Високочутливі люди. Чому їм важко дається батьківство і як це побороти

Запитайте будь-кого з батьків маленьких дітей, чи почувалися вони коли-небудь перевантаженими. Найімовірніше у відповідь ви почуєте "так".

Навіть у найбільш спокійних родинах бувають дні, коли шум, безлад і хаос виходять з-під контролю, а батьки стають виснаженими та роздратованими. У малюків немає ані кнопки вимкнення, ані зменшення гучності.

Це цілком нормальний і поширений стан, деяким батькам повсякденне сімейне життя дається важче, ніж іншим. Відповідно до дослідження 2018 року, приблизно 20-30% населення є високочутливими людьми (ВЧЛ) – про цю особливість з'являється дедалі більше інформації як у науковій спільноті, так і серед громадськості.

Умовно високочутливих людей можна назвати "орхідеями" - вони дуже вибагливі до середовища. А менше чутливих - "кульбабою" - вони легше пристосовуються до умов середовища.

Ця чутливість може бути пов’язана із запахами, візуальним сприйняттям чи звуками. Людям, які її мають, може бути важко витримувати яскраве світло чи гучний шум, а хаотичні ситуації можуть бути для них дуже стресовими.

Такі люди також можуть мати сильне почуття емпатії та гостріше сприймати настрої та почуття інших людей.

А коли високочутливі люди стикаються із викликами батьківства, це сильно ускладнює ситуацію.

Крім щоденного сенсорного та емоційного перевантаження, такі батьки можуть зіткнутися з додатковою проблемою - їхні діти також можуть виявитися високочутливими, адже вважають, що висока чутливість у 47% випадків передається у спадок.

Але ця риса також має певні переваги. Тож для тих, хто має таку особливість, розуміння цих нюансів може допомогти перетворити батьківство на більш радісний і цікавий досвід замість щоденних мук.

Перший крок - це з’ясувати, чи є у вас висока чутливість. Команда психологів з різних університетів, які вивчають чутливість, розробила для цього безкоштовний онлайн-тест.

Важливо відзначити, що висока чутливість - це не розлад, а риса особистості, певний спосіб реагування на оточення. Зокрема, високочутливі люди особливо сильно реагують на сенсорну стимуляцію - це називають чутливість до сенсорної обробки (ЧСО).

"Як правило, чутливі люди мають підвищене сприйняття, вони сприймають більше деталей, - пояснює Майкл Плюсс, психолог з Лондонського університету королеви Мері, який спеціалізується на дослідженні високочутливих людей і є співрозробником тесту.

За його словами, ці люди вловлюють настрої інших і мають більшу емпатію. Вони також сприймають речі глибше, тож краще розуміють довкілля.

А ще мають тенденцію переосмислювати те, що вони пережили, і можуть бути глибоко вражені тим, що бачать і відчувають (це пояснює, чому дехто не може дивитися фільми жахів).

Реакція мозку високочутливих людей на певні події чи досвід може суттєво відрізнятися від реакції менш чутливих людей.

Під час одного дослідження вчені попросили групу людей пройти тест на високу чутливість – подібний до онлайн-тесту – а потім показали їм фотографії щасливих і сумних людей. Активність їхнього мозку при цьому відстежували за допомогою МРТ.

Високочутливі люди (які отримали високі результати в тесті) продемонстрували сильнішу активацію областей мозку, залучених до усвідомлення та співчуття, порівняно з менш чутливими учасниками.

Інші дослідження показали подібні результати і продемонстрували особливо сильну активацію мозку в ділянках, які відповідають за емпатію та рефлексивне мислення.

Тенденція глибоко обробляти інформацію може призвести до того, що високочутливі люди схильні до надмірної стимуляції, додає Плюсс.

Дехто здригається, коли просто чує переказ сюжету фільму жахів - про перегляд не може бути й мови. Таким людям може бути фізично боляче перебувати у шумному приміщенні з поганою акустикою - наприклад, у гамірному метро.

Ця чутливість до шуму – типова риса високої чутливості – може сильно ускладнити виховання дітей. Коли діти кричать, високочутливим людям здається, що їхній мозок розривається. Щоб задовольнити дитячі потреби та втішити їх, батьки мають навчитися вимикати це відчуття.

Звичайно, це легше зробити, коли є можливість відпочити. Але, на жаль, виховання дітей, як правило, супроводжується порушеннями сну, принаймні в перші роки.

Проблеми, з якими стикаються високочутливі батьки, зокрема стрес і надмірна стимуляція в хаотичному середовищі, можуть перешкодити "якісному вихованню", пояснює Плюсс.

Дослідження показали, що на ранніх етапах батьківства високочутливі батьки відчувають більший стрес і, як правило, вважають виховання важчим, ніж інші батьки. Однак вони мають більш гармонійний зв'язок зі своєю дитиною – хороша новина, яка перегукується з іншими висновками про те, що високочутливі люди виявляють сильну емпатію.

Нові дані також свідчать про те, що додатковий стрес, який відчувають високочутливі батьки, може бути короткочасним.

Пілотне дослідження, яке представлять на Європейській конференції з психології розвитку в серпні 2023 року, показало дуже цікаві результати.

Високочутливі батьки спочатку відчували високий рівень стресу, але до дев’ятимісячного віку дитини вони демонстрували краще виховання порівняно з тими, хто мав низький рівень чутливості.

Франческа Ліонетті, дослідниця з Університету Дж. д'Аннунціо в К'єті-Пескара в Італії, провела дослідження та виявила ще один фактор впливу. Негативний досвід дитинства також впливав на те, як високочутливі люди реагували на батьківство.

"Якщо вони відчували відчуження з боку своїх батьків у дитинстві, то вони відчували більше стресу та були більш нав’язливими у взаємодії зі своїми дітьми", - пояснює вона.

Ліонетті зазначає, що висока чутливість батьків не обов’язково має бути чимось негативним. Уважність до деталей може, наприклад, стати позитивним фактором у вихованні дітей.

Під час дослідження вона виявила, що краще сприйняття власних дихальних сигналів у чутливих батьків було пов’язане з більш позитивним вихованням.

"Це пов’язано з тим, що [високочутливі люди] глибше сприймають те, що відбувається всередині їхнього тіла", - пояснює Ліонетті.

Це також узгоджується з дослідженнями, які виявили, що коли нових вчителів відправляли викладати в складних умовах, ті з них, що мали вищу чутливість, стикались із сильнішим погіршенням самопочуття та відчували більший стрес, ніж ті, хто мав низький рівень чутливості.

Але щойно вони звикли до свого середовища, вони повністю видужали.

"Схоже, що чутливих людей у короткостроковій перспективі легше перевантажують зміни", - пояснює Плюсс.

Але коли йдеться про виховання, каже він, високочутливі батьки мають потенціал бути винятковими.

"Їхня чуйність допомагає їм зрозуміти свою дитину та швидше й більш відповідним чином реагувати на потреби дитини", - пояснює дослідник.

Оскільки надмірне напруження батьківства може вплинути на будь-кого, незалежно від чутливості, стратегії, які допомагають упоратися з цим високочутливим людям, можуть принести користь усім батькам.

По-перше, це усвідомлення власних реакцій і того, що викликає у вас стрес або, навпаки - розслаблює. Самоусвідомлення дозволяє нам сприймати як позитив, так і труднощі батьківства, каже Плюсс. І шукати способи відчути спокій або знайти місця тиші, коли ми почуваємося перенапруженими.

"Чутливі люди також отримують користь від соціальної підтримки", – додає він.

Дослідження показують, що високочутливі люди краще реагують на програми профілактики психічного здоров’я, які сприяють стійкості, тоді як високочутливі діти отримують більше користі від заходів протидії булінгу.

Високочутливих людей називають "орхідеями" - оскільки їм важко розвиватися у непридатних умовах, на відміну від менш чутливих людей - "кульбаб" - які можуть рости в будь-якому середовищі. Звісно, світло й тепло потрібні кожній людині – і уявна кульбаба може бути орхідеєю, яка була змушена відмовитися від своїх потреб. Але ця метафора може допомогти усвідомити, що спробувати трохи змінити середовище, щоб краще почуватися - це нормально.