Щоденник: чи є життя без Facebook? День 8

Четверта година ранку. У ліжку на колінах ноутбук. Я десятий раз заходжу в Facebook – і рахую всі ці рази. Поруч, на ковдрі, клаптики паперу із записника. Таким чином я знаю, що заходжу в Facebook десятий раз. Переміщую клаптик паперу зліва направо. Заспокоюю себе тим, що я ненадовго.

За цей час, який "ненадовго", написала два пости. Короткі. Спробувала не відповідати на коментарі. Не відповідала хвилин десять. Потім сховала пости під замок. Подалі від спокуси увійти в діалог – і там залишитися на пару годин.

Трохи полайкала чужі статуси. У мене в мережі є люди, чиї пости я можу вподобати, навіть не читаючи їх. Оскільки наші думки співзвучні, позиції схожі, аргументи подібні – світоглядні сплетіння. Мабуть, мені таки потрібні ідентифікатори "свій-чужий" навіть на віртуальному рівні.

Трохи покоментувала тих дописувачів, які мене зацікавили. Намагалася контролювати слова, обмежуючи емоції при цьому. Щоб не зачепитися і не потонути в лексичній барвистості.

Паралельно я працювала. І сама собі наказала, що зайду в Facebook двічі – один раз розміщу пост, другий раз – продивлюсь на реакцію френдів.

На п'ятому разі я взяла папір і придумала собі гру з клаптиками, щоб зрозуміти, скільки часу я витрачаю і коли вгамуюсь.

Коротше, до Facebook я заходила 26 (!) разів за вечір і шматок ночі. І безцільно блукала мережею.

При цьому 40 хвилин було втрачено лише на перегляд виступу Comedy Woman, лінк на який мені випадково потрапив на очі. От скажіть, навіщо мені ті Woman?! Мені ніколи раніше не спадало на думку їх слухати чи дивитися.

Як на мене, в мозку спрацьовує ілюзія заміщення Facebook іншим сайтом. Аргумент для самої себе: ну не Facebook же - все чесно.

Мої 26 разів помножені в середньому на 5 хвилин – це 2 години і 10 хвилин, які я бездарно витратила на абсолютно непотрібні речі.

Коли мені буде 82 роки, я згадаю цей змарнований час. Як зараз згадую себе, 25-річну, абсолютно впевнену, що попереду у мене сто тисяч років і я все-все встигну.

Моя внутрішня боротьба втомлює і починає виснажувати. Я не можу обходитися без Facebook. При тому, що ніякої гострої чи навіть будь-якої необхідності в користуванні ним з такою частотою, у мене немає. Констатую: це погана звичка, залежність.

Проблема в тому, що я кожного дня користуюсь комп'ютером, значну частину робочого часу проводжу за ним. А якщо врахувати, що від wi-fi та 3G просто немає куди дітися, то я відчуваю себе приреченою.

Почала отримувати поради від подруг та друзів по "нещастю" - радять не заходити в мережу на вихідних; робити перерви на тиждень; не користуватися з 18.00 години до 10.00 годин наступного ранку.

А ще мені пишуть, що теж збираються позбавитися своєї залежності, але поки що слідкують за моїми потугами. Коментар під постом: "Палити кинути було легше".

Вже відчуваю себе відповідальною за людей, яким дала надію.

Спати мені залишається 4 години. Зранку я буду цілком щиро дивуватися, чому вчора я просто не вимкнула ноутбук?