"Гра в кальмара: Виклик" - спотворення оригінального серіалу чи нове слово в шоубізнесі?

Останній хіт Netflix - реаліті-шоу за мотивами антиутопічної драми про людей, що беруть участь у смертельному ігровому шоу. Воно притягує глядачів - але чи етично таке знімати?

Якщо вам подобається спостерігати за тим, як людина плаче і ледь не блює від стресу – а, як виглядає, це подобається мільйонам людей – у Netflix для вас гарні новини.

За неофіційними даними, з моменту виходу минулого тижня перших п’яти епізодів "Гра в кальмара: Виклик", це захопливе реаліті-шоу очолило чарти Netflix у багатьох країнах, зокрема США та Британії.

Його створили за мотивами "Гри в кальмара" - дев’ятисерійної антиутопічної драми, яка вийшла на Netflix у 2021 році та, згідно з даними стримінгового сервісу, стала його найпопулярнішим серіалом.

У цьому південнокорейському серіалі 456 людей, які відчайдушно потребують грошей, беруть участь у таємному, смертоносному змаганні на вибування, заснованому на дитячих іграх. Останній гравець, який залишиться, виграє приз у 45,6 мільярда південнокорейських вон.

Під час шоу з’ясовується, що – спойлер! – змагання влаштовують для знуджених супербагатіїв. Серіал вважають сатирою на капіталізм.

У новому реаліті-шоу ці ігри – принаймні, більшість із них – відтворили на величезних знімальних майданчиках у Великій Британії, де 456 учасників (переважно з Великої Британії та США) змагалися за рекордний приз у 4,56 мільйона доларів.

"Гра в кальмара: Виклик" відтворює структуру та естетику оригінального серіалу, а також додає кілька власних сюжетних поворотів. Це робить шоу переконливим - але водночас ставить запитання про те, що вважати розвагою у сучасному світі.

Звісно, у новому шоу немає смертельної складовою, але воно демонструє - цілком очікувано - що люди готові проявити свої не найкращі якості, щоб заволодіти мільйонами доларів.

Так звані "союзники" зраджують, інтриги винагороджують, а сімейні стосунки зазнають випробувань.

Крім того, за повідомленнями, двоє учасників погрожують судовим позовом через травми, нібито отримані під час зйомок, хоча представник Netflix зазначив: "Жоден із учасників "Гри в кальмара" не подав жодного позову. Ми дбаємо про добробут наших конкурсантів серйозно".

Психологиня Памела Ратледж навіть припускає, що шоу є "сумнівним з етичної точки зору", стверджуючи, що воно "перетворює оригінальний серіал, де насильство було закликом до дії проти нерівності, на інструмент, що сприяє протилежному: "грі" між реальними людьми, де безжалісність і відсутність співчуття є запорукою головного призу".

У своїй книзі The Age of Static про те, як телебачення вплинуло на суспільство, критик Філ Гаррісон так написав про перший сезон британського, шоу "Великий брат", з яким порівнюють "Гру в кальмара": "Стало зрозуміло, що це шоу мало усе, що потрібно, щоб конкурувати з художнім сценарієм і, можливо, навіть перевершити його".

Те саме, на його думку, стосується і нової "Гри в кальмара".

"Спотворення задуму серіалу"

"Це жахливо цікаво, я дивився із задоволення, - розповів Гаррісон BBC Culture. -Але я також відчував через це певну провину. Я думаю, що проблема в тому, що художня версія є гірко-гострою сатирою на безжалісність пізнього капіталізму, тоді як, втілена у реальному житті, вона втрачає сатиричні нотки і стає саме тим, що критикував серіал".

"У своїй книзі я говорю про "останнього вцілілого" – ідею [яку пропагують реаліті-шоу] про те, що гостра конкуренція є єдиним можливим шляхом до особистої самореалізації – і про те, як символічно це виглядає для нашої епохи з точки зору того, скільки людей програє у порівнянні з тим, скільки зрештою виграє". Це можна побачити у таких шоу, як "Учень" і "Великий брат", та фільмах на кшталт "Голодних ігор". Іронія полягає в тому, що це спотворення того, що, як мені здається, було метою оригінального серіалу".

"Було кілька моментів, які мені було справді досить важко дивитися, і я був стурбований добробутом людей, які брали у цьому участь. Але такі крайнощі, як я підозрюю, це родзинка, а не помилка – це одна з причин, чому шоу таке переконлива", - каже автор.

Тож невже усі ми - садисти, що насолоджуються людськими стражданнями, спостерігаючи за ними з безпечного дивана?

Не факт, каже докторка Сандра Вітлі, соціальна психологиня компанії Potent і повноважна членкиня Британського психологічного товариства, яка вважає, що ми дивимося шоу на кшталт "Гра в кальмара: Виклик" з менш зловмисних причин – через бажання бути частиною культурного діалогу.

"Людям подобалася "Гра в кальмара", і це нове шоу розвиває спадок серіалу. Воно нове, захопливе та трохи ризиковане", - каже Вітлі BBC Culture.

"Про нього усі говорять, і люди бояться лишитися осторонь. Вони люблять не відставати від подій, почуватися частиною стада. Коли хтось питає: "Ти дивився "Гру в кальмара: Виклик?", а ви її не бачили, вам тут же скажуть, що ви обов'язково маєте її подивитися", - каже вона.

"Нам подобається мати можливість говорити про спільні речі. Це надає нам певного соціального зв’язку", - додає психологиня.

А творці шоу зазначають, що всі учасники були добровольцями, а їхню придатність до участі перевіряли під час відбору.

Джон Гей, генеральний директор The Garden, однієї з двох британських продюсерських компаній, що працювали над серіалом, розповів BBC Culture: "Сподіваюся, що глядачі розуміють, що ми належним чином піклувалися про всіх цих людей, і те, що вони бачать - це тиск гри. Ми робили все, що могли і повинні були робити, щоб переконатися, що цей тиск був на допустимій межі".

Він також прокоментував випадок Спенсера - учасника, який розплакався у другому епізоді: "Ми увесь час спілкувалися зі Спенсером, щоб переконатися, що він задоволений шоу".

Стівен Ламберт, керівник Studio Lambert, іншої виробничої компанії, яка створювала серіал, розповів BBC Culture, що для того, щоб змусити глядачів натискати кнопку "Наступний епізод", потрібно "знайти наративи, які захоплять аудиторію, і зупинитися в такому місці, де буде хотітися дізнатися, що буде далі".

І пошук цих наративів, коли творці шоу не знали, хто з учасників переможе, був одним із найбільших викликів для них.

"Шоу порушує всі правила телебачення без сценарію - та й будь-якого телебачення. Не можете залучити аудиторію, якщо не зосередитися на відносно невеликій кількості персонажів, а ми почали з 456", - каже Ламберт.

Тож проблема з точки зору зйомки та монтажу, за його словами, полягала в тому, щоб визначити, на кому зосередитися - не можна знімати всіх одночасно, навіть якщо є багато камер.

"Нам завжди доводилося зосереджуватися на певній кількості людей, і дуже часто люди, яких ми вважали цікавими і стежили за ними, раптово вибували", - каже він.

Стівен Гаркорт, креативний директор Studio Lambert, навіть стверджує, що насправді у шоу є багато доброти.

"Я думаю, що люди чекають, що багато людей будуть іти по головах і гризти одне одному горлянки, і хоча бувають моменти, коли люди це роблять, у глибині душі вони по суті добрі, готові співпрацювати, соціальні та вдумливі", - каже він.

Будемо сподіватися, що ми побачимо всю цю співпрацю та доброту у другій частині шоу.

Наступні чотири епізоди "Гри в кальмара: Виклик" вийдуть на Netflix 29 листопада, а фінал - 6 грудня