Європа радить віддавати ГТС тому, хто грає за правилами

У європейському Енергетичному співтоваристві радять Україні будувати свою енергетичну політику, виходячи з того, скільки коштуватиме газ та електрика для кінцевого споживача, а ГТС віддавати тому, хто "грає за правилами".

Коментуючи останній розвиток подій в українській енергетиці - початок альтернативних поставок газу із Європи за реверсною схемою, ініціативи уряду із приватизації "Нафтогазу" - директор секретаріату європейського Енергетичного співтовариства Янеш Копач порадив Києву не забувати про інтереси кінцевого споживача, тим більше, що питання тарифів на газ та електрику є соціально і політично чутливим в Україні.

Різниця в ціні

Як каже пан Копач, нині найвищу ціну за російський газ у Європі платить Македонія, яка на 100% залежить від поставок "Газпрому":

"Для Македонії російський газ коштує 490 доларів за тисячу кубів. Водночас ціна російського газу для Британії, яка знаходиться набагато далі від Росії, становить менше 300 доларів за тисячу кубів. Здається, чим далі на Захід, то меншою стає ціна російського газу. Якби вони дійшли до Нью-Йорка, то він, напевне, був би взагалі безкоштовним", - сказав пан Копач.

Таку різницю в ціні від пояснює тим, що на Заході російський газ має конкурентів, - це і газ із Норвегії, це і скраплений газ, що доставляється на LNG-термінали із Алжиру, Катару. Тому "Газпрому" доводиться пристосовувати до ринкових умов, до конкуренції та певних правил гри.

При цьому представник європейського Енергетичного співтовариства каже, якщо український уряд і справді хоче мати дешевший газ для своїх споживачів, то він має знайти і розвивати альтернативні шляхи отримання газу.

Кому віддати ГТС

Янеш Копач також твердить, що ЄС ніколи не вимагав, аби українська енергетична компанія "Нафтогаз" була приватизована.

Тоді, як в українському уряді кажуть, що поданий на розгляд парламенту законопроект про реформування "Нафтогазу", який передбачає можливість відчуження української ГТС, має наблизити Україну до європейських стандартів роботи енергетичного ринку, у Енергетичному співтоваристві кажуть, що європейські принципи стосуються лише розмежування постачання та транспортування газу, а не форми власності енергетичних компаній:

"Кому віддати свою газотранспортну систему є винятково рішенням самої України. Коли новий власник дотримуватиметься певних правил - прозорості бізнесу, рівного права доступу до мереж для всіх постачальників - тоді, власне, байдуже, ким є цей власник. Але, мені здається, події останніх років показали, що "Газпром" не завжди відповідає цим вимогам, і завжди прагне зберегти за собою переваги монополіста, а відтак, вони навряд чи дозволять доступ до мережі третій стороні. Крім того, нічого поганого у тому, аби українська ГТС залишилася у державній власності, немає. Тим більше, що бізнес транспортування газу по своїй суті є монополістичним, і все одно його регулюванням має опікуватися держава", - каже Янеш Копач, додаючи, що і у європейських країнах є багато прикладів, коли транспортуванням газу здійснюють державні, а не приватні компанії.

Угода про Енергетичне співтовариство була підписана у жовтні 2005 року в Афінах і набула чинності 1 липня 2006 року.

18 грудня 2009 року Рада міністрів Енергетичного співтовариства схвалила приєднання України до організації, і у вересні 2010 року Україна <link type="page"><caption> стала членом співтовариства</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2010/09/100924_ukraine_eu_energy_az.shtml" platform="highweb"/></link>.

Президент Віктор Янукович неодноразово <link type="page"><caption> заявляв</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/ukrainian/business/2012/01/120127_energy_comunity_ukraine_az.shtml" platform="highweb"/></link>, що у Києві поки що не бачать позитиву від членства у ЄЕС, і звинуватив ЄС та Енергетичне співтовариство у тому, що інтереси України ігнорують при будівництві газопроводів, які оминають її територію, і у яких, крім російського "Газпрому", беруть участь європейські компанії. Передусім, йдеться про Північний потік, і, особливо, про Південний.