Веве - швейцарське місто, обране Чапліном і Гоголем

Подорожуючи швейцарською Рив’єрою, більшість мандрівників відвідує Женеву та Монтре – два яскравих міста, що розташувалися на березі озера Леман, відомого як Женевське.

Проте будуть приємно здивовані й ті, хто завітають до Веве. Це містечко, що поруч з Лозанною, має цілу історію у собі.

В свій час його не оминули найвідоміші особистості світу, одним з яких є Чарлі Чаплін.

Між озером та Альпами

Коли прибуваєш в це маленьке місто у кантоні Во, традиційному регіоні швейцарського виноградарства, одразу розумієш, що воно живе за класичним ритмом Швейцарії – розмірено і повільно.

Архітектура старого міста гармонійно поєднується з краєвидом Альп. Єдине, що може трохи збити з пантелику - це величезна сталева виделка La Fourchette, встромлена в озеро.

Але вона там не просто так. Цей елемент сучасного мистецтва створив у 1995 році скульптор Жан П’єр Зауг на честь десятиліття Музею харчування, який розташований одразу навпроти.

На протилежному березі озера – вже територія Франції. І здається зовсім не дивним, що тут відчувається та ж радість життя (joie de vivre), що і на батьківщині Вольтера.

Саме у Веве відбувається традиційне Свято Виноробів (Fête des Vignerons) на честь Вакха - бога веселощів та виноградарства.

Щоправда, святкується лише декілька раз на століття, з великими перервами (поки підростає нове покоління винолюбів). Востаннє фестиваль був у 1999 році, а наступний очікується в 2019-му.

Гуляючи вулицями Веве, можна натрапити на багато згадок і підказок про те, хто тут жив і творив.

Місця Гоголя, Руссо та Сенкевича

Вздовж живописної набережної, де відкривається чудовий краєвид на Альпи, розташований пам’ятник Миколі Гоголю, який під час свого перебування у Швейцарії почав писати роман "Мертві душі".

Пам’ятник є подарунком Швейцарії від України та був урочисто відкритий українським посольством у 2009 році.

Зовсім поруч розташований пам’ятник румунському поету Міхаю Емінеску.

Цікаво, що на ньому не вказано, кому саме пам’ятник встановлений. Відсилаючись до творчості поета доби Романтизму, бюст підписаний лише словами "Останній романтик".

Веве може похвалитися Кларою Хаскіл, яка також мала румунське коріння і увійшла в історію музичного мистецтва як одна з кращих піаністок світу.

Багато років життя вона провела у Веве, де нині є вулиця названа її ім'ям, а також раз на два роки проходить міжнародний конкурс піаністів імені Клари Хаскіл.

У подвір’ї готелю Grand Hôtel du Lac є статуя польського письменника Генріка Сенкевича, який жив та помер у Веве в 1916 році.

З 1915 року він був головою Генерального комітету з надання допомоги жертвам війни у Польщі – благодійної організації, штаб-квартира якої була у Веве.

В 1731 році у Веве мешкав Жан-Жак Руссо, що надихнуло його на локації в романі "Юлія, або Нова Елоїза", перша назва якого була "Листи двох коханців, які жили у маленькому містечку біля підніжжя Альп".

До слова, Мадам де Варенс, відома як покровителька і коханка Руссо, стосунки з якою він описує у своїй "Сповіді", народилась саме у Веве.

На швейцарській Рив’єрі провели свої останні роки життя американський письменник Грем Грін, похований тут, а також австрійський художник Оскар Кокошка.

В музеї мистецтва Йеніш (Musée Jenisch) у Веве є Фонд Оскара Кокошки, який містить більше 800 творів художника-експресіоніста, та був створений його дружиною Ольгою в пам’ять про чоловіка.

Нині там проходить виставка "Подорож Кокошки до Північної Африки. Фантасмагоричний Схід", яка триватиме до 29 травня 2016 року.

Найвідоміший мешканець

Зовсім поруч, у компанії з Гоголем та Емінеску, стоїть пам’ятник Чарлі Чапліну – можливо, найвідомішому резиденту цього містечка, адже він провів у Веве останні роки свого життя – з 1953 по 1977.

16 квітня було 127 років з дня народження Чапліна і цього ж дня в місті відкрився музей "Світ Чапліна", присвячений його життю та творчості.

Розташований він на віллі Le Manoir біля Веве, куди режисер переїхав разом з дружиною Уною О’Ніл та дітьми.

Це сталося після того, як Чапліна звинуватили в США у антиамериканській діяльності, і він був змушений терміново шукати місце для еміграції.

11 березня 1954 року, описуючи життя в Швейцарії в листі до свого американського друга Кліффорда Одетса, Чаплін відзначав, що з його дому відкривається прекрасний краєвид на гори та "чарівне старе місто Веве, де певний час жили і працювали Руссо та Ле Корбюзьє".

Також він підкреслив, що вони з Уною стали "доволі європейськими" і полюбляють вечеряти в місті на терасах з виглядом на Женевське озеро: "під прекрасну музику Бетховена, Баха і музику з "Вогнів рампи!".

Творці музею Chaplin’s World намагалися якомога точніше передати атмосферу дому, в якій жила сім’я Чарлі Чапліна.

Разом з Уною О’Ніл вони виховували вісьмох дітей, багато подорожували та знімали домашні відео на камеру 16 мм, яка належала Уні.

Деякі з них можна проглянути в музеї, адже разом зі збереженими меблями та речами, вони є частиною експозиції, що створює дуже цікавий "ефект присутності".

Чарлі Чаплін та Уна О’Ніл прожили у Веве до останніх своїх днів і разом поховані на місцевому цвинтарі.

А якось злодії викопали тіло Чапліна і вимагали в його доньки Джеральдіни викуп, але це вже інша історія.