Не війною єдиною: як живеться "цивільним" волонтерам

Через війну на Сході Україна переживає справжній бум волонтерства і доброчинності, кажуть соціологи. Проте ця громадська щедрість майже не відбилася на цивільних, суто соціальних проектах, таких як допомога хворим чи знедоленим.

Київські волонтери і очільники доброчинних фондів, з якими спілкувалася ВВС Україна, вважають такий стан справ закономірним і сподіваються, що ситуація виправиться з настанням миру.

"З одного боку, у більшої кількості людей прокинулося усвідомлення того, що треба допомагати своїй країні і її жителям. З іншого - оскільки зараз дуже багато потреб на війну, то організовувати щось (у соціальній сфері – <italic>Ред.</italic>) стало важче, бо люди більше туди кидають сили", - каже Нана Тугуші з волонтерського руху <link type="page"><caption> "Благодійник"</caption><url href="https://www.facebook.com/blagodetel.org.ua?fref=ts" platform="highweb"/></link> ("Благодетель").

"Благодійник" - це неофіційна група доброчинців, які організовуються через соцмережі і допомагають інтернатам і будинкам для перестарілих. Поки що вони офіційно не реєструються і роблять свою роботу, за власним зізнанням, "трохи хаотично".

Сьогодні ці волонтери опікуються Ладижинським інтернатом у Вінницькій області для тяжкохворих дітей. Більшість з понад 140 вихованців цього закладу не можуть самостійно рухатися – вони або прикуті до ліжка, або пересуваються в колясках.

Шість років тому, коли пані Тугуші майже випадково, як вона каже, почала допомагати хворим дітям, вона зрозуміла для себе одну річ: привезти в дитбудинок одяг, продукти і памперси – це лише півсправи.

"Тоді вперше прийшло усвідомлення того, що з дітьми потрібно проводити також час. Коли вони стали обійматися, коли трирічна дитина каже тобі "мама"... - згадує волонтерка. - Їм дуже важлива увага".

Така ж увага потрібна і дідусям й бабусям у будинках для перестарілих, додає вона.

"Аспект добра"

У доброчинному фонді <link type="page"><caption> "Таблеточки"</caption><url href="https://www.facebook.com/tabletochki?ref=ts&fref=ts" platform="highweb"/></link>, який кілька років тому починався як неофіційний рух волонтерів, теж кажуть, що в зв’язку з війною постійних благодійників поменшало на 30-40%.

Ще одного удару завдав обвал гривні.

"Якщо до стрибка девальвації хірургічні операції, які ми оплачували за кордоном для наших дітей, коштували мільйон гривень, то зараз це вже два мільйони", - розповідає Валентин Десятник, директор "Таблеточок".

Щоправда, кажуть у фонді, за минулий рік зібрані суми не зменшилася. Перетворившись з неформального руху в офіційну організацію, фонд став діяти ефективніше.

Тим часом в іншій доброчинній структурі кажуть, що нині через відтік меценатів і волонтерів отримують значно менше допомоги, ніж ще рік тому. Мова йде про один з найбільших в Україні і Європі приватних притулків для тварин <link type="page"><caption> "Сиріус"</caption><url href="http://dogcat.com.ua/" platform="highweb"/></link>.

У цьому притулку, розташованому в селі Федорівка за 50 км на північ від Києва, живуть близько 2,5 тисячі тварин. І щодня їх більшає - не в останню чергу через війну на Донбасі, від якої тікають не лише люди, а й тварини.

"Ситуація, чесно кажучи, дуже тяжка, - розповідає Олександра Мезінова, директор притулку. - Ми ледве-ледве виживаємо, тому вдячні за кожну копійку і крупинку, що нам пропонують".

Багато волонтерів, які раніше помагали тваринам, нині пішли добровольцями на війну.

"У притулок практично ніхто не їздить. Людям просто нема за що заправляти машини. Раніше в суботу і неділю в нас не було де поставити машину, бракувало місця на стоянці", - згадує пані Мезінова.

Нині одні з найактивніших помічників "Сиріусу" - німецькі й австрійські організації із захисту тварин. Однак у притулку бідкаються, що цієї допомоги може не вистачити, щоб нормально пережити зиму.

Не найкращі часи переживає і фонд <link type="page"><caption> Happy Paw</caption><url href="http://happypaw.ua/" platform="highweb"/></link> ("Щаслива лапа"), який опікується бездомними собаками. Тут просять доброчинців не забувати, що на тлі війни проблеми з тваринами і жорстоким ставленням до них нікуди не ділися.

"Помагати людям – завжди приємно. Помагати тваринам – вдвічі приємніше, бо тварини ніколи не роблять нічого поганого. Це просто аспект добра", - каже Ольга Майорнікова з цієї організації.

Допомога армії і біженцям

"Чи доводилося вам особисто надавати благодійну допомогу військовим та населенню, які потерпають від військових конфліктів у Донецькій та Луганській областях?"

Опитані могли вибрати кілька варіантів.

Опитування Фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" і КМІС від 12 до 21 вересня 2014 року. Похибка: 2,5%.

Шахрайство

Не відстають від волонтерів і шахраї, які намагаються нажитися на хвилі доброчинності.

На думку Нани Тугуші з "Благодійника", найпоширеніший вид обману – збирання грошей на вулиці у пластикові коробки з фотографіями дітей. Перш, ніж кидати гроші в такі бокси, волонтерка радить перевірити в інтернеті дані про ці фонди та дітей, яким вони допомагають.

Проте, звісно, інтернет далеко не завжди гарантує істинність інформації.

Директор "Таблеточок" каже, що його колеги іноді знаходять фальшиві сторінки у "ВКонаткте", зроблені начебто від імені фонду, однак з банківськими реквізитами людей, які не мають жодного стосунку до доброчинності.

Були також випадки, коли невідомі люди намагалися зустрічатися з підприємцями, видаючи себе за представників "Таблеточок".

Про інший випадок розповідає Наталія Гращенкова з ініціативи <link type="page"><caption> "31 червня"</caption><url href="https://www.facebook.com/31June?fref=ts" platform="highweb"/></link>, що опікується пацієнтами з дитячого відділення Київського Інституту нейрохірургії. Коли волонтери збирали гроші на аналізатор газів крові, якийсь чоловік подзвонив і сказав, що через свої зв’язки допоможе купити його за півціни. Для цього, запевняв незнайомець, усі зібрані гроші треба перерахувати йому.

Доброзичливцю не повірили.

Виховати традицію

Виховання волонтерів, готових не просто жертвувати гроші, а працювати над складними соціальними проектами – справа не кількох місяців, кажуть у католицькій доброчинній організації <link type="page"><caption> "Карітас України"</caption><url href="http://www.caritas-ua.org/" platform="highweb"/></link>.

Цей відомий у світі фонд з ідеологічних причин не надає допомогу армії, зосереджуючись на соціальних проблемах.

Визнаючи заслуги українських волонетрів, Антон Козак, генеральний секретар "Карітасу України", розповідає: "Я б не сказав, що ми можемо в своїй роботі значно покладатися на волонтерів. І ця тенденція є по всьому світу".

Він пояснює, що переважно волонтери – це студенти, яким не завжди вистачає часу і можливостей активно помагати знедоленим.

Після Майдану в плані волонтерства для його організації нічого не змінилося, спокійно каже пан Козак, пояснюючи це специфікою соціальною сфери.

"Ми працюємо з неповносправними, з дітьми, з наркоманами, з алкоголіками, жертвами торгівлі людьми. Подумайте, що волонтер буде робити в проекті, спрямованому на допомогу потерпілим від торгівлі людьми? Або в центрі для колишніх наркоманів і алкоголіків? Або осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі?", - запитує Антон Козак.

"Традиція філантропії має бути вихована, здобута чи відроджена – жертвувати свій час і гроші на допомогу іншим", - додає він.

Самі волонтери переконані, що виховання нової традиції вже почалося.

"Думаю, що всі люди, які під час війни стали волонтерити, збирати гроші на армію, помагати бійцям, у них це відчуття залишиться в душі. І коли війна нарешті закінчиться, вони активно включаться в процес", - прогнозує Нана Тугуші з "Благодійника".

З нею погоджуються і Ольга Майорнікова з Happy Paw: "В Україні дуже відповідальні і добрі люди. Коли щось стається, всі одне одному починають помагати. Тому волонтерський рух процвітатиме".