"Приїхали в гості й залишилися навіки". Історія зруйнованого будинку у Києві на Сирці

Запилені молитвослов, художня картина та іграшковий автомат лежать поруч на землі під зруйнованим будинком на Сирці в Києві. Їхні господарі або втратили своє житло й отримали поранення, або загинули.

За цими речами швидше за все ніхто й ніколи не прийде.

У п'ятиповерхівці на вулиці Сальського 8 липня під час російської ракетної атаки на столицю загинули 14 людей, з них п'ятеро дітей.

Це наймасовіші втрати серед мирного населення у Києві за один раз у житловому будинку з початку війни.

У ньому повністю зруйновані два під'їзди. В інших частинах будівлі квартири або вигоріли, або пошкоджені так, що до деяких люди досі не можуть потрапити й забрати речі. Вивернуті назовні з квартир батареї нагадують зуби монстра, який вп'явся в цей будинок і забрав у нього життя.

Попри все, через кілька днів після трагедії його мешканці все ще намагаються врятувати все цінне.

Це порятунок насамперед документів і квітів.

"Оці квіти посікло скло. Виношу їх, бо вони теж живі!", - каже Наталя, яка орендувала тут квартиру. 8 липня був її першим робочим днем на новій роботі, тому в момент удару вона була не вдома.

До Києва Наталя переїхала з окупованої Херсонщини. "Ще дуже хочу забрати документи на свій херсонський дім, вони там, у руїнах, лишилися", - каже вона.

До війни цей будинок був відомий своїми особливими традиціями, як-от варіння ухи в дворі. Відомий був "щенячим патрулем", бо багато мешканців збиралися по вечорах разом у дворі вигулявати песиків. І загалом люди жили в ньому, мов дружня громада.

Тепер історія кожної його родини й мешканця - це історія війни.

Ванна не дає ніякої безпеки

"Вперше за цю війну я, почувши, скільки ракет і яких саме летять на Київ, пішла в метро. Взяла каремат, документи й пішла. Щось мені підказувало, що треба йти. Перед цим просила всіх мешканців, щоб спустилися хоча б в наш підвал", - розповідає голова місцевого ОССБ Тетяна Анатоліївна.

У перший рік війни багато мешканців спускалися в підвал. "А потім старенькі люди втомилися. Вони перестали туди ходити під час тривог. Втомилися", - каже Тетяна.

Вона вже 20 років очолює будинкове об'єднання, все своє життя живе в цьому домі й добре знає кожну родину.

8 липня тут загинули цілі сім'ї. Серед них - родина 10-річного хлопчика Максима Симанюка, про якого дізналася вся країна завдяки допису та відео в соцмережах, які опублікували тренери клубу карате "Чемпіон". Хлопчик займався карате й був призером міських та загальнаціональних змагань.

Його знайшли у ванній разом із мамою Зоряною та молодшою сестричкою Настею, яка також займалася спортом і вигравала змагання. Дівчинка була гімнасткою.

Коли рятувальник визволив Настю з-під завалів, ще була надія.

"Але потім він накрив Настю і показав жестом, що це все. Ванна не дає ніякої безпеки", - каже сумно Тетяна Анатоліївна. Вона знову й знову пригадує той момент, коли просила своїх сусідів іти в укриття.

Батько Максима й Насті за кілька днів до трагедії поїхав у своє рідне село на Вінниччину.

Максим, як юний спортсмен, мав їхати влітку до табору, але 8 липня був ще вдома з мамою.

"Україна не лише втратила свою дитину. Вона втратила майбутнього спортсмена, який міг би стати членом олімпійської збірної. В Максима були такі якості, які випереджали його вік: дисциплінованість, вміння зосередитися. Мені не треба було йому повторювати багато разів, що робити. Він усе розумів і виконував. Якщо щось не вдавалося, то казав: "Я відпрацюю вдома", - розповідає його тренер Сергій Пінчук.

Саме Сергій зняв відео з Максимом, де хлопчику навіки 10 років. Це відео він відправив його головному тренеру, який зараз воює на фронті й на якого Максим був дуже схожий.

Встигла покласти кота в рюкзак

Ще в одній родині з цього будинку загинуло двоє дітей. В зруйнованому під'їзді жила жінка на ім'я Анастасія. Її дев'ятирічний син та старша донька приїхали до неї в гості. Діти жили окремо від мами.

"Приїхали в гості й залишилися навіки", - зітхає Тетяна Анатоліївна.

До 84-річної Віри Йосипівни Ковальчук також приїхали рідні: племінниця з донькою вимішені були тікати від обстрілів у рідному Селідовому на Донбасі.

Ця родина загинула.

Серед загиблих - 17-річна Карина. Про загибель своєї студентки-першокурсниці з таким ім'ям у Шевченківському районі Києва повідомили в Східноукраїнському університеті ім. Даля.

Карина Брянцева вчилася на факультеті здоров'я людини. Тетяна Анатоліївна розповідає, що Каріна встигла покласти свого кота в рюкзак. Вочевидь, збиралася в укриття.

Ще кілька днів після її загибелі до будинку приходив молодий чоловік і чекав її.

У будинку на Сальського також загинули 86-річна Співакова Галина Кирилівна, 85-річна Ковальчук Віра Йосипівна, 87-річна Левченко Варвара Дмитрівна 73-річна Забудська Валентина Ісааківна.

Їм було важко фізично спускатися в укриття. Кожна з жінок запам'яталася чимось особливим усім мешканцям. Так, Варвара Дмитрівна мала песика Тімоху, якого любила вигулювати. Він загинув разом із нею.

Галина Кирилівна висаджувала помідори біля будинку. Вони всі згоріли. Валентина Ісааківна була завжди ввічливою та приязною до всіх.

Іхні імена зринають знову й знову в розмовах поруч із зруйнованим будинком. Люди переповідають один одному, хто вижив, хто загинув, хто втратив житло.

Доводиться боротися за свої права

Загалом близько пів сотні сімей відтепер не мають житла. "Люди лишилися навіть без кастрюлі, ложки та будь-якого одягу", - каже Тетяна Анатоліївна. На рахунок допомоги мешканцям будинку безперервно надходять донати. Але поки що цього замало.

На відновлення житла чи нові помешкання потрібні десятки мільйони гривень.

Влада пообіцяла виділити кожному власнику пошкоджених квартир по 350 тисяч гривень на ремонт. Але мешканцям принаймні двох під'їздів потрібно придбати нове житло.

Серед родин, що втратили все, - дружина та діти загиблого воїна ЗСУ Дмитра Павленка.

У чоловіка лишилися двоє маленьких дітей. Молодшому з них лише шість місяців. Якраз перед "прильотом" ОСББ планувало встановити меморіальну дошку на честь захисника.

Тепер їм доведеться відбудувати ті стіни, де вона мала б висіти. Й на цьому шляху - чимало бюрократії.

"Нам доводиться боротися тепер за свої права", - наголошує голова ОССБ.

Так, у кримінальному провадженні щодо ракетного обстрілу будинку слідчі СБУ вказали не їхню адресу, а сусідню. Але "прильот", що зруйнував оселі та людські життя, стався саме в їхньому домі. Правоохоронці обіцяють виправити помилку в усіх документах.

А тим часом поруч із руїнами все ще можна побачити клаптик землі з квітами. Майже вся рослинність навколо будинку вигоріла. У місцевих мешканців була традиція висаджувати разом квіти навколо своїх осель.

Дехто з тих, хто їх садив, загинув 8 липня в своїх квартирах від російської атаки.