"Ле Гуїн повернула фентезі до розуміння, що таке магія"

"Це той випадок, коли людина іде, але після неї залишається все, що вона створила", - вважає перекладач романів Урсули Ле Гуїн Анатолій Саган.

Пан Саган переклав українською мовою чотири романи письменниці-фантаста з циклу Земномор'я ("Чарівник Земномор'я", "Гробниці Атуану", "Останній берег" та "Техану"), які побачили світ 2005 року. Він працював над ще двома творами, але вони не вийшли друком.

"Моє знайомство з її творчістю розпочалося з оповідання "Розповідь дружини", яке ми розбирали ще на занятті з англійської мови в університеті. Це була розповідь про перетворення навпаки: вовк перевтілювався в людину. І цей процес перетворення і склав суть оповідання"

Пан Саган називає Урсулу Ле Гуїн одним зі стовпів класичної фентезі.

"Коли ти перекладаєш - розбираєш твір кісточках. Я би поставив її в один ряд з Джоном Толкіном з його "Середзем'ям" та Клайвом Льюїсом, автором "Хронік Нарнії".

Перекладач наголошує, що з часом авторка почала експериментувати, йти всупереч тодішнім тенденціям.

"Вже починаючи з другого роману, вона зробила головним героєм жінку - на це Ле Гуїн йшла свідомо. Перебираючи написане все до неї, вона з'ясувала, що всюди й завжди головні герої - чоловіки. Їй такий стан речей не влаштував і вона пішла своїм шляхом", - зауважив пан Саган.

На переклади романів Ле Гуїн йшло більше часу, ніж на інші романи. "У неї дуже насичена образність. Складно передавати її тексти, важко взяти з першого наскоку. З ними треба посидіти, помедитувати, проникнути в них, розхитати їх - і тоді ти уявляєш, що і як повинно виглядати", - розповів пан Анатолій.

І згадує, що перекладаючи вперше роман Ле Гуїн, у нього виникла аналогія з "Грою в бісер" Германа Гессе" за схожістю оповідної манери, зокрема за плавністю мови.

"Показала, що фентезі - це не тільки пригоди"

Так каже український письменник Володимир Арєнєв. І згадує, що з російським перекладом "Чарівника Земномор'я" познайомився в 90-ті роки.

"Урсула Ле Гуїн показала, що фентезі - це не тільки пригоди, не тільки декорації. Що за фентезі, по-перше, стоїть глибокий цікавий сенс, а по-друге, що це можна робити класною літературною мовою. І це одразу задає певну планку", - наголошує письменник.

Пан Арєнєв наголошує, що авторка дуже сильно переймалась соціальною несправедливістю, розшарованістю суспільства.

Ле Гуїн намагалась ламати стереотипні підходи до розуміння, що таке "стать" та "соціальний статус". Та ще й робила це вишуканою мовою.

"На світову літературу вона мала величезний вплив. Ле Гуїн повернула фентезі до розуміння, що таке магія. Що це не на рівні "кинули фаєрбол, все загорілось". Вона спробувала відтворити у масовому жанрі розуміння фантастичного і чарівного - те первісне, архаїчне, яке існувало зокрема в традиційних суспільствах", - акцентує пан Арєнєв.

А от на українську літературу, на думку письменника, її творчість особливого впливу не мала. Зокрема, й тому що в Україні більшість її творів знають в російських перекладах.

Він додає: "У мене вся френд-стрчіка, а там багато англомовних письменників, рясніє історіями: коли ці люди прочитали її твори, як вони на неї вплинули, для когось вона була вчителькою. Френд-стрічка кричить про те, що їм болить така втрата, що це трагічна подія".