Лорд Хо-Хо. Нацистський пропагандист, який зачарував британців радіопередачами з Німеччини

Зі своїм глузливим англійським акцентом Вільям Джойс, відомий більше як Лорд Хо-Хо, вів передачі для Великої Британії з німецької радіостанції, поширюючи фейки та пропаганду на початку Другої світової.

За три дні до капітуляції Німеччини у травні 1945 року військовий кореспондент BBC Вінфорд Воган-Томас виступив із гамбурзької радіостудії з тим самим мікрофоном і на тій же хвилі, на якій тижнями раніше транслювали нацистську пропаганду.

"Сьогодні ввечері ви не почуєте новини від Вільяма Джойса. Бо кар'єра пана Джойса, або Лорда Хо-Хо, як він відомий більшості з нас у Британії, на жаль, завершилася..."

"BBC звертається до всіх багатостраждальних слухачів у Британії, яким протягом шести років доводилося терпіти уїдливий тон пана Джойса".

Перебираючи речі у столі Джойса, Воган-Томас знайшов його розклад за 10 квітня 1945 року: "В кінці є чудовий пункт: з 14:50 до 15:10 пауза, щоб зібратися з думками".

Попередження: стаття містить теми та мову, які можуть засмутити

Джойс утік із зруйнованого війною міста тижнями раніше з підробленими документами. Він сподівався уникнути полону і не потрапити в руки союзних військ, які стрімко наступали.

На записі для свого останнього ефіру він звучить п'яним і засмученим: "Я завжди сподівався і вірив, що в крайньому випадку буде союз… між Англією та Німеччиною. Що ж, на даний момент це здається неможливим. Добре. Якщо цього не може бути, то я можу лише сказати, що вся моя робота була марною".

Плівка, вилучена із захопленого нацистського магнітофона, швидше за все, так і не вийшла в ефір. У кінці випуску він, відданий нацист, оголошує: Es lebe Deutschland (хай живе Німеччина), Heil Hitler і прощавайте".

Це був ганебний кінець для людини, яка прославилася у Великій Британії, коли у вересні 1939 року спалахнула війна.

Британські громадяни очікували, що Гітлер негайно нападе на Британію, але коли цього не сталося, напружене затишшя отримало назву "Фальшива війна".

У ті перші дні головною небезпекою на внутрішньому фронті були не авіанальоти, а вивихи щиколоток. Щоб перешкодити німецьким бомбардувальникам, уряд запровадив затемнення.

До Різдва 1939 року опитування Gallup показало, що кожен п'ятий британець у цей період впав зі сходів, зіткнувся з кимось у темряві або дістав інші, здебільшого незначні, травми.

Кількість смертей на дорогах майже подвоїлася, поки нормування бензину не скоротило рух транспорту. Розважальні заклади були закриті, а зібрання заборонені, тому вночі у людей не було іншого вибору, окрім як залишатися вдома та слухати радіо.

Багатьох не вразив похмурий графік BBC з короткими випусками, в яких було мало інформації, зате багато нудних оголошень та органні концерти Сенді Макферсона.

Але несподівано стурбовані слухачі знайшли дещо жвавіше: таємничий чоловічий голос, який вів мовлення на середніх хвилях з Reichs-Rundfunk-Gesellschaft, націоналізованого нацистами.

З утрируваним англійським акцентом вищого класу він починав свої ефіри крилатою фразою: "Говорить Німеччина!"

Радіокритик Daily Express Джона Баррінгтон назвав його Лордом Хо-Хо, і це прізвисько прижилося.

Баррінгтон хотів принизити пропагандиста з Німеччини, але виявилося, що багатьом слухачам сподобався шокуючий ефект ефірів Хо-Хо.

Він розважав слухачів, підриваючи моральний дух британської аудиторії, поширюючи сумніви за допомогою напівправдоподібних чуток, перебільшень та глузувань.

В одній із передач він розповідав про "паніку та хаос, які щогодини набирають обертів" у Британії.

"Дивно лише те, що людям цього приреченого острова знадобилося так багато часу, щоб усвідомити ситуацію, до якої їх завели їхні політики", – сказав він.

В іншій передачі Хо-Хо висміював страхи людей через загрозу німецьких бомб.

Він казав: "Британське міністерство дезінформації проводить систематичну кампанію залякування британських жінок та дівчат щодо небезпеки поранення осколками німецьких бомб".

"Жінки відреагували на ці тривоги, попросивши своїх модисток створити їм весняні та літні капелюшки з тонкої жерсті".

Зараз це не здається дуже кумедним, але тоді люди сприймали це інакше.

На піку популярності його радіопередачі щовечора о 21:00 слухали шість мільйонів британців.

Професор Том Гарріссон, колишній радник британського Міністерства інформації, розповів BBC у 1975 році, що хоча багато людей не розуміли німецькомовних тирад нацистських діячів, як Герінг та Гітлер, Хо-Хо був "у певному сенсі… досить обнадійливим, бо він зовсім не звучав так погано. Можливо, ворог не був таким жахливим".

Вільям Джойс, справжнє імʼя Лорда Хо-Хо, переїхав до Німеччини за місяць до початку війни зі своєю другою дружиною Маргарет, яка також була нацисткою.

Побоюючись інтернування в Англії, він поновив свій британський паспорт, збрехавши, що він є британським підданим за народженням. Це виявилося фатальною помилкою.

Насправді, Джойс народився в Брукліні в 1906 році, переїхав до Ірландії у віці трьох років і виріс у графстві Голуей.

У підлітковому віці під час Ірландської війни за незалежність він працював кур'єром британської військової розвідки. Така поведінка не принесла йому багато друзів в Ірландії, і коли війна закінчилася, родина вирушила до Англії, щоб розпочати нове життя.

У молодості Джойса приваблювала крайня права ідеологія, яка поширювалася в Європі, і в 1932 році він приєднався до Британського союзу фашистів сера Освальда Мослі.

Він здобув репутацію палкого оратора і в Союзі Джойса призначили керівником пропаганди.

Але в 1936 році, під час бійки на Кейбл-стріт у східному Лондоні, чорносорочників Мослі атакували та прогнали євре й ірландські робітники.

Ставши вигнанцем, Джойс створив власну Націонал-соціалістичну лігу, але не знайшов прихистку для свого лютого антисемітизму й невдовзі відчув поклик Німеччини.

Війна слів

Під час війни слів головного пропагандиста нацистів Йозефа Геббельса Німеччина транслювала в Британію англомовні радіопередачі.

RRG, на якій працювали британські фашисти та англомовні німці, транслювали пропаганду, яка прославляла нацистський спосіб життя та критикувала соціальні проблеми в Британії.

Вважають, спочатку голосом Лорда Хо-Хо був німець Вольф Міттлер, але через кілька тижнів після початку війни балакучий фашист Джойс знайшов роботу своєї мрії.

Радіопередачі Джойса здобули неохоче визнання навіть у тих, хто зневажав його погляди.

Критик і письменник Гарольд Гобсон у листі до газети The Times від 29 грудня 1939 року похвалив різдвяний ефір Хо-Хо за те, що той підняв "святковий настрій", пожартувавши, що через нормування британцям дозволяли лише "чверть фунта масла (приблизно 100 гр) на тиждень".

Гобсон додав, що BBC легко могла б розбити цей аргумент, зауваживши, що Хо-Хо змовчав, що німці, ймовірно, отримували ще менше.

Але невдовзі жарти Лорда Хо-Хо припинили бути такими смішним. Вторгнення Німеччини до Данії та Норвегії 9 квітня 1940 року миттєво завершило для британців "Фальшиву війну" та почало справжню.

Тим часом і ставлення громадян до BBC різко змінилося. Британська телерадіомовна корпорація стала інформаційним рятівним кругом для людей в тилу та у збройних силах.

Лорд Хо-Хо втрачав свою актуальність і на момент його останнього п'яного ефіру у квітні 1945 року гра була завершена й для нього, й для нацистського режиму.

Оскільки союзні війська продовжували просуватися в Німеччину, Джойс та його дружина планували втекти до Швеції, а потім - до нейтральної Ірландії.

Проте вони дісталися лише до балтійського порту Фленсбург на кордоні Німеччини і Данії. Під фальшивими іменами вони оселилися в сусідньому селі та іноді спілкувалися з британськими солдатами, які не мали уявлення, хто вони.

Але одного разу Джойсу не пощастило - збираючи дрова, він зустрів двох британських офіцерів.

Один з них, Джеффрі Перрі, розповідав пізніше BBC, як вони розмовляли з цим "дуже дивним чоловіком, схожим на волоцюгу". А його побратим зазначив, що він "жахливо схожий на Вільяма Джойса".

Після дружньої розмови про хвойні та листяні дерева Перрі сказав, що був впевнений у двох речах: це був Джойс, і в нього була зброя.

Коли незнайомець підняв колоду обома руками, Перрі скористався моментом. Перш ніж чоловік встиг відреагувати, Перрі запитав: "А ви часом не Вільям Джойс?"

Далі, як Перрі розповів потім BBC, "його рука знову опустилася в кишеню. Я подумав, що він тягнеться за зброєю. Я витягнув свій пістолет, прицілився й вистрілив".

Куля офіцера влучила Джойсу в нижню частину тіла. Іронія полягає в тому, що Перрі був євреєм і народився в Німеччині: його справжнє імʼя було Хорст Піншевер, він змінив його в 1930-х роках після переїзду до Британії.

Пораненого Джойса доставили в Англію та звинуватили у державній зраді. Але як можна звинуватити ірландця американського походження у зраді Британії?

Долю Джойса вирішила його поспішна заявка на отримання паспорта, подана напередодні війни.

Головний юрист Британії у ті часи, сер Хартлі Шоукросс, заявив BBC у 1975 році, що Джойс "переодягнувся у британський прапор" і мав право на захист Британської корони, а це означало, що з його боку було державною зрадою допомагати ворогу Великої Британії під час війни.

Деякі інші юристи не погоджувалися. Так королівський адвокат сер Джон Фостер назвав звинувачення у державній зраді "полюванням на відьом".

У тому ж документальному фільмі BBC він сказав: "Його визнали винним за паспортом, який він отримав шахрайським шляхом, що, на мою думку, не передбачало жодного захисту з боку Корони і, отже, жодної вірності з боку Вільяма Джойса".

Тим не менш, Джойса засудили за державну зраду, за те, що він "приєднався до ворогів короля", виходячи в ефір від їхнього імені з 18 вересня 1939 року до 2 липня 1940 року, датою, коли закінчився термін дії його британського паспорта і він став громадянином Німеччини.

Справа пройшла кілька апеляцій, але вердикт був однаковим. Джойс до самого кінця не розкаявся. Вранці 3 січня 1946 року його стратили через повішення у в'язниці Вандсворт у Лондоні. Його поховали в безіменній могилі на території в'язниці.

Тридцять років по тому, після тривалої кампанії його дочки Гезер, останки Джойса ексгумували та перепоховали в графстві Голуей.

Чоловіка, який народився американцем, жив німцем і помер британським зрадником, зрештою поховали як ірландця.