Книга року ВВС-2024: інтерактивний путівник

П’ятнадцятирічна Діана виїздить з Ірпеня з двомісячною сестрою від іншого батька Іванкою на руках. Вітчим Діани в ЗСУ, мама Діани зникла в Ірпені за нез’ясованих обставин. Тато Діани, який багато років живе у Відні, забирає її з сестрою до себе. Для всіх трьох починається новий етап життя. Психотерапевтка Діани радить писати листи до мами, розповідаючи тій про своє біженство. Може здатися, що це книжка про втрату, після якої неможливо отямитися, про зруйновані життя, про біль, безпорадність і безкінечну приреченість на понівечені долі всіх тих, кого торкнулася злочинна війна та потворна агресія росії проти України, але насправді – ні. Насправді це книжка про те, як безкінечно, з усіх можливих і неможливих сил люди бережуть одне одного та дбають одне про одного, віддаючи всю ту любов, про яку вони навіть не знали, що можуть стільки її віддати. "Мам, пам’ятаєш?" — історія про те, що все це жахливо і цього не мало би ставатися ніколи й ні з ким, але навіть із цим усім можна жити й почуватися щасливою, любити, дбати і бути потрібною, любимою і огорнутою турботою.

Розповідаючи історію своєї родини, головна героїня змальовує період розпаду Радянського Союзу, становлення Незалежної України, систему шкільної освіти, виникнення стихійних ринків, Помаранчеву революцію, жахливий стан пенітенціарної системи України, торкається теми АТО. Україна в романі виступає окремим персонажем і поряд з іншими переживає ряд трансформацій. Через діалоги героїв порушуються болючі теми, про які не заведено говорити вголос. Метафорою історії є наскрізна анфілада місць, чужих квартир, пустих кімнат, з яких героїня йде, щоб більше ніколи не повернутися.
Ідея роману полягає в питанні — чи здатна людина з тавром "соціального дна", без освіти й особливих талантів, принести у наше суспільство моральні цінності, які б хотілося наслідувати? Зрештою, роман "Анфілада", як і будь-який інший, — роман про людину. Про темне і світле всередині нас, про дружбу і кохання, бурхливі почуття і важкі розчарування, про надію і радість у найважчі моменти.

Коротке оповідання — це вищий пілотаж, вершина майстерності прозаїка, і рідкісні автори наважуються працювати у цьому жанрі.
Марині Єщенко у збірці "Хороша пам’ять" це вдалося. Її герої — українці та українки, які пережили тяжкі воєнні травми і всіма силами намагаються зберегти волю до життя, психічну стійкість та оптимізм. За кожним оповіданням у дві-три сторінки виразно стоїть реальна доля у всій її глибині та драматизмі. Тут усе складно й неоднозначно, письменниця не пропонує тривіальних рішень, а справжній глибинний пафос її прози часом навмисно приховується за іронією і словесною грою.

"Хазяїн" — це роман про Україну "нульових" і "десятих": допандемійну, до вторгнення. Екзистенційна драма про екологію і корупцію. Портрет епохи та українського повсякдення на тлі автентики глухого Полісся і неонового кіберпанку київських "спальників". Історія про цілковитого невдаху. Дослідження ностальгії і травми. Того, як вони призводять до хибних рішень, аутсайдерства і поразок.

Олег Костюк – письменник, учасник російсько-української війни. Автор книг "Прифронтова" і "Скорбота і безумство" (Короткий список "Книга року ВВС-2023"). В центрі роману "Страйколоми" — тема вуличних протестів, бунту, свободи і необхідності.

Він – тінь, рух, підглядач, поет, Леопольд, Лео. Вона – рідина, тіло, відблиск, Моллі (звісно, Блум), Емма (трохи Боварі). Ще є її чоловік, Шарль, але він здебільшого лишається за кадром, десь на берегах тексту, на околицях міста.
Сергій Лущик написав тонкий і чуттєвий роман, створив справжнє плетиво з безліччю прихованих та явних алюзій на книги, фільми, пісні — всю культуру, в якій ми живемо. Ви зануритеся у цю книжку, як занурюються у сон після перенасиченого подіями дня. І прокинетеся зовсім іншими.

"Мисливці за щастям" — збірка щемких оповідань про життя на фронті та на деокупованих територіях, з яких, попри звільнення, війна нікуди не пішла. Села зруйновані, поля заміновані, але там живуть люди, які вірять, турбуються одне про одного, будують плани, усміхаються всупереч усьому. На деокуповані вулиці повертаються діти й весна. Це лаконічні історії про військових і цивільних, про те, як довіряти своє життя побратимам і незнайомцям, про звичайні буденні радості: можливість малювати, обіймати кошеня, не боятися тиші. Про обов'язок і вірність, утому і щастя, близькість смерті й наповненість життя.
Книжку присвячено Максиму Далі Кривцову, поету і військовослужбовцю, який загинув у січні 2024 року.

Старий Самбір, Австро-Угорщина, березень 1905 року. Повертаючись додому на вакації, студент Орко Лінинський на вокзалі стає свідком наглої смерті дівчини, яка видається йому віддалено знайомою. А коли надвечір до Лінинських приходять жандарми й заарештовують Оркову сестру Дору за підозрою в отруєнні колишньої однокласниці, перед парубком постає непересічне завдання: щоб урятувати сестру від в'язниці, слід негайно знайти іншого підозрюваного! От тільки хто міг піти на вбивство в сонному провінційному Старому Місті? Невже, як-то кажуть, у тихому болоті чорти водяться?
Ретродетектив "Справа про чорну ропу", який відтворює мовні й культурні особливості підавстрійської України початку ХХ століття, пропонує читачам поринути в неповторну атмосферу галицької провінції. Роман здобув першу премію літературного конкурсу "Коронація слова" і спеціальну відзнаку "Золотий пістоль" за найкращий гостросюжетний твір.

Перемога у пісенному шоу — чудовий старт для співака-початківця Івана Майбороди, або просто Вані, як називає його продюсер. Слава, впізнаваність, ефіри мало не щотижня… Здається, що мрія про популярність і високі гонорари от-от справдиться. Але не так просто заробити своїм талантом, до того ж в умовах шаленої конкуренції і коли продюсер грає лише за своїми правилами.
Ця книжка — про життя за лаштунками шоубізнесу і про життя після шоу. Реальність диктує свої умови, в яких складно вижити, самореалізуватись, зберегти взаємини, відрізнити фальш від правди, не зрадити себе, а ще — зробити вибір. Бо цей вибір може бути дуже несподіваним.

"Артем Чех знову написав про війну — і знову не про ту. Тобто не про цю. Тому, з одного боку, "Song of the Open Road" можна розглядати як жанрово-стилістичну забавку, пригодницько-історичну гру в Америку. Колишній кріпак з українського села у складі Російської імперії, опинившись в епіцентрі американської трагедії, врешті-решт стає втіленням американської мрії. Але, з другого — серйознішого — боку, відкритий шлях головного героя — цей шлях геть від Москви, шлях крізь війну до свободи, шлях від росіянина в пролозі до українця в епілозі. А ще з якогось боку, легко собі уявити знятий за мотивами цього роману ігровий фільм. Чорно-білий фільм про сповнену символічних значень подорож зі Сходу на Захід, до самого себе і свого вічного дому. І саундтрек: слова Волта Вітмена, музика Ніла Янга." - Олександр Бойченко.

Зворушлива й терапевтична книжка про те, як віднайти внутрішню силу.
Дорослі не завжди бувають непохитними, наче гори. Іноді вони теж бояться, а буває й так, що страх оповиває все туманом. Так сталося з мамою одного хлопчика. І ця історія розповідає про те, як вони разом віднаходять місце сили, про те, як вони досліджують почуття й емоції — і стають одне для одного саме тими непохитними й прекрасними горами, оповитими сонцем любові. У ваших руках глибока й важлива книжка про батьків, які залишаються дорослими заради дітей. І про дітей, які не повинні перетворюватися на дорослих заради батьків. Книжка, яка гоїть рани, спрощує складне й огортає спокоєм.

Театр — чи не найбільша з усіх дивовиж, які тільки спромоглося вигадати людство. Палке кохання і велика самопожертва, підла зрада і справжня самовідданість, яскравий гумор і гаряча сльоза... А коли це ще й театр ляльок — то всі пристрасті помножуються стократно!
Відомий письменник Олександр Гаврош, який знає про театр усе і навіть трохи більше, створив саме таку дивовижну історію, яка не залишить байдужими як юних читачів, так і їхніх батьків.

На дванадцятий день народження світ бешкетної школярки Зоськи перевертається з ніг на голову: її бабця виявляється Відьмою, в її домі мешкає привид Ромко, а в кінці вулиці є загадковий вхід у Казкокрай. На додачу ще й кіт розмовляє.
Але не встигає дівчинка оговтатись від новин, як старенька раптово зникає.
Зоська без вагань збирає команду відважних приятелів і вирушає на рятувальну місію. Однак казковий світ виявляється набагато небезпечнішим, ніж розказують у казках.

Де беруться бабусі? Це лісовички з казкового лісу. З дитинства вони навчаються всіляких бабусяцьких прийомчиків і хитрощів, а потім їдуть у місто виконувати бабусяцьку місію. Та перш ніж отримати своє персональне онуча, кожна складає іспит на звання супербабусі. Цього разу все сталося не так, як гадалося! Легковажну лісовичку Бусю обманули й викрали, а її суперниця Буня разом з єнотом Шкодою вирушають на її пошуки. На шляху вони зустрічають курочку Касю, пана Болотяна, Івана Целофановича Макулатурського, збитошних Бомка і Цьомка... "Як виростити супербабусю?" розповість про магію справжньої дружби та підтримки. Усередині книжки читачів чекає особливий сюрприз інтерактивна настільна гра з картками й фішками для забав з друзями чи родиною.

Коли вдома немає людей — це аж ніяк не означає, що вдома немає нікого. Адже залишаються вони, наші домашні улюбленці й киснетворці — кімнатні рослини. А ще є той, хто зазвичай дуже не любить показуватися ані нам, ані їм — домовичок…
За звичайних обставин ці три світи — людей, рослин і домовичка — існують хоч і в одному домі, а проте ніби в паралельних вимірах, які ніколи не взаємодіють. Та коли приходить війна і настає час страшних випробувань для всіх, тоді старенький фікус Бенджамін першим зважується порушити давні забобони й упередження — і відкритися до спілкування з іншими світами…
Навдивовижу світла і щемка повість-казка відомого письменника і сержанта ЗСУ Сергія Пантюка "Фікус Бенджамін розповідає про щастя" — це історія про те, як у нашому, здавалося б, буденному житті часів війни сповна розкриваються справжні цінності та вічні істини.

Раніше батьки називали Дару Сміховиськом, але згодом усе змінилося. Через вимушений переїзд в інше місто, втрату дому і звичного життя Сміховисько стало байдужим, немов всі емоції в ньому замерзли. Але зустріч із сусідкою з фіолетовим волоссям, яка носить незвичайне намисто, допомагає дівчинці знайти свою суперсилу і знову відчути кольори та радість життя.
Книжка-практикум відомої психологині Світлани Ройз містить поради, завдяки яким діти, які пережили складні життєві ситуації, зможуть впоратися зі своїми емоціями — навчаться долати страх чи відчуття заціпеніння і давати раду злості чи паніці.

Різдвяні канікули в Сидорові? Чом би й ні! Тим паче що у Ліни вдома — справжня божевільня: вагітна мама, знервований батько. Хіба є комусь діло до старшої доньки? От якби їй таких рідних, як у Таньки!
Лише одна проблемка — в Сидорові їй доведеться зустрітися з Андрієм і поговорити про їхні стосунки…
Але канікули готують Ліні чимало відкриттів: лист з минулого, таємниці дорослих, ще й Андрій зі своїми траблами…
Це Різдво доведе, що дива трапляються навіть з тими, хто в них не вірить!..

Напередодні Різдва в одній сім'ї народився хлопчик. Найкрасивіший для мами, найчемніший для тата. І просто надзвичайний! Справжнісінький король-малюк.
Король-малюк стукотить скіпетром, коли має гарний настрій. Обіймає досхочу свою мамусю. Катається у метро, скільки забажає. Хитрує, жартує і навіть кермує потягом. Добре королювати в теплих обіймах мами і тата! Це книжка про перші роки життя малюків. Чарівний час, коли малятко почувається найголовнішим у світі...
Нова дотепна історія від неперевершеної Уляни Чуби — переможниці Дитячої книги року ВВС-2020! Яскраві, святкові ілюстрації від юної матусі двох королів-малюків Ріти Нільсон.

"Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала" — це одночасно й автобіографічний роман, і метафорична історія першого покоління української незалежності на Донбасі. Якщо ви хочете відчути атмосферу Макіївки та Донецька або згадати її — то ця книга для вас.
Це дуже відверта книга. І ця відвертість вражає.
Це про мрії, бідність, торгівлю валютою, вищу гуманітарну освіту та повну відсутність можливостей її застосування. Автор цієї книги — випускник факультету філософії, який копає могили та працює вантажником; ось і вся філософія.
На обкладинці ви бачите стоптані кеди — головний герой мріє служити у Французькому іноземному легіоні і збирає гроші на поїздку кілька років. Він знає, що його не візьмуть в Легіон, але відчайдушно, маніакально прагне мети, адже три дні у Парижі — це найяскравіша подія його життя.
Це книга про батька-алкоголіка, з яким ніколи не було й вже не буде можливості поговорити.
Але автор має, що йому сказати.

Ця книжка — про пам'ять і забуття, про те, як легко забути і як важко віднайти втрачене. Про те, як найстрашніші примари минулого повертаються у сьогодення і як, випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини.
Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії, праобразі таємничого Сайлент-Гілу, та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв'язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат. А також про страшну пандемію іспанського грипу, яку владці воліли замовчувати. Однак ця книжка — не про минуле. Вона передусім про сучасне: про пандемію COVID-19 та про вторгнення Росії в Україну 2022 року. Врешті, не про еміграцію Ориняків, а про прагнення сучасних українців уникнути власної.
Документальний роман "У пошуках Єви. Історія про чуму, війну та еміграцію" — це розлогий есей про пошук, де сам пошук є важливіший, ніж результат, а дорога є важливіша, ніж фінальна точка. Це родинна сага втрачених поколінь України, пам'ять про які має бути відновлена.

Книжка художніх репортажів про важливість і цінність жіночого досвіду проживання війни — в окупації, в евакуації, в статусі біженки, в статусі ВПО, в тилових містах, у прифронтових містах, жінок молодих, жінок старших, з дітьми, з дітьми з інвалідністю, без дітей, з тваринами, зі старенькими рідними — і подолання знецінення внеску жінок, які не були на передовій чи у війську, в перемогу. В основі книги — розмови із жінками про виклики, досвіди, емоції, з якими їх зіштовхнула повномасштабна війна. Охоплює теми: краса на війні, знецінення власних страждань і власного досвіду, домашній аб'юз, облаштування життя в евакуації, облаштування життя — власного та дітей — за кордоном, на новому місці, в статусі ВПО чи біженки, втрата дому, поколіннєве ретравмування (історії вірменок, чиї предки тікали від геноциду в Туреччині сто років тому, а потім тікали від війни в Карабасі, і тепер — з Донбасу — це в межах родової історії однієї родини), досвід виживання в окупації і виїзду на безпечні території, про творчість, яка рятує на війні, про бізнес, заснований жінками під час війни, про нову емоційну зрілість, місячні та жіноче здоров'я на війні та розмови про те, яким буде життя після війни.

Ця історія починається з розкладу. На табло вокзалу в Києві жовтим світяться назви: Донецьк, Маріуполь, Керч… Потяги до цих міст поки не ходять, але про них пам'ятають. Залізниця першою після армії заходить у звільнені міста, на ходу ремонтуючи колії. Авторка проїхала 8 тисяч кілометрів і записала 40 інтерв’ю, аби зрозуміти, як вдалося українській залізниці стати символом спротиву. Чому до Варшави ходить лише один прямий потяг? Як до Києва привезли Джо Байдена? І чи правда, що наша залізниця досі тісно пов'язана з російською? Тут — особисті розповіді залізничників, подробиці міжнародних спецоперацій і факти, які здивують кожного, хто хоч раз купував квиток на потяг.

Де похований Ахіллес? Чи були кияни хрестоносцями? Що виникло раніше: Одеса чи Привоз? Чи будували козаки підводні човни? Чому неприступний – Миколаїв, а співають про Севастополь? Повстання на "Потьомкіні": українське чи єврейське? Скільки разів топили "Москву"? Чи можуть китобійці ловити рибу? Хто розпродав ЧМП? Скільки адміралів припало на одного президента? Хто запустив на Київ баржу з херсонськими кавунами? І найважливіше: що ж таке об’єкт підводної культурної спадщини №2064?
Антон Санченко створив популярний виклад історії Чорного моря від ахейського "Арго" до російської "Москви", від XIII ст. до н. е. до 13 квітня 2022 року. З увагою до наших славних предків, сучасників і нащадків, а також усіх сусідів, що обсіли море, як жаби копанку.
Автор збирав матеріали в поїздках Україною та Чорним морем. Плавав за бортом у найглибшій точці моря, відвідував музеї, сидів у бібліотеках, ґуґлив по оцифрованих архівах, шукаючи правду, порівнював російські джерела з румунськими і турецькими. Витягав на світ Божий замовчуване, випрямляв перекручене, здував роздуте.
Це унікальне дослідження, у якому глибина копаного моря комбінується з легкістю невимушеного стилю. Це не перша, але вагома заявка на український погляд на чорноморську історію.

"Він — той, хто символізує собою покоління. Розумний, талановитий, сміливий. Цим хлопцем можна пишатися", — говорить про Лемберґа один із військових. Лемберґ і справді є представником нового покоління українців, для яких Україна — не просто слово, моральні цінності — не порожній звук, а життєвий принцип. І заради цього можна зважитись ризикнути життям. Це зробив Лемберґ, це зробили хлопці й дівчата, які замість улюбленої роботи узяли до рук зброю, а родиною їм стали бойові побратими. Ті, хто пішли на війну добровольцями, схожі між собою. Тому хтось упізнає в цій книжці свого сина, чоловіка, брата… А як тепер жити саме їм — дружинам, мамам, найріднішим? Як долати щоденну тривогу і біль, який, здається, проникає в кожну клітину тіла? Олена Чернінька ділиться своїм досвідом мами Воїна, який на час написання цієї книжки — зниклий безвісти. Вона ділиться досвідом переживання, болю, переосмислення, пошуку сенсів, світла і віри.
У цій книжці, за словами авторки, немає жодного вигаданого слова. Лише відкрита правда, як відкрита рана. І велика віра в життя.