Морські водорості: чи справді вони корисні та чи варто їх їсти

Ви коли-небудь замислювалися, чому ваше домашнє морозиво вкрите кристалами льоду, а куплене в магазині - ні? Або чому пиво, про яке ви забули, через пів години досі має пінну шапку?

Усе це - завдяки екстракту морських водоростей, інакше відомому як альгінат. Це натуральна клітковина, що міститься в морських водоростях, каже Джеффрі Пірсон, професор молекулярної фізіології в Університеті Ньюкасла у Великій Британії.

Хоча на Заході альгінат зазвичай ховається в інших продуктах, у прибережних частинах Азії активно споживають безпосередньо самі морські водорості. Однак поступово вони стають дедалі більш відомими й у західній культурі, завдяки їхній репутації корисної та поживної "супер'їжі". Наскільки це правда?

У США деякі батьки вирішили замінити жирні, солоні чипси та інші снеки на, здавалося б, здоровіші сушені водорості, оскільки вони стали доступнішими. (Закуски з морських водоростей із високим ступенем обробки можуть містити багато солі та інших добавок, тому їх слід їсти в помірних кількостях).

Однак інші кулінарні форми морських водоростей можуть бути низькокалорійними та насиченими білком, клітковиною та поліфенолами, завдяки чому допомагають знизити ризик серцевих захворювань, діабету та деяких видів раку, а також регулювати артеріальний тиск. Вони також містять йод, важливий для роботи щитоподібної залози.

Згідно з останніми висновками Пірсона, деякі види морських водоростей також можуть допомогти контролювати вагу людям із надмірною вагою або ожирінням. За його словами, альгінат пригнічує ліпазу - фермент, який допомагає організму перетравлювати жири, а це означає, що він може зменшити кількість жиру, що перетравлюється з їжі, приблизно на 75%.

Пірсон із колегами використовували штучний кишківник, щоб перевірити ефективність понад 60 натуральних волокон - вони вимірювали, скільки жиру перетравлюється та поглинається, коли їх споживають разом зі звичайною їжею, такою як хліб і йогурт.

Тепер Пірсон планує провести клінічні випробування, щоб простежити ефект вживання альгінату як частини звичної дієти. Він сподівається, що завдяки його дослідженню для приготування продуктів, таких як хліб, будуть використовувати більше альгінату - щоб допомогти людям контролювати вагу.

Однак морські водорості можуть допомогти не лише зі схудненням. Великі дослідження в Японії виявили кореляцію між щоденним споживанням морських водоростей та нижчим рівнем серцево-судинних захворювань у порівнянні з тими, хто їх узагалі не їв, а також нижчим ризиком інсульту у чоловіків.

Водночас нещодавній огляд 25 досліджень, присвячених користі вживання морських водоростей для здоров’я, виявив, що багато досліджень, які показали позитивні результати дієти з високим вмістом морських водоростей, проводилися на людях із такими захворюваннями, як ожиріння та діабет 2 типу, а не на загальній популяції.

"У здорових людей вони, швидше за все, не принесуть жодних переваг для здоров’я", - каже провідний автор статті Жоао Педро Тріго.

Проте вживання від 5 до 10 г сухої ваги морських водоростей на день може принести користь завдяки вмісту клітковини та поживних речовин у водоростях, додає Тріго. Водночас наразі є дуже мало інформації про те, як обробка, наприклад ферментація, впливає на засвоєння поживних речовин з морських водоростей організмом.

Є також деякі занепокоєння щодо потенційних ризиків миш'яку, свинцю та йоду, які містяться в морських водоростях. Деякі види морських водоростей можуть містити більше миш’яку, ніж інші, каже Флоран Говертс з норвезького дослідницького інституту продуктів харчування Nofima.

"Одні водорості можуть містити набагато більше миш’яку, ніж інші того самого виду, залежно від того, де їх виробляють", – каже він.

Рівень миш'яку в морських водоростях зазвичай змінюється залежно від вмісту миш'яку у воді, в якій вирощують водорості.

Водночас Алек Вотт, директор ферми макроводоростей Green Ocean Farming у Британії, каже, що всі морські водорості, які продають для вживання в їжу, проходять перевірку.

"Існують процеси перевірки водоростей", - каже він.

Миш'як, який міститься у морських водоростях, є органічним, і організм виводить його з сечею, каже Пірсон.

Морські водорості також можуть мати високий вміст йоду, але, знову ж таки, його кількість залежить від виду морських водоростей.

"Можна отримати забагато йоду, якщо споживаєте забагато морських водоростей", - каже Інгрід Унделанд, професорка науки про харчові продукти та харчування в Технологічному університеті Чалмерса в Гетеборзі, Швеція.

"Для того, щоб досягти приблизної рекомендованої добової норми споживання, потрібна невелика кількість водоростей. Вона також залежить від виду водоростей та потенційної присутності небажаних металів або елементів у воді", - каже вона.

Занадто багато йоду може призвести до проблем зі щитоподібною залозою, а серед побічних ефектів також можуть бути нудота та блювання.

Крім того, дослідження показали, що деякі види обробки, зокрема миття, бланшування, кип’ятіння, замочування, сушіння та ферментація, можуть зменшити кількість йоду в деяких видах морських водоростей.

Однак залишається проблема смаку. Попри те, що екстракт морських водоростей не має жодного смаку, реакція учасників досліджень на смак цілих водоростей була неоднозначною.

"Ми виявили, що люди або терпіти їх не можуть, або просять ще", - каже він.

Дослідження показують, що деякі люди також можуть більш скептично ставитися до їжі, з якою вони не знайомі. Проте нещодавно дослідники знайшли докази того, що, всупереч поширеній думці, морські водорості були значною частиною раціону стародавніх європейців під час переходу до землеробства.

Науковці дослідили зубний камінь у 74 осіб по всій Європі та знайшли докази того, що люди їли морські водорості в період мезоліту близько 8000 років тому і в період неоліту 6000 років тому.

"Ніхто не знаходив прямих доказів споживання водоростей до появи доісторичних археологічних свідчень. Це було дуже несподівано", — каже Карен Гарді, співавторка дослідження і професорка доісторичної археології в Університеті Глазго.

"Ми маємо упереджене уявлення про їжу в Європі, і морські водорості - далеко не перше, що спадає на думку", - каже вона.

Можливо, тоді й звикнути до смаку водоростей буде не так вже й складно.

Однак можуть виникнути питання щодо того, як саме треба їсти морські водорості, щоб ефективніше включити їх до свого раціону.

Найбільш доступним варіантом у Європі є сушені водорості. Однак Вотт каже, що регідратація таких водоростей вдома впливає на їхній смак.

"Різниця між свіжими та висушеними морськими водоростями така ж, як між замороженим садовим горохом і консервованим горохом мозкових сортів. Вони мають зовсім інший смак", - каже він.

Вотт рекомендує подрібнити сушені водорості та додавати їх до їжі як приправу. Водночас він не розраховує, що найближчим часом у всіх супермаркетах можна буде знайти заморожені водорості.

"Потрібно, щоб їхнє вживання просував знаменитий шеф-кухар", - каже він.

Водночас дослідники відзначають, що морські водорості мають репутацію корисної їжі. Коли Говертс проводив дослідження, щоб оцінити рівень знань людей про морські водорості, він виявив, що люди в Норвегії та Британії загалом мають дуже мало знають про них, але вважають їх здоровою та екологічною їжею.

Однак дослідники додають, що не можна просто сказати, що морські водорості корисні чи шкідливі, оскільки існує дуже багато їхніх видів.

У Європі існує кілька видів морських водоростей, які вирощують для споживання, каже Ватт. Проте виробники зосереджуються насамперед на вирощуванні ламінарії, або морської капусти, оскільки це один із найвитриваліших видів, який до того ж швидко росте, додає він.

Називати всі види морських водоростей просто "морськими водоростями" - це все одно, що називати всі овочі просто "овочами", каже Говертс.

Види морських водоростей відрізняються не лише смаком – їхні харчова цінність також дуже різна, і залежить не лише від виду, а й від води, в якій водорості вирощують, каже Унделанд.

"Ми маємо перестати говорити збірно про "морські водорості", тому що вони дуже різні з точки зору їхньої спорідненості та вмісту. Деякі з них можуть бути кориснішими за інші та містити більше білка", - пояснює Унделанд. - Є 145 їстівних видів, і шість, які вирощують у промислових масштабах".

Чи стануть морські водорості – або певні види морських водоростей – більш вагомою частиною західного раціону найближчим часом, наразі сказати складно.

Залишаються питання щодо вмісту в них йоду та миш’яку, однак Європейське агентство з безпеки харчових продуктів враховує дедалі більшу популярність морських водоростей і необхідність контролювати це питання.

Але незалежно від того, отримають вони рекламу від знаменитого шеф-кухаря чи ні, морські водорості мають багато переваг для здоров’я і можуть стати корисним доповненням до вашої звичної дієти.