Двоє друзів Путіна і дві пляшки коньяку. Як Сі Цзіньпін з'їздив до Європи

Китайський лідер Сі Цзіньпін відвідав Європу після п'ятирічної перерви. Його візит показав, як радикально змінився світ за цей короткий час і як сильно розійшлися Захід і Схід після нападу Росії на Україну.

Китай перетворився з партнера й конкурента Європи на суперника, який загрожує її безпеці. За п'ять років китайська економіка обійшла європейську, а Сі консолідував усю владу в своїх руках і став фактично довічним правителем наперекір сучасній китайській традиції.

Він не відвернувся від дорогого друга Володимира Путіна, коли той став ізгоєм на Заході, і не засудив розв'язану ним першу масштабну війну на території Європи з часів Другої світової.

Європі було що пред'явити Сі, але той склав маршрут європейського турне так, що всі п'ять днів ходив килимовими доріжками й обідав у шатрах під військові оркестри і фольклорні ансамблі. І лише в один з цих днів — найперший — почув від європейців претензії щодо торгівлі та підтримки Росії, яка напала на Україну.

Решту часу він або приватно спілкувався з галантним французьким президентом Еммануелем Макроном, або публічно — з "вірними друзями" Китаю серед головних поплічників Путіна в Європі: угорським прем'єром Віктором Орбаном та сербським президентом Олександром Вучичем.

Читайте також:

Чи вдасться переконати Пекін не підтримувати Росію у війні проти України

Новий шовковий Путін. Як Китай зробив з Росії молодшого партнера

Сі постав перед європейцями в образі китайського імператора, готового слухати, але не прислухатися до претензій Європи, яку він вважає васалом США — єдиного військового, геополітичного й економічного суперника Китаю, кажуть експерти. А хореографія візиту підказує, що він був націлений не на європейську, а на внутрішню китайську аудиторію.

"Візит мав надіслати чіткий сигнал внутрішньому споживачу: дивіться, у нас є друзі в Європі", — оцінив підсумки поїздки Сі французький експерт Філіп Ле Корре з Asia Society France.

Дві пляшки коньяку

Як і в торішній поїздці до Пекіна, французький президент зіграв для Сі в Парижі гарного поліцейського, а роль поганого довірив очільниці Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн.

У відповідній манері обоє висловили Сі дві головні претензії Європи. Перша — несумлінна, на думку ЄС, торговельна конкуренція з боку Китаю. Друга – підтримка Китаєм Росії, яка воює з Україною.

На першу претензію Сі відповів у традиційній манері — жодних перекосів немає, ми просто виробляємо товари кращі й дешевші за ваші. А війну він, як завжди, назвав "кризою", підкресливши, що "нас це не стосується, тож і не треба з нами сваритися через Україну".

"Ми проти того, щоб кризу в Україні використовували для звинувачення чи дискредитації третьої країни та розпалювання нової холодної війни, — сказав Сі на спільній з Макроном пресконференції. — Китай не розпочинав цю кризу і участі в ній не бере".

У торговельних суперечках Макрон досяг так само мало, як і у спробі вмовити Сі зректися Путіна.

Французький президент подарував китайському керівнику дві пляшки коньяку – Hennessy XO та Louis XIII від Remy Martin (від 3000 євро за пляшку). Але Сі лише пообіцяв тимчасово зняти мита на імпорт французького бренді — доки не закінчиться антимонопольне розслідування, яке Пекін розпочав у відповідь на аналогічний крок ЄС щодо китайських електромобілів, що заполонили європейський ринок.

Як Китай стає головною автомобільною державою світу

Торговельна війна триває, а битву за китайські інвестиції поки що виграють ті, хто не турбує Сі запитаннями про Путіна, не ловить китайських шпигунів і не вимагає доступу на китайський ринок для усунення недоліків у торгівлі.

До них Сі і поїхав після обіду з Макроном на туманному й засніженому гірському перевалі в Піренеях, де француз подарував китайцю ще одну пляшку — цього разу гасконського арманьяку.

Двоє друзів Путіна

У наступні дні європейського турне Сі більше не чув критики і претензій на свою адресу — його хвалили, йому дякували й догоджали. У Сербії й Угорщині він знайшов європейців, які готові не просто дружити з Китаєм, а й поділяють його неприязнь до США, політичної влади Євросоюзу та військового блоку НАТО.

Тут говорили вже не про війну і торговельні суперечки, як у Франції, а про китайські інвестиції в Угорщину і Сербію, про заводи електромобілів та швидкісну залізницю Белград-Будапешт.

Але якщо Угорщина дійсно поступово стає головним хабом для китайських компаній на єдиному ринку ЄС, то мікроскопічне в масштабах китайської економіки значення торгівлі й бізнесу із Сербією не могло зацікавити Сі. Він приїхав до Белграда зовсім з іншої причини.

"Сі Цзіньпін приїздить до Сербії вдруге за вісім років не через економіку, а через політику", - пояснив ВВС Сербія Річард Турчані з Центральноєвропейського інституту азійських досліджень.

Сі приземлився у Белграді 7 травня, у річницю бомбардування китайського посольства американцями. Це сталося чверть століття тому, але китайці пам'ятають досі.

"25 років тому НАТО зловмисно розбомбило китайське посольство в Югославії. Ми ніколи не забудемо про це. Китайський народ цінує мир, але ми ніколи не допустимо повторення цієї трагічної історії", — написав Сі у статті для сербської газети перед візитом.

Після приїзду він звернувся до Вучича "мій дорогий друг", а Сербію назвав "прекрасною і доброзичливою країною". Сі підтримав "незалежні дії" Сербії у сфері безпеки й "територіальну цілісність у питанні Косова", а у відповідь почув від Вучича: "Тайвань — це Китай".

Після чого Сі полетів до Угорщини, де на нього з розкритими обіймами чекав прем'єр Віктор Орбан — анфан террібль (з фр. "жахлива дитина") НАТО і ЄС.

В Угорщині Сі продовжив розколювати єдність Заходу і хвалити Угорщину за те, що вона готова йти наперекір США і ЄС у зовнішній політиці й торгівлі з Китаєм.

"Ми дружимо не проти когось і не за чиїмось диктатом", — сказав Сі, якого цитує офіційне агентство "Сіньхуа".

Путін наступний

У п'ятницю Сі вирушить додому, а вже наступного тижня до нього в гості приїде щойно інавгурований на п'ятий термін російський лідер Путін. Дружба з ним зіпсувала відносини Китаю не лише із США і старою Європою, а й з тими, хто донедавна був відкритий до співпраці. Це ще один наочний підсумок європейського турне Сі.

Лише кілька років тому Китай успішно розвивав відносини з країнами на сході ЄС, намагаючись цим компенсувати дедалі більшу ворожість західних держав. Китай зібрав 16 європейських країн у клуб "16+1", наобіцяв інвестицій та взаємовигідне партнерство.

Втім протоколи про наміри лишилися переважно на папері, грошей китайці не дали, а торговельний дефіцит лише наростав. До початку пандемії COVID-19 клуб почав розвалюватися, а коли Путін відправив свої війська в Україну, а Сі продовжував з ним обійматися і торгувати, ініціатива "16+1" розвалилася.

Ба більше - вторгнення призвело до розширення ненависного для Сі й Путіна блоку НАТО.

"Будьмо відверті, зміцнення НАТО на сході й півночі Європи – не найбільше досягнення китайської дипломатії, – сказав Філіп Ле Корре з Asia Society France. — Війна в Україні повернула країни на сході й півночі Європи у бік трансатлантичного союзу".

Переконувати їх, заманювати і обдаровувати алкоголем Сі не збирається.

Його європейське турне вкотре довело, що Європу він не вважає самостійним гравцем, не готовий заради неї здавати союзника в особі Путіна і не проти продовжити політику "розділяй і володарюй" — дружити з тими, хто не ставить незручних запитань, проти тих, хто постійно у претензії.