Росія і Туреччина: наскільки пов'язані економіки двох країн

Енергетика і туризм - два напрямки економічної співпраці Росії і Туреччини, за якими санкційні дії Кремля могли б завдати Анкарі реальний збиток. Проблема у тому, що у цьому випадку неминуче постраждає і російська економіка. Проте іноді політичні міркування переважають.

За словами російського президента Володимира Путіна, інцидент із військовим літаком Су-24, збитим турецькими ВПС, матиме серйозні наслідки для відносин між двома країнами.

Крім дипломатичних та політичних кроків, у таких випадках неминучим є і згортання співпраці в економіці.

Серед зовнішньоторговельних партнерів Туреччини Росія посідає друге місце після Німеччини.

При цьому, як і у випадку з торгівлею із низкою інших країн, російський товарообіг з Туреччиною має яскравий енергетичний відтінок: дві третини торгівлі припадають на енергетичну сировину. Якщо додати до цього метали, то сировинний експорт до Туреччини становить 85% від загального експорту.

Російська служба Бі-бі-сі розглядає головні галузі економічного співробітництва двох країн.

Експорт газу

Частка російського газу на турецькому ринку у 2013 році становила 57%, і не дуже змінилася минулого року. Теоретично Туреччина могла би закуповувати газ у сусідніх Азербайджану та Ірану, але у першого обмеженою є ресурсна база, а у другого - можливості із транспортування. Сама Туреччина видобуває лише 1% газу від своїх потреб.

Минулого року Туреччина стала другим після Німеччини споживачем російського газу: якщо до ФРН було експортовано 36,4 млрд кубів газу, то до Туреччини - 27,3 млрд кубометрів. При загальному зменшенні російського газового експорту на 11,4% за минулий рік у порівнянні із попереднім роком, Анкара була одним із трьох покупців російського газу, який не скоротив закупки (два інші - Білорусь та Казахстан).

До Туреччини російський газ іде двома маршрутами: напряму через дно Чорного моря газогоном "Блакитний потік" (за 2014 рік таким чином транспортували 14,4 млрд кубів газу) та газотранспортним коридором через Румунію, проходячи перед тим територією України та Молдови.

"Турецький потік"

Намагаючись організувати експорт газу в обхід України, Кремль довгий час робив ставку на "Південний потік", проте цей варіант протиснути не вдалося.

Одночасно із вимушеною відмовою від цього газогону, 1 грудня 2014 року російський президент Володимир Путін під час зустрічі із турецьким колегою Реджепом Ердоганом проголосив курс на будівництво "Турецького потоку".

В рамках проекту передбачалося прокласти чотири нитки газогону дном Чорного моря до Туреччини і далі до Європи загальною пропускною потужністю у 63 млрд кубів газу - удвічі більше, ніж нині Туреччина купує у Росії.

Терміни реалізації проекту неодноразово посувалися. За неофіційними даними, сторонам не вдалося домовитися про ціну. У підсумку до підписання міжурядової угоди так і не дійшло.

Тим часом Росія домовилася із європейськими енергетичними концернами BASF/Wintershall, E.ON SE, Royal Dutch Shell та OMV AG про будівництво двох гілок газопроводу "Північний потік-2" із пропускною потужністю до 55 млрд кубометрів на рік.

Атомна енергетика

Специфіка Туреччини полягає у відсутності в неї власний вуглеводних ресурсів, тому їй доводиться імпортувати майже весь обсяг енергоресурсів для споживання. У 2012 році Москва та Анкара домовилися про будівництво першої атомної станції в Туреччині - АЕС "Аккую", яка дозволила б заощадити близько 14 млрд доларів щороку на закупівлях іноземних енергоносіїв.

Атомну станцію будують у місті Мерсин на узбережжі Середземного моря. Росія вже інвестувала у проект 3 млрд доларів. На початку жовтня влада Туреччини заявила, що активність Кремля у Сирії може поставити під питання майбутнє проекту.

"Якщо росіяни не збудують "Аккую", її прийдуть і збудуть інші", - заявив тоді президент Туреччини Ердоган, додавши, що "в інтересах Росії діяти уважніше".

Туризм

Туреччина - найпопулярніший напрямок російського зовнішнього туризму.

За даними Ростуризму, минулого року в Туреччині відпочили 3,2 млн росіян. Для порівняння - у Єгипті відпочили 2,5 млн громадян Росії. Загальна кількість іноземних туристів у Туреччині, за даними місцевої влади, у 2013 році становила 39,8 млн.

До 2015 року росіяни тримали перше місце за кількістю іноземних туристів у Туреччині, проте через подешевшання рубля та подорожчання перельотів і турів, за підсумками перших восьми місяців поточного року на перше місце вийшли громадяни Німеччини.

Кількість туристів із Росії та сусідніх із нею краї скоротилася на 25%, - скаржився голова Федерації власників готелів Туреччини Осман Айік у жовтні. При цьому зростання кількості гостей із Європи, зокрема, із Німеччини на 9%, не могло, на його думку, компенсувати ці втрати. Загалом турецька туристична галузь може недорахуватися цього року 10-11 млрд доларів, - твердив він.

Заборона на польоти до Єгипту, яка стала наслідком катастрофи російського пасажирського лайнеру 31 жовтня, призвела до зростання бронювання на турецькому напрямі. Проте після російського Су-24 великих перспектив у цього зростання не передбачається.

Турецький капітал в Росії

Дисбаланс на користь російської сторони у торгівлі, який відзначали у міністерстві економічного розвитку Росії, турецькій стороні "вдається компенсувати доходами від туризму, "човниковою" торгівлею, грошовими переказами від своїх громадян, а також турецьких будівельних та інших фірм, які працюють в Росії".

За експертними оцінками, йдеться про 10 млрд доларів на рік.

У Росії працюють близько 100 турецьких будівельних організацій на об'єктах у Москві та Московській області, Санкт-Петербурзі, а також у Татарстані, Башкортостані, Свердловській, Володимирській, Ростовській областях і Краснодарському краї. Загалом, за даними міністерства економіки Росії, від кінця 1980-х років турецькі фірми збудувати у Росії понад 800 об'єктів.

Підприємства з участю турецького капіталу продають свою продукцію на російському ринку під брендами "Терволіна" та "Глорія-Джинс".

Турецькі інвестиції у Росії працюють головним чином у текстильній, харчовій, хімічній, електронній та електротехнічній галузях.