Мікросон: що це таке і чим він небезпечний

Якщо ви задрімали на п'ять хвилин з книжкою на дивані - це не рахується. У світі мікросну - це довгий час. Тут сон вимірюється секундами.

Хоча вчені досі не мають усталеного визначення мікросну, багато досліджень присвячені сну, який триває від однієї до 15 секунд. Завдяки їм зростає розуміння того, як мікросон впливає на наше життя - від повсякденних справ до ризику у певних ситуаціях, наприклад, під час керування автомобілем. Водночас вчені намагаються з'ясуватися, чому такі ситуації взагалі трапляються.

Нещодавні дослідження показали, що справжніми експертами в такому короткочасному сні є антарктичні пінгвіни.

Поки їхні товариші шукають їжу в морі, пінгвіни, що лишилися на суші, мають залишатися напоготові, щоб захистити свої яйця від хижаків, а також від агресії з боку інших пінгвінів.

Поль-Антуан Лібурель, екофізіолог з Дослідницького центру нейронаук у Ліоні у Франції, виміряв мозкову активність і режим сну 14 пінгвінів на острові Кінг-Джордж в Антарктиді. Протягом 10 днів пінгвіни ніколи не спали довше 34 секунд - натомість у них було 10 000 "мікроснів", які тривали менше чотирьох секунд, причому частина з них була лише в одній половині мозку.

На перший погляд, чотири секунди здаються дуже коротким часом, щоб дати можливість відновитися - але коли ці періоди склали разом, то виявилося, що протягом доби кожен пінгвін спав вражаючі 11 годин.

Як виглядає, такий сон цілком пасує пінгвінам - але у випадку сучасних людей ситуація виглядає інакше. У повсякденному житті набагато частіше нам потрібно бути пильними не для того, щоб врятуватися від хижаків - а, наприклад, для того, щоб уникнути аварії, коли ми керуємо автомобілем. Це одноманітне завдання, яке, проте, потребує постійної уваги.

Саме таку ситуацію (але без ризиків) спробували відтворити в лабораторії, щоб дослідити природу мікросну.

У 2014 році опублікували перше дослідження, яке вивчало мікросон за допомогою одночасного використання сканерів мозку, відеозаписів очей і обладнання для електроенцефалограми для вимірювання мозкових хвиль.

Науковці придумали для учасників нудне завдання. Вони лежали в апараті МРТ, де перед очима у них був розміщений екран, а в руці - джойстик, за допомогою якого вони мали стежити за тим, щоб диск на екрані не відставав від цілі, яка постійно рухалася.

Завдання було настільки нудним, що учасникам було важко не заснути – 70% із них протягом 50-хвилинного сеансу мали щонайменше 36 мікроснів.

Вчені з Крайстчерча у Новій Зеландії на таке не розраховували. Так, учасники щойно пообідали і лежали, але перед цим їх не позбавляли сну, а всередині магнітно-резонансного томографа постійно чутно стукіт. Здавалося б, це не ідеальне місце, щоб задрімати.

Хоча мікросон частіше зустрічається у людей з нарколепсією, але дослідження показують, що з ним стикається більшість із нас.

Інші науковці з Кентерберійського університету в Крайстчерчі провели дослідження, під час якого дали людям фальшиве кермо та маршрут, яким вони мали рухатися - і побачили, як вони починають засипати від нудьги.

Учасники демонстрували знайому послідовність дій, з якою стикалися усі, хто колись намагався не заснути під час нудної лекції у теплій аудиторії - їхні повіки на мить закривалися, голова опускалася, а потім раптово смикалася, коли ви знову прокидалися.

Чим більше ми втомлені, тим більша ймовірність того, що ми впадемо в мікросон. Івон Гаррісон, дослідниця сну з Університету Лафборо у Британії, виявила, що такі сни частіше трапляються вдень і ввечері та часто передують тривалішому періоду сну.

Девід Дінгес, професор психіатрії в Університеті Пенсильванії, не давав учасникам свого дослідження спати всю ніч, щоб побачити, як часто вони дріматимуть наступного дня.

Після ночі без сну, як і можна було очікувати, моменти втрати уваги (які багато вчених вважають мікросном) ставали набагато частішими.

Водночас - і це відкриття є тривожним з точки зору безпеки дорожнього руху - він виявив, що коли люди спали по шість годин на добу протягом 14 днів поспіль, у них було стільки ж мікроснів, як і в тих, хто не спав цілу ніч.

Але на відміну від останніх, люди, які спали по шість годин на добу, не помічали, що вони настільки втомлені. Вони просто звикли до цього.

Ми навіть не завжди усвідомлюємо, що у нас був мікросон. В одному дослідженні людей запросили подрімати у лабораторії, де дослідники будили їх через хвилину, п’ять, 10 або 20 хвилин і питали, спали вони чи ні. З тих учасників, яким дозволили поспати лише 60 секунд, лише 15% зрозуміли, що вони взагалі задрімали. Навіть після 10-хвилинного сну лише половина визнала, що заснула.

Це цілком може відбуватися у тих випадках, коли люди наполегливо заперечують, що закуняли перед телевізором, навіть якщо ви бачите, що вони явно сплять.

Що ж відбувається у цей час у мозку? Мікросон в основному характеризується переходом від альфа-хвиль до тета-хвиль - тих, які відповідають за першу стадію сну. На перший погляд, це схоже на звичайний сон. Але також може відбуватися й дещо цікаве.

Експеримент у Новій Зеландії, під час якого люди стежили за ціллю за допомогою джойстика, виявив знахідку, яка здивувала та заінтригувала дослідників.

Замість рівномірного згортання активності в мозку, коли люди ненадовго задрімали, вчені помітили, що деякі зони, як і очікували, дійсно стали менш активними, однак у лобовій та тім’яній корі активність посилилася.

Науковці припускають, що це може бути несвідома реакція на дрімоту - спроба не заснути й залишатися пильним. Водночас такого не відбувається при тривалому сні, що свідчить про те, що мікросон відрізняється від нормального сну, а не просто є його коротшим варіантом.

Проаналізувавши дані цього експерименту більш детально через дев’ять років, команда виявила не зменшення, а збільшення дельта-, бета- та гамма-хвиль під час мікросну, що підтверджує ідею, що коли ми засинаємо у той час, коли маємо бути зосереджені, наші мозок усвідомлює це і намагається нас знову розбудити.

Коли ви не за кермом, такий сон, скоріш за все, вам не сильно зашкодить - максимум ви ризикуєте пропустити кілька секунд фільму чи вистави або співбесідник упіймає вас на тому, що ви заснули під час розмови.

Однак двосекундного сну достатньо, щоб ваш автомобіль виїхав на зустрічну смугу - і це вже може мати фатальні наслідки. Тому ми не можемо ризикувати незапланованою дрімотою під час їзди, якою б короткочасною вона не була.

Під час нещодавнього дослідження у японській компанії, що займається вантажними перевезеннями і має штат з майже 15 000 водіїв, вчені проаналізували записи відеореєстраторів 52 водіїв, які потрапили в аварію після того, як заснули.

Відео показало, що три чверті з них мали ознаки мікросну перед зіткненням. В одному конкретному випадку послідовність подій виглядала так: за хвилину до аварії водій почав швидко моргати, за 38 секунд до аварії його тіло перестало рухатися, потім він повільно моргав, а за чотири секунди до аварії його очі заплющилися лише на дві секунди - і знову відкрилися за секунду до аварії. Але було вже занадто пізно щось робити, і вантажівка з’їхала з дороги.

За допомогою цих відео дослідники визначили способи передбачити, що незабаром станеться аварія, які можна використати для сповіщення водія.

Коли водії відчувають втому, вони торкаються свого обличчя або тіла, щоб не заснути. Вони також можуть потягуватися чи ворушитися перед тим, як настане мікросон. Дослідники припускають, що будь-яка автоматична система для виявлення того, що водій ось-ось засне, має враховувати рухи всього тіла, а не лише те, коли закриваються очі.

Тим часом, як водії, ми повинні усвідомлювати, що ми сонні - але це важче, ніж звучить, враховуючи, що ми не завжди навіть розуміємо, що на секунду задрімали. І навіть якщо ми знаємо, що виснажені, просто намагатися зосередитися може бути недостатньо.

Про це свідчать випадки смерті пілотів, які поверталися до Англії після бомбардувань під час Другої світової війни, пише дослідник сну Джим Горн у своїй книзі Sleepfaring: a Journey Through the Science of Sleep. Під час повітряних боїв страх, зосередженість, намагання перемогти та адреналін не давали їм спати, якими б вони не були втомленими. Але щойно дорогою додому їх нічого не відволікало, деяких пілотів накривав сон - і в результаті вони розбивали свої літаки.

Сили волі недостатньо, навіть якщо ви знаєте, що вона збереже ваше життя. Під час довгої дороги варто прислухатися до поради зупинитися в безпечному місці, щойно ви починаєте відчувати втому, випити кави, подрімати, і лише потім продовжити подорож.

Для людей, на відміну від пінгвінів, мікросон не може замінити повноцінний нічний сон. А якщо такі мікросни часті, це може означати, що ми не висипаємося.

Однак коли ми не за кермом або не виконуємо іншу роботу, де концентрація є життєво важливою, нам не варто надто перейматися через те, що ми на кілька секунд заплющили очі.