачала газ до Росії. Але 1991 року - у рік проголошення незалежності - лише п'яту частину спожитого українцям газу було видобуто в Україні. Решта газу надійшла з Росії.

Загалом 1991 року Україна спожила понад 118 млрд кубометрів газу. У 2017 році - в рази менше - 32 млрд кубів. Імпорт забезпечив менше половини цього обсягу. І весь він йшов із європейського напрямку.

У "Нафтогазі", який на прохання ВВС Україна надав дані про обсяги споживання та імпорту газу, зазначили, що точні цифри імпорту російського газу, принаймні до 2000 року, підрахувати важко.

Проблема полягає у тому, що до цього часу закупки здійснювали різні трейдери та окремі підприємства, наприклад "Росукренерго", "Укргазенерго", "Ітера".

Крім того, особливо на початку 1990-х, розрахунки не завжди відбувались у грошах. До того ж, інколи йшлося про "коктейль" із російського та середньоазійського газу.

Перші поставки газу з європейського напрямку почалися 2010 року, коли було імпортовано лише 0,03 млрд кубів.

Останні поставки російського газу були 2015 року, коли "Нафтогаз" купив у "Газпрому" 6,1 млрд кубів.

Хіба хочеш? - Мусиш!

"До купівлі російського газу потрібно буде повернутися", - каже президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар, і пояснює:

"Це - арбітражне рішення, яке сторони мають виконувати, бо для того вони і зверталися до арбітражу".

Експерт також вважає обсяги імпорту, визначені у Стокгольмі, досить комфортними для України:

"Якщо минулого року, за попередніми даними, ми імпортували близько 13 млрд кубів, а позаминулого - близько 11, то 4 млрд від "Газпрому" не виглядають цифрою, критичною для незалежності "Нафтогазу" й України в цілому", - зазначає експерт.

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко вважає повернення до закупок російського газу вимушеним кроком.

"Небажано було б закуповувати російський газ, однак рішення Стокгольмського арбітражу є обов'язковим для усіх сторін", - каже експерт, і наголошує, що за таких обставин купувати треба лише мінімальні обсяги газу.

Володимир Омельченко твердить, що перед ухваленням остаточного рішення уряд має право ознайомитися із рішенням суду, бо воно стосується державної компанії. А от рішення про відновлення поставок взагалі варто було б ухвалювати на вищому рівні:

"Це рішення є стратегічним, і його мала б ухвалювати Рада нацбезпеки".

Якою буде ціна?

За словами голови "Нафтогазу" Андрія Коболєва, "ціна як на 4, так і на 5 млрд (кубометрів російського газу) - нижча за ту ціну, яку ми зараз отримуємо з європейського напрямку".

Він також наголосив, що відновлені поставки газу із Росії не перевищуватимуть половини від потреби України в імпорті. Тобто не означатимуть відмову від поставок з європейського напрямку.

Поява на ринку "конкурента" до європейських поставок на певний час може бути навіть корисною для ринку, вважає Михайло Гончар. Єдине, додає він, варто починати ці закупівлі трохи згодом:

"Після завершення опалювального сезону газ із європейських сховищ піднімають, бо за його зберігання дорого платити, і він викидається на ринок. І тоді ціни знижуються", - пояснює Михайло Гончар.

Як це вплине на тарифи?

За рішенням уряду, ціни на газ для населення повинні формуватися з огляду на "імпортний паритет", враховуючи ціни на газ на європейських хабах.

Минулого року Міненерго підрахувало, що із 5,7 млрд кубів газу, що спожило населення, від імпорту надійшло 3,7 млрд кубів.

Цього року, за словами міністра енергетики, нестача газу внутрішнього видобутку, який покривається за рахунок імпорту, становить 0,9 млрд кубів.

До кінця року уряд планує звести його до нуля завдяки збільшенню видобутку.

"Формулюючи ціну газу для населення... ми вже не будемо зв'язуватися з імпортним паритетом", - розповів у парламенті Ігор Насалик, додавши, що "комерційні структури нехай закуповують, де вважають за потрібне".

Водночас голова "Нафтогазу" Андрій Коболєв вважає, що з огляду на нинішню динаміку видобутку, наростити його так швидко, як планує уряд, навряд чи вдасться.

Крім того, певну частку імпортного газу споживають підприємства ТКЕ, які виробляють тепло для населення, а отже, закладають його вартість у свої тарифи.

Та й промисловість, яка закуповує газ за ринковими цінами, закладає свої витрати у вартість продукції.

Ситуацію ускладнює і те, що ринкові ціни на газ для усіх споживачів - одне з головних зобов'язань, які взяла на себе Україна в рамках Меморандуму про співпрацю з МВФ.

Після того, як президент Порошенко зустрівся у Давосі із головою МВФ, прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що уряд веде активні переговори з фондом про "справедливу формулу" ціни на газ для населення.

За словами пана Гройсмана, її буде оприлюднео "як тільки зможемо знайти правильні механізми з МВФ". Водночас він наголосив, що жодних підвищень до кінця опалювального сезону не буде.

Ескперт Володимир Омельченко вважає, що рішення уряду про прив'язку усіх цін на газ до імпортного паритету не потрібно скасовувати чи змінювати, бо воно дало прозорий орієнтир для українського газового ринку.

А от на самому ринку варто поширити побутових споживачів реформи, які вже відбулися на оптовому рівні.

"Штучно знижувати ціни для якоїсь категорії - це вже ми проходили. Це шлях в нікуди, бо він призведе до зростання витрат бюджету, інфляції. І населення не виграє, а програє від цього".

Що після 2019?

Після 2019 року, коли термін дії газового контракту, підписаного у Москві в січні 2009 року, добіжить кінця, "все залежатиме від того, як себе поводитиме "Газпром", вважає Михайло Гончар.

За його словами, три зими без "Газпрому" показали, що імпорт газу "може відбуватися зовсім на інших умовах".

Володимир Омельченко ж вважає, що з міркувань безпеки після завершення чинного контракту Києву варто взагалі відмовитися від подальших контрактів із "Газпромом", навіть якщо газ із європейського напрямку буде дещо дорожчим.

Він також твердить, що свою роль має відіграти і збільшення внутрішнього видобутку.

Очевидно, що багато залежатиме і від того, чи збережеться після 2019 року транзит російського газу територією України, і якими будуть ці обсяги.

А на це, крім проекту "Північний потік-2", впливатимуть і наступні рішення Стокгольмського арбітражу щодо транзитної частини контракту. Вони мають бути оприлюднені наприкінці лютого.