Тревел-блог. Як подорожувати дешево: шлях через Алкмаар

П'ять хвилин тому я фотографувала наповнений чарівними фарбами захід сонця з вікна двоповерхового швидкісного потяга, а тепер стояла розгублена на маленькій станції і розглядала вивіску з написом Alkmaar.

Назва відгукнулася в голові чимось фантазійним, подорожами в інші світи. А насправді - це глухий кут, горезвісне місто на півночі Нідерландів, через яке мені довелося витримати безсонну ніч на вокзалі іншого голландського містечка - Розендаль, що поблизу бельгійського кордону, замість того, щоб повернутися до друзів у Брюссель і заснути у м'якому ліжку.

Ця подорож стала для мене уроком - пропоную ним скористатися.

Хитра платформа

Я опинилася в Алкмаарі помилково. Рік тому, приїхавши до друзів у Бельгію, я чкурнула на вікенд до Амстердаму, придбавши квиток в обидва боки на "Інтерсіті" за 35 євро - це постійна акція на вікенд.

І ось, теплого недільного дня, після дегустації Heineken з видом на дім, де колись стратили відьом, я затрималася в амстердамських сувенірних крамничках. Але цілком вчасно прибігла на платформу центрального вокзалу, і хвилина в хвилину заскочила в останній "свій" потяг, який мав вирушити з четвертої платформи.

Та я не врахувала, що біля платформи №4 було два відділення - A і B. Це було початком пригоди.

Хто б міг подумати, що з однієї платформи майже одночасно відходять два потяги: перший - до Роттердама, а другий - на північ, до Алкмаара. І треба ж мені було сісти саме в останній - щоб потім за допомогою маніпуляцій, всупереч порадам "бувалих" і здоровому глузду, заїхати посеред ночі в цей Розендаль, де далі вокзалу не ступала нога туриста.

Мобільний "здох" у дорозі. Зарядити його до Розендаля не було де. Останнє кафе на вокзалі зачинялося о 23:00, а сама будівля - близько третьої ночі.

Я і ще двоє тих, хто спізнився на потяг, - бельгієць та індус - опинилися на вулиці, де в цю пору року досить прохолодно. У мене після відвідин сувенірної крамнички залишалося 9 євро, недолуга купюра в 100 доларів (за повної відсутності обмінників) і квиток до Брюсселя - дійсний лише до кінця тижня.

Не знаю, чому я не скористалася автостопом на чудових голландських трасах. Напевно, це не спало мені на думку, бо було вже пізно. А можливо, я сподівалася, що станеться диво, і я не ночуватиму просто неба. Або прохідний потяг-примара серед ночі домчить мене до Брюсселя. Сподівалась на маршрутку чи автобус. Або дешевий хостел у центрі Розендаля.

Дива не сталося. Втомлена і змерзла, я дрімала в порожньому потязі, на свій страх і ризик їхала до Бельгії за студентським квитком за 9 євро. Ця подорож стала для мене уроком - пропоную ним скористатися.

Продумайте деталі поїздки

Купуйте квитки на внутрішні рейси заздалегідь - ціни на них можуть виявитися значно нижчими, ніж в день поїздки. В інтернеті всього за півтора місяці наперед можна придбати автобусний квиток між містами зони "Бенілюкс" (Бельгія-Нідерланди-Люксембург) за 5 євро.

У Європі всі маршрути на потяги та автобуси є в мережі, інформації на сайтах варто довіряти. Якщо рейсів немає після 22:00, як би дивно це не виглядало, - шукайте інших варіантів. Якщо збираєтесь скористатися останнім потягом - прийдіть заздалегідь і переконайтеся, що ви на правильній колії і платформі.

Враховувати все до дрібниць не потрібно - але потурбуйтеся про важливі нюанси, наприклад, дорогу з аеропорту. Таксі - не наш варіант, це опція для багатих. Погугліть: у всіх європейських містах, де мені довелося бувати, приміські електрички та автобуси надійно сполучають із центрами міст, але треба знати розклад.

Обміняйте гроші перед кожною поїздкою і завжди майте з собою запас у місцевій валюті хоча би на день життя.

Під час брюссельської подорожі я не врахувала безлічі деталей, тому раз у раз потрапляла в халепу.

Наприклад, я заздалегідь купила квиток на потяг з Шалеруа (де розташований аеропорт) до Брюсселя, але не дізналася, як дістатися до станції.

Довго шукала її в зоні видимості аеровокзалу. Потім дізналася, що кілька кілометрів потрібно під'їхати міським транспортом, сплативши за поїздку в автоматі, - але я мала тільки долари. Дуже вдячна водієві, який дозволив проїхати безкоштовно. Але першого досвіду виявилося недостатньо - про вартість проїзду в 5 євро я дізналася, повертаючись назад, коли опинилася в автобусі з 2 євро в кишені.

У Брюсселі я блукала містом три години, намагаючись обміняти валюту - тут складно як з обмінниками, так і з громадським інтернетом. Знайшла вчасно: після 17:00 у столиці Бельгії практично жодні сервіси не працюють.

Згодом в Барселоні я замордувала подругу пошуками обмінника з гарним курсом. Інтернет брехав: валюту не міняли іноземцям ні в банках, ні в туристичних центрах, ні в готелях. Операцію можна було здійснити на єдиній вулиці Рамбла, а курс у місцевих міняйл - вкрай невигідний.

Сподіваюся, ці поради стануть комусь у пригоді.