"Ситуація стала справді складною". Чому росіяни посилили атаки на Одесу

З одеської квартири Марії на 16-му поверсі видно, як спокійні води Чорного моря під сутінками простягаються до горизонту. "Тут, нагорі, можна бачити і чути, коли прилітають дрони", - каже жінка.

Марія каже, що коли дрони вражають будівлі та будинки в Одесі внизу, зі свого панорамного вікна "ми також бачимо всі пожежі".

Її 9-річна донька Єва вже вивчила форми і звуки об'єктів, які щодня пролітають небом. Дівчинка з гордістю демонструє список телеграм-каналів, які вона перевіряє після оголошення повітряної тривоги.

"Вона знає, чи те, що на неї чекає, є ризиком чи загрозою, і це її заспокоює", - каже її батько Сергій.

В Україні майже немає місця, яке би не стало мішенню з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії, яке розпочалося майже чотири роки тому.

Але останніми тижнями Одеса – третє за величиною місто України – зазнає постійних атак. Завдаючи ударів по портовій та енергетичній інфраструктурі, Росія намагається паралізувати економіку регіону та підірвати моральний дух населення.

Однак Москва не просто б'є по об'єктах. Її дрони, більшість з яких розміром з мотоцикл, регулярно врізаються у висотні будівлі, такі як Маріїн дім, вибухаючи від удару та розносячи скло та уламки всередину. Наслідки часто бувають смертельними.

"Кілька місяців тому Єва сказала, що боїться, що дрон летітиме надто швидко, і ми не встигнемо сховатися", – каже Марія.

"Але я пояснила, що якщо він летітиме до нас, він ставатиме все гучнішим і гучнішим, і тоді ми знатимемо, що нам треба тікати".

Марія, Сергій та Єва родом із Херсонщини, області за 200 кілометрів на схід від Одеси, велика частина якої окупована Росією.

Вони виїхали, щойно почалося вторгнення у 2022 році. Мати з донькою ненадовго переїхали до Німеччини як біженці. Але Сергій та Марія не змогли витримати відстані, тому родина возз'єдналася в Україні та переїхала до Одеси.

Зараз, коли атаки на регіон посилилися, Сергій роздумує, чи варто родині готуватися до ще одного виїзду. "Війна - це тільки питання економіки, а Одеса для росіян - це питання інфраструктури, тому вони зроблять усе можливе, щоб її завоювати", - каже він.

Чому Росії треба Одеса

Розташована на південному заході України, Одеса була великим економічним центром ще до війни.

А тепер, коли Росія окупувала більшу частину узбережжя України, регіон став ще важливішим. На Одещині розташовані три найбільші порти в Україні, в тому числі єдиний глибоководний порт країни.

Через порушення сухопутних переправ 90% українського експорту минулого року переправили морем.

Але у воєнний час важливість регіону є також його слабкістю.

Минулого місяця Володимир Путін погрожував перекрити Україні доступ до моря у відповідь на українські удари по танкерах "тіньового флоту", які Росія використовує для обходу санкцій.

Ці погрози перетворилися на конкретні дії. Протягом двох років спроби Росії зірвати економіку Одеси були майже невпинними, але останні кілька тижнів виявилися особливо складними.

Повітряні атаки на порти знищили вантажі та контейнери, а також пошкодили інфраструктуру. Члени екіпажів іноземних торгівельних суден, що працюють в Одеській затоці, отримали поранення чи загинули через удари безпілотників. А 800 сигналів про повітряну тривогу, які пролунали тут протягом року, не раз зупиняли роботу порту.

У результаті експорт сільськогосподарської продукції торік скоротився на 45%, а це критично важливо для економіки Одеси.

Цього тижня внаслідок удару безпілотника загорілося судно під панамським прапором, а один із членів екіпажу отримав важке поранення.

На наступний день після цього голова обласної Одеської військової адміністрації Олег Кіпер заявив, що судновласники, які заходять до одеських портів, "чітко розуміють, що вони потрапляють у зону бойових дій", і що судна застраховані.

Але якщо атаки продовжаться, у довгостроковій перспективі іноземні компанії можуть втратити бажання мати справу з портом.

"Не такі страшні обстріли, як цей холод"

Зі збільшенням кількості ударів повітряні сирени вмикаються все частіше, але не всі на них звертають увагу.

Стоячи перед зруйнованим спортзалом наступного ранку після нічного удару безпілотника, в результаті якого постраждало семеро людей, Марина Аверіна з ДСНС визнає, що люди стали "дуже недбалими до власної безпеки".

Нещодавня тривога тривала більшу частину дня. "Сидіти в укритті 16 годин просто нереально", - каже Аверіна, коли персонал спортзалу виходить зі зруйнованої будівлі з усіма предметами, які їм вдалося врятувати з-під завалів та понівеченого металу всередині.

Хоча багато українців, на жаль, вже звикли до ударів дронів та ракет, вони все більше страждають від безперервних атак, які відключають електроенергію та опалення посеред особливо суворої зими.

У грудні майже мільйон людей в Одесі залишилися без світла. "Ми були серед перших регіонів, які відчули, як це - переживати зиму без електроенергії та опалення", – каже Олег Кіпер.

Місяць потому, коли в Одесу прийшов мороз, постачання досі серйозно порушені.

Ада, 36 років, прогулюється пляжем, не звертаючи увагу на завивання сирен повітряної тривоги, яке змішується із криками чайок. Атаки дронів почастішали, але, за її словами, "не такі страшні обстріли, як цей холод".

Молода мама Яна, яка гуляє неподалік, погоджується. Останніми часом, за її словами, ситуація в цілому "стала справді складною". У якийсь момент дрон врізався в її квартиру, а невдовзі після цього вдарив по ще одному блоку.

Потім почалися відключення електроенергії. Вона та її родина купили дорогий генератор, але його робота протягом семи годин коштує приблизно 10 доларів. Це значні витрати в країні, де середня місячна зарплата становить близько 500 доларів.

"На жаль, ми всі так живемо вже чотири роки. Ми безпорадні, як мухи, і все вирішує тільки влада", – говорить вона, намагаючись утримати свою галасливу дитину від крижаної води.

"Можливо, нас за щось карають – всю націю, не лише когось із нас, а всіх".

Далі на пляжі на пірсі ловить рибу Костя. Чоловік каже, що не хвилюється, що росіяни просуваються до міста.

"Не думаю, що вони сюди дістануться. [Українці] спочатку зламають собі ноги", - каже він.

Але, додає він, все це болісно і страшно. Так само як багатьом українцям, йому досі важко змиритися з тим, що до його країни чотири роки тому прийшла війна, яку розв'язав сусід, якого він колись так добре знав.

У молодості Костя служив в армії та складав присягу Радянському Союзу. "Я ніколи не уявляв, що побачу щось подібне в старості", – каже він.

У той час як російські пропагандисти давно наполягають на тому, що незалежність України з 1991 року є історичною помилкою, минула роль Одеси як перлини в короні Російської імперії означає, що вона все ще має особливо сильне символічне значення для Москви.

Володимир Путін не раз називав Одесу "російським містом" і часто використовував поняття "звільнення Новоросії". Таку урядову назву Російська імперія використовувала для регіону, який охоплює частини південної і східної України, включаючи Одесу.

"Вони хотіли і досі хочуть захопити Одесу, як і багато інших регіонів, але сьогодні наші військові роблять все можливе і неможливе, щоб цього не сталося", – наполягає керівник Одеської ОВА.

Олег Кіпер вважає своєю особистою місією розірвати будь-які зв'язки Одеси з Росією, які ще залишилися. Він є переконаним прихильником закону про деколонізацію 2023 року, який зобов'язав місцеву владу позбавити свої міста будь-яких назв вулиць, пам'ятників чи написів, які могли бути пов'язані з імперським минулим Росії.

Серед статуй, які підлягали до знесення, був пам'ятник російській імператриці Катерині Великій, а вулиці, названі на честь російських та радянських діячів, перейменували.

Вулиця Пушкіна стала Італійською, а вулиця Катерини - тепер Європейська. Кіпер також виступає за використання української мови в місті, де російська мова все ще дуже поширена.

На питання про опір, з яким він стикається з боку багатьох одеситів, які пишаються своєю спадщиною як мультикультурного порту, він відповідає зухвало.

"Ворог робить набагато більше, ніж ми, щоб російськомовне місто стало українським, - каже Кіпер. - Він змушує людей замислюватися про те, хто такі росіяни і чи потрібні вони нам взагалі".

Наступного дня після візиту ВВС, коли температура знизилася до -6°C, місто відзначило місяць часткових відключень електроенергії, а повітряна тривога діяла протягом чотирьох годин.

Порт Чорноморськ, на схід від Одеси, знову вразила балістична ракета, і член екіпажу цивільного судна отримав поранення.

Як і у випадку з рештою України, якщо Росія не може отримати Одесу, вона, схоже, налаштована продовжувати її калічити.

З текстом допомагала Любов Шолудько.