Як Лукашенко загнав у пастку білорусів, які втекли від нього за кордон

Після того, як Олександр Лукашенко заборонив білоруським громадянам оформлювати низку документів за кордоном (зокрема паспорт), частина білорусів, які емігрували, опинилися на межі втрати легального статусу в країнах перебування. Їхня альтернатива — поїздка до Білорусі, де багатьом може загрожувати допит або навіть арешт.

Сербська служба ВВС розповідає про те, що тепер чекає на білорусів, які поїхали від репресій на Балкани та в країни ЄС. Такі ж самі проблеми з документами чекають на білорусів, які втекли до України і не виїхали з неї з початком повномасштабної війни.

Оригінал цього матеріалу сербською мовою ви можете прочитати тут.

У Михайла і Єлизавети Сичових, подружжя з Білорусі, четверо дітей (молодша дочка народилася у Сербії в липні 2023 року). Через нові правила видачі паспортів вони тепер не впевнені, чи зможуть продовжити своє життя в еміграції.

Термін дії паспорта Михайла, вчителя математики та опозиційного активіста, закінчується, а без нового він не може продовжити дозвіл на перебування в Сербії. Паспорта немає і в його новонародженої доньки, оскільки оформити його поза межами Білорусі тепер неможливо. "Я в розпачі. Я не знаю, що буде", – каже Михайло.

На початку вересня Олександр Лукашенко видав указ, яким скасував можливість видачі паспортів за кордоном за посередництва посольств і консульств країни.

На практиці це рішення означає, що білоруси, багато хто з яких емігрував через політичні репресії, тепер змушені повертатися додому за паспортами, ризикуючи, що їх затримають або заарештують.

Ця проблема торкається всіх білорусів, які мешкають за кордоном, каже Андрій Стрижак, один із засновників Фонду солідарності — BYSOL, неурядової організації, що допомагає жертвам репресій Лукашенка.

Якщо вони вирішать повернутися, то ризикують постати перед судом не лише за участь у протестах, а й за дописи та коментарі у соцмережах. "Фактично ці люди зараз опинилися у бюрократичній пастці", - каже Стрижак.

Наймасовіші протести у новітній історії Білорусі спалахнули у серпні 2020 року, коли Лукашенко, який балотувався на шостий президентський термін, оголосив про перемогу на виборах.

Десятки тисяч людей місяцями виходили на вулиці, намагаючись оскаржити офіційні результати, на що влада відповіла арештами, затриманням та побиттям протестувальників і активістів.

Офіційних даних про те, скільки людей відтоді залишили Білорусь, немає, але, за оцінками BYSOL, близько півмільйона людей емігрували через страх політичних переслідувань.

Минуло три роки, ситуація в Білорусі не покращується, а влада країни вдається до "довільних арештів" та переслідує критиків, правозахисників, журналістів, адвокатів і простих громадян "за сфабрикованими обвинуваченнями", йдеться в доповіді Верховного комісара ООН з прав людини.

"Інших варіантів не передбачено"

Лише за десять днів до набуття чинності указу Лукашенка Михайло Сичов звернувся до посольства Білорусі в Сербії, щоб отримати новий паспорт для себе і перший — для молодшої доньки.

З листування з представниками посольства, яке є у розпорядженні ВВС, випливає, що наприкінці серпня він надав їм необхідні документи та сплатив усі мита.

Однак за кілька тижнів після появи указу йому повідомили, що процес оформлення паспорта навіть не розпочався і що йому потрібно звернутися до МВС Білорусі.

"Інших варіантів не передбачено", — йдеться в отриманому електронному листі з посольства.

Посольство Білорусі в Сербії не відповіло на запитання ВВС про те, чи зможуть громадяни країни, які подали заяви до ухвалення указу президента, отримати паспорти за кордоном.

Сичов побоюється повертатися до Білорусі, оскільки є членом руху "Разам" ("Разом"), створеного командою одного з лідерів опозиції Віктора Бабарико. Останнього у 2021 році засудили до 14 років позбавлення волі.

"Дуже багато людей вперше дізнаються про те, що держава має [до них] якісь претензії, тільки перебуваючи на кордоні, — каже Андрій Стрижак. — І коли в них там світиться червона рамка при перетині кордону, це означає, що до тебе є якісь питання". Після цього може бути допит, а потім — затримання.

Який вихід?

За даними BYSOL, на Балканах білорусів не дуже багато — лише кілька сотень, і живуть вони переважно в Сербії та Чорногорії.

У середині листопада група білоруських активістів у чорногорській столиці Подгориці організувала акцію протесту, вимагаючи від влади країни продовжити видавати посвідки на проживання білоруським громадянам, у яких закінчився термін дії паспортів.

"Ми створили петицію, яку подамо в МВС Чорногорії, і зараз зібрали близько 200 підписів — наша діаспора тут невелика", — каже 43-річний Олександр Бубін, IT-експерт та один з ініціаторів петиції.

Бубін входить до Координаційної ради білоруської опозиції — організації, створеної як представницький орган Білорусі та такої, що оскаржує результати президентських виборів 2020 року.

Білоруси, які живуть у Сербії і Чорногорії, мають два варіанти: отримати статус біженця відповідно до Закону про біженців або подати заяву на гуманітарне проживання відповідно до Закону про іноземців, каже белградський адвокат Нікола Ковачевич.

"Якщо їм не можна в'їжджати до Білорусі, і ці побоювання обґрунтовані, вони є біженцями, — каже Ковачевич. — Нікого не можна повернути туди, де йому загрожує небезпека, тож альтернативою для цих людей є отримання міжнародного захисту".

Закон про іноземців передбачає дозвіл на тимчасове проживання з гуманітарних міркувань, і для цього не потрібен паспорт, додає Ковачевич.

Крім того, захист можуть надати з "виправданих особистих причин гуманітарного характеру" або за наявності "інтересів Республіки Сербія або міжнародних зобов'язань".

Тимчасове проживання з гуманітарних міркувань – це новий механізм у правовій системі Сербії, запроваджений у 2018 році. Він надається терміном від шести місяців до одного року з можливістю продовження.

"Паспорт Нової Білорусі"

Коли Лукашенко видав указ, який забороняє видачу білоруських паспортів за кордоном, опозиція вже мала пропозицію про альтернативний паспорт для громадян Білорусі.

Світлана Тихановська, яка, за визнанням частини міжнародної спільности, перемогла Лукашенка на президентських виборах 2020 року, у вересні запропонувала Європейському парламенту запровадити "Новий паспорт Білорусі", розроблений сорока експертами.

Хоча дехто з депутатів Європарламенту підтримує ідею визнання альтернативних паспортів, інші ставляться до цього скептично, оскільки це створить прецедент.

Тихановська залишила країну після виборів і за кордоном започаткувала Об'єднаний перехідний кабінет Білорусі, який об'єднує противників режиму Лукашенка, у тому числі колишніх держслужбовців.

У березні 2023 року Тихановську заочно засудили у Білорусі до 15 років позбавлення волі за державну зраду та підготовку державного перевороту.

Білоруська діаспора в Європі

Найбільші білоруські громади у Європі мешкають у сусідніх з Білоруссю Польщі та Литві.

У Польщі їх близько 50 тисяч: країна відчинила двері для багатьох білорусів, які рятуються від репресій, але особливо зацікавлена в висококваліфікованих кадрах, як-от медичні працівники та фахівці в галузі інформаційних технологій.

Ольга Скращук переїхала до Варшави з чоловіком і дитиною у січні 2023 року, відразу після майже півторарічного ув'язнення за участь в антиурядових протестах: "Це було настільки жахливо, що я не хочу говорити про цей досвід".

Термін дії паспорта Білорусі, з яким вона приїхала, закінчився у серпні. Тим часом польська влада видала їй паспорт біженця відповідно до Женевської конвенції про біженців терміном на один рік.

Оскільки це не остаточне рішення, Ольга сподівається отримати польське громадянство, оскільки її чоловік має предків з цієї країни.

"Ми спробуємо, і я сподіваюсь, що так ми вирішимо ситуацію", - каже вона.

У Литві мешкає близько 58 тис. білоруських громадян. У серпні 2023 року влада країни оголосила загрозою безпеці близько 900 білорусів, а також близько 260 громадян Росії.

Андрій Стрижак, який сам живе у литовській столиці Вільнюсі, каже, що імміграційні перевірки дуже ретельні, але більшості білорусів вдається довести свій статус біженця.

На підставі цього литовська влада видає проїзний документ, який у випадку з Литвою прив'язаний до терміну дії посвідки на постійне проживання — максимум один рік.

"Наразі триває розгляд законопроєкту в парламенті щодо подовження дії цього документа до трьох років, — пояснює Стрижак. — До кінця року має закінчитись робота парламентської комісії, яка й визначить, чи затвердять цей документ. Якщо ні, тоді ми залишимося у цьому не дуже зручному положенні з документами, які працюють протягом року. Однак принаймні цей механізм є".

У країнах, які не входять до ЄС, таких як Грузія чи Балканські держави, з наданням таких проїзних документів є проблеми, оскільки механізми отримання міжнародного притулку не працюють на повну силу.

"Наш основний коментар щодо цього — шукайте можливості переїзду до Євросоюзу", — каже Стрижак.